5. Електронні банки даних — це великі комп'ютери, у яких нагро-

маджують і зберігають найрізноманітнішу інформацію, що доступна для підключених до них через систему ЕОМ абонентів. Банки політич-них (економічних, фахових тощо) даних утворюються внаслідок розміщення певного типу інформації в пам'яті комп'ютера, де вона зберігається і поширюється за запитами осіб чи організацій.

6. Лазерна преса — виготовлення газети чи журналу (чи іншої друкованої інформації) за допомогою лазерних принтерів. Має дуже високу швидкість роботи і друкує тексти з швидкістю фотокопіюваль-ного пристрою. Поскільки прискорення виготовлення друкованої жур-налістики за допомогою лазерного принтера значно скоротило час ру-ху інформації від джерела до споживача, це теж істотно вплинуло на стан інформаційного простору в напрямку його активізації, більш по-вного задоволення інформаційних потреб населення.

7. Відеогазети. У цьому випадку газета виготовляється, але не віддруковується, а лишається в комп'ютері і стає доступною підключе-ним до нього абонентам, які зчитують її з екрана, а потрібні статті мо-жуть самі віддрукувати на принтері. Усе більше поширюється практика розміщення електронного варіанту газети чи журнату в системі Інтер-нет. Це дає можливість мільйонам користувачів переглянути (часто ще до виходу друкованого варіанту) свіжий номер "The Guardian" чи "New York Times", "Daily Telegraph" чи "Der Spiegel". Окрім того, що відео-газети максимально підвищують оперативність поширення інформації, вони виконують ще й активну рекламну функцію, пропагують свої дру-ковані видання через їх електронні версії. Унаслідок цього тиражі дру-кованої продукції не скорочуються, а зростають.

Має свій електронний варіант на сторінці Харківського націо-нального університету ім. В.Н. Каразіна і газета "Харківський універси-тет", що сприяє зростанню авторитету (в тому числі й міжнародного) нашого навчального закладу.

На особливе місце в сучасному світовому інформаційному про-сторі висунулася комп'ютерна мережа Інтернет. Власне, кілька вже роз-глянутих новітніх засобів масової інформації (телеконференції, елек-тронна пошта, відеогазети) діють лише завдяки налагодженій системі світового комп'ютерного зв'язку. Це спонукає говорити про Інтернет окремо, вбачаючи в ньому новий тип журналізму в цілому. Тут доцільно навести думки авторів підручника "Основи масово-інфор-маційної діяльності" (К., 1999). "Саме за допомогою "всесвітньої паву-тини", — пишуть вони. світ стає свідком народження нового виду за-собів масової комунікації, який посяде у XXI ст. особливе місце серед традицшних ЗМІ як телебачення, преса, радіо та який з розвитком техпологій відкриє: для них ноні небачені досі можливості".

Інтернст — найбільша в світі комп'ютерна мережа, утворена з мстою нагромадження, обміну і швидкісного поширення інформації.

До склад)' світової системи Інтернет входять національні мережі багатьох країн світу, регіональні, локальні мережі та персональні комп'ютери приватних користувачів.

Далеко не вся інформація, розміщена в Інтернеті, призначена для масового користування. Тут міститься велика кількість фахових, науко-вих, особистіших повідомлень, розміщена ділова документація міністерств, банків, організацій та установ. Правильною е: думка, що всі матеріали, які містяться на файлах підключених до Інтернету комп'ютерів, є інформаційним надбанням цієї системи. Але соціальна інформація, збирання, обробка й поширення якої складає зміст жур-налістики, займає в системі Інтернет левину частку. Це й дозволяє гово-рити про Інтернет як про новий тіш журншіізму.

На відміну від традиційних ЗМІ, Інтернет має цілий ряд особли-востей, які можуть бути зведені до такого:

1. Інтернет — децентралізована система, що не має єдиного керів-ництва та управлінської вертикалі. Стратегічні питання розвитку ко-мунікаційної мережі розв'язує "Товариство "Інтернет" ("ISOC" — "In-ternet society"), яке діє на громадських засадах. Воно ж створює спеці-альну "Раду з структури Інтернет", що забезпечує технічне керівництво та орієнтацію мережі. Рада ("ІАВ — Internet Architecture Board") скла-дається з осіб, що спеціально запрошені або виявили добровільне ба-жання брати участь у її роботі. "ІАВ" затверджує стандарти та роз-поділяє адреси і більше ніяких керівних функцій не виконує.

2. Інтернет — найбільш демократична система інформаційного обміну. Вона не фінансується з державних джерел фінансування і ніко-му не належить. Кожен користувач послугами Інтернет оплачує свою ділянку цієї системи і забезпечує її безперебійне функціонування. Унаслідок цього кожен учасник інформаційних відносин працює в умо-вах свободи, а сама система є зразком унікальної демократичної спільноти громадян різних країн світу. Над Інтернетом неможливий контроль з боку урядів чи фінансових структур.

3. Інтернет — глобальна інформаційна мережа, яка має мож-ливість негайного поширення повідомлень та встановлення рівноправ-ного зв'язку між особами, що знаходяться в різних місцях планети.

Умова отримання повідомлення .шипе одна — підключення персональ-ного комп'ютера до системи Інтернет. За домомогою мережі може бути передане як персональне повідомлення в певну точку на Земній кулі, так і розповсюджена важлива соціальна інформація для мільйонів або-нентів в усьому світі.

4. Інтернет — новіш рівець журналічму як у технічному, так і в змістовому аспектах. Технічний аспект пов'язаний з швидкістю поши-рення масової інформації, використанням мультимедійних можливос-тей, що полягають у поєднанні тексту, звуку та анімації. Сучасні техно-логії дозволяють передавати комунікаційними каналами Інтернет не лише текстову інформацію, але її твори радіо- й тележурналістики.

Змістовий аспект