Але цей процес глобалізації є незворотним. Країна, яка спеціально буде стримувати себе у входженні у цей глобальний світ, сама ж себе і загубить у ньому, оскільки примусово буде поглинута глобальною інформаційною системою. Вихід один: якомога швидше сягати ви-со-кого рівня розвитку інформаційних технологій і комунікацій-них систем, щоб на рівних увійти у глобальний світ. На думку академіка Миколи Амосова, глобалізація — це сучасний (і планетарний!) етап розвитку цивілізації, суть якого у зростанні міжнародних зв’язків, взаємозалежності країн, розповсюдженні нових технологій та єдиних стандартів життя. Процес іде у різних сферах і має плюси та мінуси [Амосов Н.]. Плюси найчастіше помічають ті, які належать до благополучних у глобальній системі або захищають інтереси бла-го-получних. На мінуси вказують ті, хто, на жаль, не володіють світовою енергією, не контролюють світову промисловість, не воло-діють передовими інформаційними техноло-гіями.
Відсутність передових інформаційних технологій у країні стано-вить загрозу інформаційному простору країни. На думку О. В. Чек-мишева, “інформаційна загроза” може становити небезпеку для двох типів держав: для держав з тоталітарним устроєм і для країн, що перебувають на перехідному етапі. “Для будь-якої демокра-тич-ної держави можливість вільного поширення інформації є одним із фундаментальних прав. У такому суспільстві інформація… не може становити загрози, оскільки інформаційний простір демократичних держав має уже усталену систему інформаційного захисту, коли всі дотримуються законів держави, в чому й полягає суспільний демократизм” [Чекмишев, 37]. Тоталітарні ж держави всіляко унеможливлюють надходження повідомлень, як живуть люди за кордоном, як розв’язують проблеми і т. д. І будь-яка інформація ззовні для цих країн є загрозою для тоталітарної інформаційної системи.
Для країн, що розвиваються, характерним є інформаційний вплив іноземних мас-медіа.
Технологічний прогрес в інформаційній сфері безпосередньо по-в’-язаний з використанням технічних засобів для виробництва ін-фор-мації, хоч і не є визначальним, про що свідчить досвід Украї-ни: майже кожен має телевізор, радіоточку, в Україні велика кіль-кість видань, але не можна сказати, що Україна є багатою і що вона веде свою політику у глобальному світі. “Найприкріше те, що у світо-во-му інформаційному просторі голосу України не чути. Всі інтерпре-тації подій в Україні належать або Росії, або західним “”радяноло-гам”. А якщо цього голосу немає в інформаційному світі, цілком слушно виникає підозра, що немає відповідної реалії” [Чекмишев, 23].
У сфері інформації та комунікації помітний дисбаланс щодо ко-му-нікаційного гардвера (фізичних носіїв інформації) та комунікацій-ного софтвера (програмного забезпечення систем комунікації) (терміни та цифрові дані цит. за [Зернецька О. В., 51, 52]). Так, за даними Доповіді ЮНЕСКО, країни, що розвиваються, мають усього 4% комп’ютерів від загальної кількості комп’ютерів у світі. 75% усіх телефонних апаратів належать дев’яти найбагатшим країнам. У 1988 році 30 найбідніших країн не мали газет зовсім. Японія має 125 щоденних газет, а США — 1687. В середньому у Європі 39 газет на країну, в Африці — лише 3. Середній показник радіоточок 330 на 1000 населення. У багатих країнах цей показник сягає 911 на 1000 населення, а в бідних — 142 приймачі на 1000 населення. В 34 країнах зовсім немає телебачення. Середній покажчик для світу — 137 телевізорів на 1000 населення. У багатих країнах він становить 447 телевізорів на 1000 населення, у бідних — 36 телевізорів на 1000 населення (дані взято з [Зернецька О. В., 51—52]). Цей розрив у дистрибуції ЗМК називають “інформаційними провалами” (inforgaps). Інформаційні провали можуть бути і в межах однієї країни. Але політичного значення набувають інформаційні провали між країнами, коли багатші країни контролюють інформаційні по-то-ки, що йдуть до бідніших країн.
Глобалі-зація системи масової комунікації може, на думку О. В. Зер--нецької, розглядатися як процес конвергенції (збли-ження, упо--дібнення) гардвера і соф-тве-ра, коли інформаційні потоки більш ефективно контролюються й розподіляються на великих просторах завдяки поєд-нанню можливостей програмного й фізичного забез-печення систем кому-ні-кації.
З використанням новітніх інформаційних технологій у кінці ХХ сто-ліття виникли глобальні системи масової комунікації, або гло-бальні ЗМК. Цьому сприяла диджитальна революція в інфор-мацій-них технологіях. Диджиталізація інформації — це за-пис, обробка та передача інформації за допомогою бінарнокодо-ва-них знаків, що використовуються у комп’ютерній техніці. Диджитальна техніка сприяла виникненню транснаціональних медіа-корпорацій, або мультимедіа-імперій: Time Warner, Sony, Matsushita, Microsoft, Walt Disney та ін. За цими медіа-конгломератами стоять імена: Руперт Мердок, Сільвіо Берлусконі, Біл Гейтс, Тед Тернер та ін.
Мультимедійними корпораціями глобальні системи масової ко-му-ні-кації називаються через те, що вони “конгломерують міжнаро-дні, міжміські та локальні телефонні компанії, кабельні та телера-діо-мовні системи й комп’ютерні фірми” [Зернецька О. В., 58].
Створення потужних комунікаційних медіа-систем, або глобаль-них систем масової комунікації, відбувається завдяки концентрації й конгломерації систем масової комунікації.
Під концентрацією систем масової комунікації в інформаційній індустрії слід розуміти тенденцію, пов’яза-ну з посиленням присут-ності однієї або кількох компаній на кожно-му з ринків унаслідок її/їх злиття (інтеграції) з іншими компаніями цієї ж сфери індустрії при збереженні провідної ролі однієї з ком-паній, що часом призво-дить і до зникнення конкурентів взагалі.
Прикладами концентрації в індустрії масової комунікації напри-кінці 80-х — на початку 90-х років можуть стати такі відомі альянси в секторі медіа, як кооперація між Р. Максвеллом і С. Берлусконі у виробництві програм телевізійних новин; договір між Р. Мердоком і Р. Максвеллом щодо співпраці мердоківського супутника Sky Tele-vi-sion і компанії кабельного телебачення Максвелла The Maxwell Cable Television Company.
Виділяють дві форми концентрації систем масової комунікації — вертикальну й горизонтальну. “Вертикальна — це така концен-тра-ція, внаслідок якої одна фірма поглинає інші, які