Реферат на тему:

Журналіст як суб'єкт масово-інформаційної діяльності. Портрет професії журналіста.

Привабливі баки журналістики: мож-ливість самореалііуватися; мати творчу характером роботу; доно-сити до людей правду, примножувати в світі добро, боротися за спра-ведливість; впливати на формування суспільної свідомості, громадської думки; спілкуватися з видатними людьми, прожити цікаве життя; першим опинятися в гущині подій, осягати глибинний зміст явищ, причини і наслідки, витлумачувати їх для загалу; стати знаменитим,

мати гарні заробітки, посідати престижне місце в структурі суспільства. Труднощі спеціальності: стресовість, потреба таланту,

необхідність безкінечного самовдосконалення, моральна відповідальність за кожен журналістський твір, мистецтво постійного спілкування, налаштованість на універсальність

Ви здобули середню освіту і постали перед вибором майбутньої долі. Ви обираєте професію, а відтак і спеціальність у вищій школі, щоб вчитися далі й стати висококласним спеціалістом.

Професія журналіста сьогодні приваблює багатьох молодих лю-дей численними перевагами, широкими можливостями. Серед них як на найважливіші слід вказати на такі.

1. Масово-інформаційна діяльність надає людині широкі можли-вості самореалізуватися; вона містить у собі елементи цілого ряду при-вабливих творчі х професій, які самі по собі самодостатні й ццо.;.і.

Здійснюючи свою професійну діяльність, журналіст виступає під час інтерв'ю в ролі психолога, він мусить бути гарним комунікатором і вміти "розговорити" співбесідника.

Збираючи інформацію, він повинен виявити неабиякі акторські здібності, зуміти, де це потрібно, залишитися непоміченим, спрацювати у ролі стороннього спостерігача, а в іншому місці зіграти важливу персону, домогтися довіри, схилити співрозмовника на свій бік і обов'язково спо-добатися йому, адже тільки за умов цілковитої довіри можливе розкрит-тя інформаційної скрині Пандори, якою, безумовно, є кожна людина.

Спілкуючись щодня з численними співрозмовниками й читаць-кою аудиторією, журналіст здійснює функції педагога, щонайменше в двох аспектах: по-перше, відкриваючи людям шлях до нових знань, і по-друге, навчаючи їх жити. Він вислуховує й дає корисні поради. У нашо-му суспільстві журналіст — це не просто професія, а певне звання, її представники наділені великим суспільним авторитетом, до них звер-тається пересічний громадянин у скрутні моменти свого життя, шукаючи поради й підтримки. Тому в професійній діяльності журналістові ча-сто доводиться здійснювати й лікарські функції.

Макетуючи номер газети чи журналу, готуючи до виходу в ефір радіо чи телепередачу, журншгіст виступає в ролі режисера (згадаймо первісне значення цього слова, що прийшло до нас з латини; де "rego" означає "керую"), адже йому доводиться упорядковувати роботу чис-ленного колективу, у якому кожен спеціаліст має своє окреме завдання і здійснює притаманну лише йому функцію. Щоправда, таку роботу ви-конує не кожен журналіст, а лише редактор, але й рядовий кореспон-дент, виходячи із своїх професійних завдань, мусить здійснювати вели-ку організаторську роботу: створити навколо себе інформаційну мере-жу, шукати шляхи доступу до джерел інформації. Крім інформаційного забезпечення своєї діяльності, самомаркетинг є важливою умовою його власної праці, служить Гарантом успішного становлення й всебічного розвитку здібностей журналіста.

Нарешті, його робота пов'язана з безперервним створенням тек-стів. Це завершальний етап його діяльності. У даному випадку журна-ліст виступає в ролі письменника. Але від представника цієї вільної про-фесії він різниться тим, що пише завжди, практично щодня, і за будь-яких умов і обставин. Для щоденної газети практично кожен її корес-пондент повинен подати 200-250 рядків тексту в номер. Такий щільний режим і створює головні особливості праці журналіста, у якій на саме написання твору відводиться не так уже й багато часу, а натомість йо-го левину частку займ- є пошук теми, віднайдення джерел інформації для її висвітлення, ознайомлення з документами й джерелами та ін.

Перелічені аспекти складають парадигму творчої діяльності кож-ного журналіста. Але слід мати також на увазі, що при збиранні ма-теріалу йому доводиться здійснювати й самостійні журналістські розслідування. А це передбачає виконання рольових функцій інших (засадничо — будь-яких) професій, не лише перелічених щойно тих, які ма-ють виразну творчу домінанту.

Слід однозначно сказати в підсумку, що журншгістика, як ніяка інша сфера, надає індивідові можливість стати особистістю, реалізувати себе цілком, виявити усі природні таланта, якими б розмаїтими вони не були.

2. Журналістика приваблює людину можливістю мати творчу за характером роботу. Наскільки важливо для людини за допомогою творчості здійснитися в цьому світі, свідчить досвід одного з провідних філософів XX століття Миколи Бердяева (1874-1948), у головних пра-цях якого "Філософія свободи" (1911), "Смисл творчості. Спроба вип-равдання людини" (1916) та "Філософія вільного духу" (ч. 1-2, 1927-1928) обґрунтовано ідею життєвої, іманентної необхідності для людини реалізувати себе у вільній творчості. Творчість виступає як го-ловна умова опанування людиною свободи, разом з тим свобода є го-ловною умовою здійснення особою творчої діяльності.

Іноді в працях з журналістикознавства можна зустріти думку про те, що журналістика — це й зовсім не творчість, а ремесло, що елемент власне творчості істотно девальвований в масово-інформаційній діяль-ності. З цим навряд чи варто погоджуватися. Адже, зрештою, й ремес-ло — це специфічна, але все ж таки творчість. Крім того, жур-налістський твір так само, як і літературний, є наслідком духовної діяль-ності особи, є способом оприявнення буття. До журналістської твор-чості мають застосовуватися усі філософські положення й категорії, що використовуються наукою для осягнення творчості як такої.

А відтак творчість є продовженням світотворення. І журналісти-ка — у тому числі. Розповідаючи про світ навколо нас навіть за допо-могою новинарних заміток і некоментованих кореспонденцій, жур-налістика, можливо, сама того не помічаючи, спричинює здійснення не-явного, перетворює неіснуюче в ранг існуючого. Суспільство володіє природою (фізичною й суспільною) рівно настільки, наскільки знає її. Журналістика і