Зрозуміло, що можливе використання й жанру інтерв'ю в цілому для аналізу певної проблеми. Тоді воно спрямовується лише на неї, а за-питання журналіста формуються так, аби в логічній послідовності роз-крити її, вичерпно представити для читача.

Цей тип аналізу незамінимий у тому випадку, коли молодий жур-наліст, ще без популярного імені, недостатньо глибоко знає чи розуміє проблему, вважає, що його коментар чи підсумок не буде довершеним. Тоді він просто зобов'язаний звернутися до фахівця в даній галузі з про-ханням дати роз'яснення з приводу встановлених ним фактів і це інтерв'ю публікує в своєму матеріалі. Композиціино найзручніше місце для розміщення такої частини — в кінці статті, після описаних фактів. Але це не єдиний з можливих варіантів. Мова спеціаліста може звучати після різних частин тексту, супроводжувати виклад журналіста.

Семантичний аспект найбільш повно представлений у жур-налістикознавстві, оскільки саму журналістику прийнято розглядати здебільшого як донесення до читача певного змісту (семантики) вислов-лювань і вчинків. Значно менше уваги приділяється формальному (син-таксичному) аспекту. Це не зовсім справедливо. Зрозуміло, що форма подачі змісту в журналістиці відзначається більш ремісницьким рівнем, ніж у художній літературі, зокрема поезії, але тут теж є свої секрети май-стерності, за допомогою яких пересічну подію можна подати як сен-саційну, примусити читача плакати над долею героя звичайного нари-су або замислитися над добре відомими, але однобічно сприйнятими проблемами, побачити їх у множинності аспектів, залучити до співпраці щодо їх розв'язання.

2. Синтаксичний аспект, як уже мовилося, передбачає вивчення побудови та організації журналістських систем, починаючи від звичай-ного газетного тексту, як-от: замітки, кореспонденції, — і закінчуючи структурою тижневих передач центрального загальнонаціонального каналу. На відміну від попереднього семантичного, змістового аспекту, синтаксичний рівень аналізу полягає в розгляді питання про форму журналістських творів.

Під формою розуміються будь-які способи вираження змісту як текстові, так і ілюстративні.

Стосовно друкованого видання чи програми радіомовлення й те-лебачення прийнято говорити про такі елементи форми:

1) жанрові, під якими розуміються модифікації жанрів, різно-манітні добірки матеріалів, рубрики, розділи, цикли, тематичні шпаль-ти, номери чи передачі;

2) сюжетно-композиційні, до яких входять сюжет, композиція, ха-рактеротворення, шрифтове рішення, ілюстративне оформлення, поєд-нання записаних заздалегідь сюжетів із прямим репортажем із студії тощо;

3) лексико-стилістичні, тобто мова, стиль, зображально-вира-жальні засоби, тональність, індивідуачьна манера журналіста, стиль ви-дання в цілому.

При цьому слід розуміти, що с різні рівні змістово-формальної єдності:

1) окремого тесту;

2) смуги, шпальти, теле- чи радіопередачі;

3) газети, журналу, видання в цілому, радіостудії чи телеканалу.

Журналістський твір як наслідок масово-інформаційної діяль-ності має успіх за умов змісгово-формальної єдності. Художність, есте-тизм мають у журналістиці таке ж значення, як і в літературі та інших видах мистецтва, незважаючи на прагматичний, ужитковий характер цього різновиду духовної праці. Але у зв'язку із специфікою жур-налістики на змістово-формальну єдність впливають у ній такі чинники:

1) дійсність, життя, об'єктивна реальність у її загальних і конкрет-них проявах; цей вплив може бути безпосереднім і опосередкованим;

2) автор, його талант, світогляд, налаштованість на загально-людські чи класові ідеали, його творча індивідуальність, пристрасті й нахили, нарешті, просто компетентність щодо даної теми;

3) тип видання, його засаднича спрямованість, традиції, потреба у висвітленні того явища, що покладене в основу матеріалу;

4) характер аудиторії, врахування інтересів адресата;

5) тиск власне професійних моментів (терміновість публікації, ліміт місця в газеті тощо);

6) стереотипи й традиції, усталені норми в підході саме до такого матеріалу (тематичні, жанрові та ін.).

Синтаксичному аспектові журналістики буде приділено значне місце у професійній підготовці журналіста в курсах "Першооснови жур-налістської творчості", "Журналістська майстерність", "Журналістське розслідування" та в цілому ряді дисциплін спеціалізації, як-от: "Інфор-маційні жанри", "Аналітичні жанри", "Художньо-публіцистичні жан-ри", "Техніка оформлення газети" тощо.

3. Прагматичний аспект визначається безпосередньою реакціпо читачів на публікацію чи радіо й телепередачу. Він вимірюється кіль-кістю відгуків —листів і телеграм, телефонних дзвінків, усними пропози-ціями відвідувачів, — що надійшли до редакції після публікації журналіс-тського твору. Свідченням найвищого ефекту є звернення уваги на проб-лему владних структур: чи безпосередньо завдяки публікації, чи onocq>e-дковано — завдяки цілеспрямованому формуванню громадської думки.

Важливою стороною журналістської творчості є редакторська діяльність. У ширшому значенні під редагуванням розуміється опрацю-вання, підготовка до друку певного тексту, рукопису, виправлення йо-го відповідно до запитів видання, скорочення матеріалу при потребі, його композиційна перебудова, тобто будь-яка робота над поліпшен-ням текст}'. У цьому розумінні редактором бував кожен журналіст, оскільки він готував до друку рукописи свої та інших авторів.

У вул.юму значенні редакторська діяльність полягає в керівництві виданням, визначенні його стратегічних і тактичних за-вдань, зміст}' і характеру, організації творчого колективу для здійснен-ня певної мети, остаточному затвердженні матеріалів до друку чи вихо-ду в ефір. Ця місія покладається не на кожного журналіста зосібна, а на головного редактора видання. Його діяльність є не менш творчою, ніж інших суб'єктів масово-інформаційної діяльності, але здійснюється на ширшому суспільному тлі, пов'язана з важливими організаційними функціями. Серед них як найважливіші слід відзначити такі:

1) формування обличчя видання, його інформаційної та проблем-но-тематичної спрямованості;

2) створення зорового образу видання, підбір шрифтів, іміджевих