Реферат на тему:
Журналістика як інформаційний простір
Останнім часом у слововжиток міцно увійшло поняття інфор-маційного простору, під яким розуміють сукупність територій, охопле-них засобами масової інформації певної категорії (регіональними, національними, світовими). Найчастіше цей термін вживають у зна-ченні національного інформаційного простору, який потребує законо-давчого врегулювання й захисту, а його суб'єкти — і державної підтримки.
Більш докладно інформаційний простір характеризують:
1) матеріальні (технологічні) способи підготовки й поширення інформації по горизонталі, включаючи її передачу, ретрансляцію й от-римання;
2) соціально-економічні можливості доступу до інформації насе-лення, включаючи усі його верстви в даній країні; забезпечення поши-рення інформації по вертикалі;
3) існування національної системи інформації та зв'язку з її конкрет-ними компонентами, що визначають територію поширення інформації;
4) наявність національного законодавства в галузі інформації та зв'язку, що регулюють функціонування й використання ЗМІ в забезпе-ченні національних і державних інтересів;
5) наявність законодавчої бази міжнародного рівня та міжнарод-них і регіональних угод в галузі масової інформації, що забезпечують обмін нею між державами і взаємопроникність національних інфор-маційних просторів.
Журналістика — це система, що динамічно розвивається, маючи своєю кінцевою метою максимальне задоволення інформаційних по-треб суспільства і наповнення інформаційного простору якісними, об'єктивними повідомленнями. За чотириста років існування про-фесійної журналістики в ній відбулося багато змін. Особливої інтенсив-ності вони набули в ХІХ-ХХ століттях. Спочатку журналістика призве-ла до виникнення усередині кожної країни національних інформаційних просторів, які мало співвідносилися між собою.
Але от уже майже два століття тому почав складатися світовий інформаційний простір, а масово-інформаційна діяльність пережила перший розподіл праці: між джерелами інформації та її розповсюджува-чами з'явилися посередники — ними стали інформаційні агентства.
Кожній газеті було невигідно тримати власного кореспондента в за-рубіжних країнах, дешевше було купити інформацію в спеціалізовано-му на її постачанні агентстві. Вони тоді називалися агентствами преси і, на відміну від тодішніх газет і журналів, що мали лише національне по-ширення, здобули статус світових центрів по збиранню інформації, по-стачаючи нею передплатників (газети, журнали, а в XX столітті й радіо та телебачення) у різних державах світу.
Перше інформаційне агентство було засноване в 1835 році у Фран-ції й називалося Гавас. Під зміненою назвою воно існує до наших днів.
Восени 1940 року після захоплення Франції німецькими військами агентство Гавас опинилося в руках окупантів. У той же час лондонський відділ агентства Гавас було перетворене представниками Опору в Неза-лежне Французьке Агентство. У 1942 році в Алжирі при Французькому комітеті національного визволення виникло ще одне інформаційне агентство під назвою Аванс Франсез де Пресе (Французьке Агентство Преси), яке після реорганізації у вересні того ж року дістало своє нинішнє найменування "Франс Пресс". 1944 року в нього влито лон-донське Незалежне Французьке Агентство. Таким чином, Франс Пресс стало спадкоємцем агентства Гавас, успадкувавши його структури.
Спочатку Франс Пресс було офіційним урядовим агентством і ут-римувалось з державного бюджету. Згодам було прийняте рішення відділити його від державного апарату й надати "кооперативний ста-тус". Згідно з статутом, прийнятим 10 січня 1957 року, Франс Пресс є "автономним органом, що користується правами юридичної особи і діє на комерційній основі".
У 1848 році засноване в Нью-Йорку інформаційне агентство США Ассошіейтед Пресс (АП), яке є кооперативним об'єднанням газет-них видавців. Зараз АП нараховує біля дев'яти тисяч абонентів. Серед них 1400 щоденних газет, 350 тижневих газет та інших видань, а також 466 радіо- й телестанцій у США і 4500 різних видань і радіостанцій за межами ЗДА. У З'єднаних Державах членами Ассошіейтед Пресе є при-близно дві третини всіх щоденних газет. У 100 найбільших містах краї-ни агентство має свої інформаційні бюро (найбільше у Вашингтоні); во-лодіє власною комп'ютерною мережею, що зв'язує його штаб-квартиру з 750 містами США. За кордоном діяльність АП поширена на 73 країни, воно має більш як три тисячі зарубіжні кореспонденти. Річні прибутки цього інформаційного агентства становлять 100 млн. доларів США.
Одне з найбільших і найстаріших інформаційних агентств Європи Рейтер засноване в Адені в 1849 році німцем Паулем Юліусом Рейтером. У 1851 році Рейтер перейшов в англійське підданство і переніс до Лон-дона свою контору "Рейтер оффіс", яка інформувала про рівень котиру-вання акцій на біржах західноєвропейських країн. З розвитком телегра-фа контора Рейтера почала подавати й політичну інформацію. З розши-ренням Британської імперії розширювалася й діяльність агентства.
У 1915 році агентство Рейтер перестало бути родинною влас-ністю, виникло акціонерне товариство "Рейтер, лімітед". Зараз акції то-вариства належать: Асоціації газетних підприємців (власникам лон-донських газет), агентству Пресе Ассошіейшн (власникам провінційних газет), австралійському агентству Остреліен Ассошіейтед Пресе і ново-зеландському агентству Нью-Зіланд Пресе Ассошіейшн.
Агентство володіє широкою мережею власних кореспондентів, що працюють майже в усіх країнах світу, і широко використовує послу-ги так званих "стрингерів" — позаштатних репортерів, які передають інформацію тільки у випадку дуже важливих подій у країнах їхнього пе-ребування. Усі повідомлення стікаються до штаб-квартири агентства в Лондоні, де вони відбираються, редагуються й відправляються числен-ним клієнтам в Англії й за кордоном.
У своїй структурі Рейтер має також фотоагентство ("ПА — Рей-тер фотос"), бюро комерційної інформації ("Комтельбюро") і відділ статей і оглядів ("ПА — Рейтер фічерс").
Агентство Рейтер у значній мірі виконує роль офіційного органу британського уряду, поширюючи по всьому світові його повідомлення, заяви міністерств. Іноземна клієнтура Рейтер нараховує біля трьох ти-сяч газет і велике число радіостанцій. Щоденно Рейтер передає 30-40 тис. слів міжнародної інформації. Річні прибутки агентства орієнтовно складають 84 млн. ам. доларів.
У 1940-1950-ті роки з розвитком телебачення виникають нові ін-формаційні
