5) організацію навколо себе кола позаштатних авторів, спромож-них створювати журналістські тексти з вашої тематики; у цьому сенсі вже журналіст виступає вихователем і педагогом, навчає молодих колег масово-інформаційнш діяльності в своєму тематичному напрямкові, консультує й пояснює; занедбання роботи з позаштатними авторами в сучасній масово-шформацііпші ситуації навряд чи виправдане, навколо редакцій, як правило, скупчується чимало обдарованих осіб, які не про-ти спробувати себе в журналістиці; навряд чи варто їх відштовхувати з огляду на все ту ж відкритість нашої професії, її творчий характер і можливість працювати в її межах для всіх, хто мас нахил і обдаро-ваність для того.

Проблеми творчості журналіста сьогодні розглядаються в трьох аспектах:

1) семантичному; тобто змістовно-значеннєвому, передбачає роз-гляд питань, що в творі відібрано й відображено з мільйонноіранної дійсності, які епізоди зображено, який сюжет побудовано, що за про-блеми піднято;

2) синтаксичному, тобто композиційно-текстовому, передбачає розгляд питань, пов'язаних з побудовою журналістського тексту, вико-ристанням у ньому образно-художніх і науково-понятійних частин, май-стерністю заголовків і лідів, пропог *,: йшстю вступної і заключної частин;

3) прагматичному, ужитків, передбачає розгляд питань, як сприйнято текст аудиторією, які відгуки надходять із поштою, що особ-ливо зачепило читачів і т. іи.

1. Семантичним аспект покликаний розглянути змістовій бік жур-налістського твору. На відміну від художньої літератури, що заґрунтова-на на Істотності формальних чесної, соціальне функціонування жур-налістського тексту підтримується ного власне змістовим дискурсом.

Як і будь-який наслідок духовної діяльності людини, жур-налістський твір складає змістово-формальну єдність. Як зміст, так і форма, --— явища складні, такі, що мають внутрішню структуру.

Зміст журналістського твору має щонайменше дві складові:

1) предмет відображення і

2) оцінка відображеного.

Наявність цих двох частин відбиває співвідношення в творі двох типів інформації: зовнішньої, що надходить зі світу (проірама об'єкта), і внутрішньої, що виробляється самим автором на підставі його спосте-режень над „'цпсніспо (програма суб'єкта).

Предмет відображення - це подієво-фак'ПІчні іі тематичні реалії твору; це саме описуване явище, подія як цілісність, факт чи система фактів, відбитих у матеріалі, це сюжеті конфлікт реальної дійсності, які автор зобов'язанні! відтворити адекватно й достовірно.

Оцінка відображуваного — це проблематичний, ідейно-концеп-туальний рівень твору, цс магістральна проблема та її відгалуження, по-становочне питання і множинність різнопланових ного поворотів, це погляд автора на предмет, аргументи й докази на користь його соціаль-ної позиції, його принципова концепція, яка може зводитися до керівних директив, висновків, прагматичних рекомендацій, але може містити в собі загальнофілософські роздуми, етичні настанови.

Співвідношення предмета й оцінки істотно коливається аж до можливості витіснення першого другим і навпаки. Це залежить від об-раного жанру та поставленої мети. В інформаційній замітці на 10 20 рядків, завдання якої повідомити про факт чи подію, не передбачене висвітлення авторської оцінки відображуваного. Тут матиме місце ли-ше констатація факту, — і все. Предмет відображення цілком витіснить оцінку. У жанрі репортажу, який передбачає розповідь про подію поба-чену очевидцем, уже знайдеться місце й для оцінки (чи оцінок), яка не буде займати переважаючого місця. У жанрі статті міститиметься вели-кий за обсягом фактичний матеріал, який "вимагатиме" авторського упорядкування, узагальнення, пояснення, а відтак предмет і оцінка в ній зрівноважаться. У рецензії оцінка художнього твору власне передба-чається жанровими вимогами, отже, її питома вага зросте, а предмет займе місце причини, збудника цієї оцінки. І нарешті, в жанрі есе погля-ди журналіста пануватимуть, а факти будуть скорятися ілюстративній меті. Предмет тут зовсім поступиться місцем оцінці.

Відстоюючи право на життя в журналістиці внутрішньої інфор-мації, коментування й оцінок, необхідно все ж визнати, що душею ма-сово-інформаційної діяльності є факт, який постає як окреме явище чи їх сукупність. Він повноцінний володар не лише багатьох жанрів, але й багатьох шпальт у газетах, програм радіо й телебачення. Мільйони чи-тачів у світі щодня розгортають газету, сподіваючись дізнатися за її до-помогою про події сучасності, а не про думку з їх приводу якогось жвурналіста. Усвідомлення цього спонукає теоретиків виробити сталі вимоги до роботи з фактами. Ці вимоги можуть бути окреслені так:

1. Об'єктивність передбачає потребу сприймати факти такими, якими вони є в реальній дійсності, умисне не прикрашати їх і не спотво-рювати. Ця засада протилежна засаді суб'єктивності, яка включається в дію завжди, коли вдеться про оцінки, коментарі, вироблення аналітич-ної картини системи подій. Об'єктивність передбачає незалежність від суб'єктивних смаків, уподобань, симпатій. Це надпартійна категорія, яку складають у свою чергу вимоги

а) науковості як достовірності у викладі й описуванні фактів,

б) правдивості, яка передбачає відсутність навмисної брехні,

в) точності, яка вимагає подавати лише перевірену інформацію,

г) всебічності й вичерпності, що означають потребу з різних боків

висвітлювати факт, не замовчувати його неприємні чи незручні складові.

2. Причиново-наслідкове сприйняття налаштовує журналіста на пошук джерел фактів, 'прихованих механізмів і'х народження, розста-новку їх у такій хронологічній послідовності, яка відповідала об'єктив-ному перебігові подій.

Пошук причиново-наслідкових зв'язків є найважливішою лан-кою в пошуковій праці журналіста. Це складний і часом тривалий про-цес, що веде автора до вироблення ним його власної позиції, створення своєї концепції подій. Тому він особливо важливий. Цей процес перед-бачає такі стадії:

а) вдумливий відбір спостережуваних фактів і явищ; на цьому етапі журналіст відокремлює факт чи групу фактів, що їх він має намір дослідити; він ніби замикає їх в уявному колі власної уваги, аби зосере-дитися на них, домогтися пильності;

б) встановлення істотних ознак спостережуваних фактів; розгляд хронології подій; описування атрибутивних ознак явищ; факт ніби розміщається під збільшувальним склом і вивчається уважно в усіх своїх розмаїтих характеристиках;

в) гіпотетичні умовиводи про причини даного