Інтерв'ю - полілог передбачає демократичність стосун-ків. За «круглим столом» не повинно бути статистів, но-мінальних учасників, представлених пізніше на газетній сторінці або в радіотелепередачі двома-трьома незначни-ми репліками. «Круглий стіл з гострими кутами», тобто цікавими думками, несподіваними ідеями, оцінками, ви-ходить тоді, коли «стіл дійсно круглий» — учасники об-говорюють проблему на основі повної рівності, щирості, зацікавленості.

Інтерв'ю - полілог оціню-ється не за кількістю наведених фактів, а за глибиною роздумів, оригінальністю висловлених думок. Крім цього, і самі факти треба уміло відбирати: одні будуть інфор-мувати читачів, слухачів, глядачів про стан справ в об-говорюваній галузі або сфері діяльності, інші стануть підмогою для аргументів і висновків учасників. І добре, якщо приклади, які наводяться під час бесіди, будуть не-однозначні. Тоді вони можуть стати предметом дискусії, основою для формування громадської думки.

Така класифікація видається суперечливою і невдалою.

Напевне доцільніше поділити інтерв'ю на різновиди за тим зав-данням, яке вони виконують за призначенням. 3 цього погляду всю су-купність творів цього жанру можна поділити на гри групи: оперативно-інформаційні, цікаво-розважальні, пізнавально-аналітичні. Головне в оперативно-інформаційному інтерв’ю - оперативність, точність; у цікаво-розважальному - незвичність, інтригуючи-розважальне начало; у пізнавально-аналітічному - оригінальність, глибина і значимість суджень. Зрозуміло, що тут йде мова про умовність і відносність поділу, бо глибин-но-пошукові за змістом розмови теж можуть бути інтригуючи цікавими. Інтерв'ю, яке зачисляється до інформаційних жанрів, стрімко наближається до сфери журналістської аналітики, навіть художньо-публіцистичного мислення. Це засвідчує практика.

Сьогодні мало газет, які б не друкували пізнавально-розважальних інтерв'ю з відомими акторами, співаками, модельєрами, письменниками, мандрівниками й іншими знаменитостями.

А ось В. Ла Рош виділяє свої різновиди інтерв’ю: предметне інтерв’ю, інтерв’ю про думку, інтерв’ю про особу.

Предметне інтерв'ю передбачає отримання інформації (завжди йдеться про інформацію та факти).

На відміну від цього, інтерв'ю про думку має на меті з'ясувати ставлення співрозмовника до якоїсь проблеми або явища.

Інтерв'ю про особу має на меті представити співрозмов-ника, тобто через відповіді на запитання змалювати портрет людини.

На практиці всі три види інтерв'ю поєднуються між со-бою. Наприклад, інтерв'ю про особу не обійдеться, звичайно ж, без запитань інформаційного характеру, так само як і без запитань про дум-ку.

Методика підготовки проведення інтерв'ю

Про методику підготовки і проведення інтерв'ю написані цілі книги. Процес підготовки до інтерв'ю прийнято умовно поділяти на загальну, спеціальну і психологічну частини.

Загальна підготовка до інтерв'ю передбачає підвищен-ня загальної ідеологічної, інтелектуальної і професійної підготовки.

Конкретна підготовка включає визначення мети бесі-ди і характеру необхідних відомостей, вивчення предмета інтерв'ю і майбутнього співбесідника, попереднє обдуму-вання змісту бесіди, складання запитань, домовленість про місце і час зустрічі.

Психологічна підготовка здійснюється як загальним, так і конкретним типами роботи. Зосереджується увага на виробленні у себе необхідних психологічних якостей, набутті знань про інтерв'ю як ситуацію соціально-психо-логічного спілкування, процес сприйняття людини люди-ною. Здійснюється «програмування (прокручування) пси-хологічної ситуації» конкретного інтерв'ю, психологічне настроювання (мобілізація, готовність) на бесіду.

Важливо розпочати інтерв'ю із «замашного», влучного запитання, а закінчити якимось оригіналь-ним. Не годиться починати із закритих питань, які передбачають відповідь лише «так» або «ні». Набагато краще ставити запитання, що по-чинаються з «як».

Також, важливе значення має ерудиція і досвід журналіста, безпосередня робота перед конкретним інтерв'ю, а також з'ясування технічних питань і врахування психологічних якостей співрозмовника, тактика поведінки із знаменитістю.

Дуже часто інтерв'ю тривають довше від визначеного часу, бо знамениті професіонали бачать перед собою сумлінного журналіста-фахівця. Однак у повсякденній журналістській практиці репортер не може дозволити собі таку розкіш . Усе відбувається у високому темпі, при постійному дефіциті часу. І за цих умов свої розмови з людьми треба продумувати, оперативно знаходячи інформацію через колег, користуючись телефоном, комп'ютером та іншими засобами комунікації.

Тему інтерв'ю визначає редакція або сам журналіст. Вивчення теми охоплює глибоке ознайомлення з предме-том майбутньої розмови, в процесі якого журналіст пра-гне осягнути все, що згодом йому може придатися. Чим ретельніше журналіст готується до інтерв'ю, чим більше опрацьовує матеріалу, тим цікавіші думки і факти одер-жує у відповідь на свої запитання.

Журналіст може й не знати всіх тонкощів, усіх дета-лей проблеми — їх у разі потреби роз'яснить сам фахі-вець, — але він зобов'язаний знати, що вони існують. Це знання допомагає йому спрямовувати бесіду у потрібне русло, продумати такі запитання, у відповідь на які він одержить цікаву й корисну інформацію. Якщо журналіст не вивчить теми інтерв'ю, він не зможе й конкретизувати запитання. Вони виходитимуть у нього надто широкими і загальними.

Вивчення теми бесіди і вибір опитуваного часто-густо відбувається одночасно. Щоб інтерв'ю було предметним і цікавим, журналіст ознайомлюється з життям і діяль-ністю людини, з якою буде бесідувати. Збирає відомості про сім'ю, інтереси, захоплення, щаблі професійного, службового, творчого зростання, дані про нагороди тощо. Робить нотатки із статей, книг майбутнього співрозмов-ника.

Для радіо дуже важливим елементом є його мова, для телебачення — також телегенічність. Приступаючи до бесіди, журналіст повинен знати про людину, яка си-дить перед ним, буквально все.

Інтерв'ю — спільна праця двох людей. Але успіх журналіста багато залежить від уміння ставити запитання. Оригінальні, нестандартні за формою і змістом запитання надають інтерв'ю додаткового інте-ресу, привертають увагу читачів, слухачів, глядачів, зму-шують їх до кінця прочитати чи вислухати відповіді.

Але успіх інтерв'юера значною мірою залежить ще