не будуть маніпулювати. При цьому видається, що загальнонаціональні газети телевізійні канали, які найбільше впливають на громадську думку, більше схильні до такого ма-ніпулювання, ніж, наприклад, регіональні газети або інформаційні агентства, які за допомогою інтерв'ю, проводять, як правило, відкрите дослідження тієї чи іншої проблеми. А загальнонаціональні медіа часто шукають лише підтвердження тих думок, які вже склалися в редакції. У такий спосіб на об'єкт інтерв'ю чиниться тиск, щоб той висловлювався в очікуваному напрямі, інакше він ризикує тим, що його не цитуватимуть. Якщо завдання полягає лише в тому, щоб шляхом дослідження, а особливо через інтерв'ю, підтвердити вже готові тези, то це вже не має нічого спільного з журналістикою. Якщо журналістське розслідування передбачає запрограмований результат — то це вже месіанство.
Вважаючи суттєвими всі елементи підготовки і проведення інтерв'ю, акцентуємо на кількох моментах. Насамперед - це якість підготовлених запитань. Стало вже банальним твердження, що на нерозумні запитання відповіді будуть такі ж нерозумні. Неякісна підготовка запитань - результатів некомпетентності, лінивства, незнання психології співрозмовника. Добрі запитання - це продумані, короткі, точні і прості запитан-ня. Часто прекрасним висхідним пунктом у їх постановці є допитливість са-мого репортера.
Коли підготовка до інтерв’ю виявилася недостатньою, то й результат буде незадовільним. Адже між інтерв’юером та об'єктом інтерв'ю не виникають потрібні стосунки; важливі запитання або зовсім не задаються, або формулюються неправильно, не ставляться додаткові запитання.
Інтерв'ю з важкими партнерами вимагають від журналіста значної незалежності в поведінці. У комунікативній си-туації, коли конфлікт інтересів практично запрограмований, необхідно навчитися давати відсіч людям, які намагаються домінувати. Адже од-на сторона (журналіст) намагається вивідати інформацію, яка цікавить громадськість, а інша сторона воліла б говорити лише те, що корисно їй або організації, яку вона представляє.
Вимоги до інтерв'ю
Інтерв’ю є улюбленим і часто вживаним засобом журналістики, осо-бливо в час, коли люди і їхні думки відіграють у медіа головну роль. Але перед публікуванням інтерв'ю належить вирішити цілу низку проблем:*
ознайомитися з темою та визначити стратегію діалогу з особою;*
забезпечити точність цитат та контексту;*
прискіпливо перевірити точність цитат з інших джерел;*
узгодити текст з об’єктом інтерв'ю з метою авторизації.
Найважливішою передумовою ін-тересу до інтерв'ю є злободенність, суспільна значущість теми, питань, які стали предметом бесіди. При цьому важливо продумано вибрати авторитет-ну особу, у якої буде взято інтерв'ю.
Інтерв'ю є найважчим видом журналістської ро-боти. Воно вимагає ста-ранної підготовки до теми, а потім - максимальної стриманості у виявленні своїх знань. Воно потребує великої контактності, впевненості в собі і тактовності, енергійності та цілеспрямо-ваності у веденні розмови, здатності налаштуватися на свого візаві, пристосуватися до атмосфери та ситуації.
На думку В. Ла Роша можна дати такі загальні поради інтерв’юеру:
1. Якомога краще готуйтеся до теми інтерв'ю та до особи, яку збираєтеся розпитувати, щоб бути для неї цікавим співрозмовником, з яким їй приємно спілкуватися і яко-го вона буде серйозно сприймати.
2. Ведіть бесіду. Це означає, що ви не повинні бути ні слід-чим, який веде допит, ні базікою.
3. Тримайте запитання напоготові, але не будьте заручни-ком вашої підготовчої роботи, будьте достатньо вільни-ми, щоб реагувати на зміну ситуації під час розмови.
4. Ставте точні запитання.
5. Ставте лише ті запитання, де ви можете припустити, що ваш співрозмовник з огляду на його знання та компетентність, може дати відповідь.
6. Не ставте кілька запитань підряд. Це зіб’є з пантелику недосвідченого співрозмовника, і він даватиме неповні відповіді, досвідченому ж візаві такий букет запитань дасть можливість обрати ті, на які він захоче відповісти, І ті, які можна «забути».
7. Інтерв'ю «сам на сам», як правило, більш продуктивні, аніж інтерв'ю перед публікою. Бесіда, яка ведеться перед глядачами, легко перетворюється на шоу, крім того, у співрозмовника можуть виникнути сумніви, чи говорити та визнавати щось на публіці, про що він розповів би в особистій розмові.
Інтерв'юер - це завжди більше, ніж той, хто пропонує ключові слова, не виходячи при цьому за зручні для співроз-мовника межі та з вдячністю нотуючи його відповіді.
Перепитувати, звертати увагу на прогалини неясні місця або суперечності у відповідях - цю роботу інтерв'юер повинен виконувати навіть ціною того, що він інколи буде на-стирливим або докучливим.
Різновиди інтерв'ю
В. Здоровега ділить інтерв’ю на такі групи:
в залежності від змісту матеріалу;
методу його освоєння і викладу в газеті, по радіо, телебаченню.
Зміст і форма викладу ма-теріалу завжди підпорядковуються основній меті інтерв'ю. Залежно від мети і змісту інтерв'ю ділиться (безперечно, з певною умовністю) на:
о ф і ц і й н і (п р о т о к о л ь н і),
с у т о і н ф о р м а ц і й н і (п о в- і д о м л е н н я),
п о р -т р е т н і (і н т е р в ' ю - з а р и с о в к и)
п р о б л е м- ні (п у б л і ц и с т и ч н и й д і а л о г).
Залежно від методу освоєння і викладу матеріалу роз-різняють:
і н т е р в ' ю – м о н о л о г,
і н т е р в ' ю - з в і т,
і н т е р в ' ю - д і а л о г,
і н т е р в
