Типовою помилкою ряду інтерв'ю є прагнення журналіста задавати по кілька запитань одночасно. Співбесідник розгублюється: він не знає, на яке запитання відпо-відати спочатку, забуває зміст решти запитань, так що їх доводиться повторювати. Отже, кожне запитання повинно бути конкретним.

Конкретне запитання свідчить про глибоке знання про-блеми, матеріалу, вміння журналіста досягти мети. При цьому не слід допускати однозначних відповідей. Відповіді, як правило, однозначні, не характери-зуються інформаційною насиченістю.

Особливо винахідливим треба бути у розмові з колоритними людьми, знати характер співрозмовника.

Практикується вручення опитуваному питань заздале-гідь, щоб він грунтовніше підготувався до бесіди. Не слід допускати, щоб у попередній, уточнювальній бесіді інтерв'юйований «виговорився», бо під час запису діалог може вийти неприродним. Нерідко людина вдруге не може ви-словитись так емоційно, зацікавлено, ґрунтовно, як перший раз, під час проби.

Добре підготовлене інтерв'ю ґрунтується не тільки на вмінні запитувати, а й на тому, як журналіст вміє створи-ти і передати ситуацію самого спілкування, як описує психологічний, емоційний стан опитуваного.

Під час інтерв'ю важливим є і такт, і постійна добро-зичливість до співбесідника, і блискавична реакція. Ре-портерська зацікавленість, що виявляється в репліках, жестах, міміці, заохочує опитуваного до відвертої розмо-ви, до розкриття душі. Щоб стати добрим інтерв'юером, необхідно любити людей. Кажуть, культура — це те, що залишається, коли людина забуває все. Інтерв'юер може все забути, але не безкорисливу повагу до співбесідни-ка — безвідносно до його посади, становища, популярно-сті. Тільки особистою відвертістю можна викликати іншого на відвертість.

Професіоналізм інтерв'юера не лише в умінні невиму-шене «щось» запитати.

Уміння задавати питання «по суті» не може виникну-ти без знання проблеми. Для того щоб вислухати глибо-ку відповідь співбесідника, журналістові необхідно спо-чатку «проінтерв'ювати» чимало інших джерел — друко-ваних, зображальних, звукових.

Висновки

Отже, особливість інтерв'ю полягає у тому, що на від-міну від інших жанрів, воно є результатом праці журналі-ста і співбесідника, має діалогічний характер. Якщо фак-ти, думки висловлює авторитетна особа, чия компетентність і принципова позиція не викликає сумніву, то створюються передумови впливу інтерв'ю на формування громадської думки. Інтерв'ю емоційно впливає на читача, радіослуха-ча, телеглядача, бо дає можливість охарактеризувати осо-бистість співбесідника, розкрити його внутрішній світ, пе-редати його думки, прагнення, настрій, кількома штрихами змалювати обстановку, у якій проходила бесіда. Інтерв'ю притаманні різні форми викладу матеріалу. Використовую-чи їх, можна відобразити думки, повідомити факти, отри-мані під час бесіди з однією чи кількома особами, стисло чи широко розкрити тему. Хоч інтерв'ю жанр інформацій-ний, але володіє можливостями публіцистичного осмислен-ня явищ дійсності, часто має аналітичний характер.

Інтерв'ю як жанр інформаційний не менш про-дуктивно «працює» в аналітичних публікаціях і переда-чах. Вплив на громадську думку аналітичних інтерв'ю, які переходять у публіцистичний діалог, полягає в тому, що вони привертають увагу громадськості до певного яви-ща, виявляють і коригують різні точки зору. Разом з уча-сниками діалогу читач, слухач, глядач стає не тільки спів-учасником пошуку істини, а й дослідником. Сприймаючи запропоновану йому систему аргументів, він її перевіряє. Така форма спілкування" між людьми (хоч вона і опосе-редкована), яка виникає внаслідок діалогічної подачі аналітичних матеріалів, виявляється надзвичайно плід-ною, бо відкриває нові можливості для процесу переко-нування. Від журналіста, крім сумлінної підготовки, знання теми, співбесідника, вимагається володіння драма-тургією інтерв'ю, темпераментом, іноді полемічним мистецтвом. Це допомагає привернути читача до проблеми.

Наявність запитань і відповідей в інтерв'ю — необхідна умова існування цього жанру.

Отже, інтерв'ю, як і кожне редакційне завдання, щора-зу вимагає продуманої підготовки, мобілізації всіх зу-силь, високих професійних якостей, сумлінності, захопле-ності, пристрасності.

На мою думку, інтерв'ю є найважчим видом журналістської ро-боти. Воно вимагає ста-ранної підготовки до теми і максимальної стриманості у виявленні своїх знань. Воно потребує великої контактності, впевненості в собі і тактовності, енергійності та цілеспрямо-ваності у веденні розмови, здатності налаштуватися на свого візаві, пристосуватися до атмосфери та ситуації.

Список використаних джерел

Вайшенберг Зігфрід. Новинна журналістика: Навч. пос. / За загал. ред. В.Ф. Іванова. – К.: Академія Укр. Преси, 2004. – 262 с.

В епіцентрі подій – журналіст. Упорядники В.Ф. Чамара, В.М. Іншаков. Дніпропетровськ: Журфонд, 2005. – 400 с.

Здоровега В. Теорія і методика журналістської творчості: Підр. / Здоровега В. – 2-е вид., перероб. і доп. – Л.: ПАІС, 2004. - 268 с.

Зрозумій мене: Тлумачний словник української мови: Близько 7,5 тис. слів. – К.: Довіра, 2003. – 295 с.

Ла Рош В.Вступ до практичної журналістики: Навч. посіб. / За заг. ред. В.Ф. Іванова та А. Коль / Ла Рош В. – К.: академія Укр.. Преси, 2005. – 411 с.

Словник іншомовних слів: 23 тис. слів та термінологічних словосполучень. – К.: Довіра, 2000. – 1118 с.

Теорія і практика радянської журналістики: Основи майстерності. Проблеми жанрів / Під. ред. В.Й. Здоровеги. – Л.: Видав. При Львів. ун-ті, 1989. – 306 с.