У філософській автобіографії "Самопізнання" (поем. вид. 1949) М. Бердяев так сформулював тему творчого покликання людини, яку вважав головною для свого життя. "Надзвичайно зухвала думка, — пи-сав він, — що Бог потребує людини, відповіді людини, творчості люди-ни"1. А трохи вище він твердив: "Творчість людини не є вимога люди-ни і право її, а є вимога Бога до людини і обов'язок людини. Бог чекає від людини творчого акту як відповіді на творчий акт Бога. Про творчість людини вірне те ж, що й про свободу людини. Свобода люди-ни є вимога Бога до людини, обов'язок людини стосовно Бога".

Саме тому в людині закладений іманентний потяг до творчості як до головної умови здійснення її природного призначення, первинної місії, а також опанування свободою, вільного виявлення себе самої. Творчість невіддільна від свобо;ш.

Молодому журналістові слід звикнути до думки про творчий ха-рактер усієї його діяльності. Творчість починається не за робочим сто-лом з написанням текст (там вона закінчується), а зі збирання інфор-мації, з віднаходження цікавої теми для повідомлення чи журналістсь-кого розслідування. До кожного кроку свого журналіст мусить підходи-ти як до творчого акту, намагаючись реалізувати в ньому всю свою об-дарованість, усі можливості, вкладаючи в кожний вчинок увесь свій творчий потенціал.

3. Професія журналіста приваблює можливістю доносити до лю-дей правду, примножувати в світі добро, боротися за справедливість. У здійсненні цих завдань полягає реалізація безпосередніх функцій жур-налістики. Людина не просто потребує знань про світ, а потребує їх з практичною метою: створити цей світ зручним для свого життя, для співжиття в ньому осіб різної національності, відмінного соціального статусу, різного віросповідання. Людину не полишає мрія про доскона-ле суспільство, а відтак і думка: чи можна від створення досконалих творів перейти до створення досконалого життя. Журналістська творчість має на меті поліпшення, вдосконалення суспільства. У цьому й полягає її прагматичний, ужитковий зміст.

Мені здавалося, що етичний аспект в масово-інформаційній діяльності дещо втрачає, свою актуальність сьогодні, коли наша ук-раїнська журналістика, звільнена від обов'язкової агітації й пропаган-ди, переживає період зростати в ній питомої ваги інформаційних жанрів, але був приємно здивований, коли студенти першого курсу відділення журналістики нашого університету у традиційних творах, які я загадую писані для ознайомлення з ними: "Хто я? Автопортрет на тлі епохи", серед мотивів, що спричинили вибір ними професії журналіста, назвали саме цей: можливість примножувати в світі добро, допомагати людям у розв'язанні моральних проблем, а саме довкілля перетворюва-ти на засадах Краси й Справедливості.

"Моєю мрією, принаймні в останній рік, — пише Марина Г., що приїхала до нашого навчального закладу з с. Михайлики Шишацького району Полтавської області, — було навчання в цьому університеті. І я щаслива з того, що зараз навчаюся тут. Я хочу досконало вивчити свою професію, щоб зуміти знаходити не тільки цікаву інформацію, але й за допомогою Слова внести в наше повсякдення хоча б трішки добра':. Схожу думку висловила й Олеся К. з смт. Чутове, що на Полтавщині. "На мій погляд, — написала вона, основне завдання журналістики — приносити користь іншим, постачати людям нову інформацію. І саме так я зможу жити, приносячи людям своїм Словом добро". Цікаво, що обидві дівчини мали ще перед вступом до Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна журналістську практику в своїх район-них газетах.

4. Професія журналіста приваблює можливістю впливати на фор-мування суспільної свідомості, громадської думки. Зрештою, у цьому теж полягає здійснення важливої функції журналістики. Працівник мас-медіа, інформуючи читачів про події в регіоні й світі, висловлюючи свою думку про них, втягує в поле свого впливу аудиторію, запліднює її своїм баченням дійсності та її проблем. Не письменник, а журналіст претендує сьогодні на роль "володаря думок", його ім'я найчастіше зустрічається пересічному громадянинові під репортажами, коментаря-ми, аналітичними статтями чи нарисами; саме журналіст відіграє сьо-годні роль політичного центру, до якого тягнеться за авторитетним словом політичне активна аудиторія.

5. Журналістика дає можливість представникові цієї професії спілкуватися з видатними людьми і прожити цікаве життя. Існує спра-ведливе твердження: особистість створює її оточення. Це означає, що масштаб людини вимірюється колом її спілкування. Для журналіста тут розкриваються максимальні можливості. Він за своїм службовим стано-вищем мусить брати інформацію в перших за компетентністю в даній галузі осіб, розмовляти з провідними науковцями, письменниками, політичними діячами.

Кожне інтерв'ю збагачує журналіста новими знаннями, поглиб-лює його розуміння проблемі, яку він вивчає. Досвідчений журналіст з часом набуває статусу науковця, до нього звертаються за порадами й консультаціями, бо він виявляється добре поінформованим і зорієнто-ваним у даній галузі, його ім'я стає відомим не тільки широкій публіці, але й фахівцям. Журналістам відкритий шлях до політичної діяльності, багато хто з них і справді стають народними депутатами Рад різних рівнів, їм довіряють люди саме через те, що добре знають позицію цієї особи завдяки її численним публікаціям.

6. Професія зобов'язує журналіста першим опинятися в гущині подій, осягати глибинний зміст явищ, причини і наслідки і витлумачу-вати їх для загалу. В американській журналістиці народилася приказка: журналіст мусить бути на пожежі за чверть години до її початку. Пара-докс приказки спричинений тим, що за чверть г одини до початку ще ніхто не знає, що станеться в певному