Пошукова робота

Збирання зовнішньої інформації. Спостереження як метод збирання Інформації та його види відкрите і приховане, включене і невключене.

Як було вже встановлено, журналістика — це передусім збирання інформації. Лише на базі зібраної зовнішньої інформації можливе виго-товлення внутрішньої інформації, тобто створення власної концепції подій. У переважній же більшості випадків журналістика займається по-шуком новин у інформаційних джерел і оприлюдненням, публікацією (тобто, донесенням до публіки) повідомлень про них. Методам збиран-ня зовнішньої інформації і присвячено цей виклад.

Усе життя, а особливо на початку кар'єри, журналістові доводить-ся виконувати роль репортера—почесне амплуа в галузі масово-інформа-ційної діяльності. "Журналіста ноги годують", — недарма існує така про-фесійна приказка. Зрозуміло, в даному випадку мова йде про збирання зовнішньої інформації, нагромадження фактів, а не про вироблення внут-рішньої інформації, зміст якої полягає в узагальненні й поясненні фактів.

Праця журналіста може бути порівняна з айсбергом. Лише 1/9 йо-го визирає над поверхнею океан}'. Це видима для сприймачів частина масово-інформаційної діяльності — написаний або усний текст. Але 8/9 маси крижаної гори ховається під водою. Це величезна підготовча робо-та журналіста по збиранню інформації, яка й лягає в основу матеріалу. Як правило, слабкі журналістські твори виходять не внаслідок поганого вміння працювати зі словом, опрацьовувати вербальне вже зібраний ма-теріал, а внаслідок поверхового уявлення про саму проблему, що обра-на за предмет статті чи нарису, недостатньої діяльності в справі збиран-ня інформації, утворення ситуації інформаційної недостатності, що не-гайно позначається на якості кінцевого результату журналістської праці.

Існує лише три методи збирання зовнішньої інформації:

1) спостереження,

2) вивчення документів і джерел,

3) інтерв'ю.

І. Спостереження — пасивний метод збирання інформації. Сут-ність його полягає в тому, щоб, дивлячись, помічати кого- чи що-не-будь, звертати увагу на когось, щось.

Кожен журналіст мусить бути пильним, уважним до деталей спо-стерігачем. У багатьох випадках спостереження є початковим етапом підготовки матеріалу, є поштовхом, який народжує потім обширнии за-дум статті чи нарису, призводить до журналістського розслідування. Але, як правило, завжди в значному журналістському матеріалі наявні елементи, джерелом яким є метод спостереження. Це все те, що побаче-не власними очима журналіста: портрети, інтер'єри, пейзажі тощо. А відтак, спостереження, відіграючи ніби другорядну роль у збиранні інформації, займає значне місце в журналістській творчості, наявне в кожному розлогому матеріалі.

Журналіст—це щоденний, вічний Спостерігач. Він ніколи не прой-де повз цікаву подію, свідком якої став мимоволі, випадково. Він ніколи не пропустить нагоди познайомитися з цікавою людиною. Він спостерігає по дорозі на роботу й по дорозі додому, у будень, у свято і у вихідний день. Усе спостережене він збирає у скарбничку свого журналістського досвіду, якщо не для негайного, то для майбутнього використання.

Журналістика знає такі типи спостережень, як відкрите і прихо-ване, включене і невключене. Сутність їх полягає в тому, що журналіст (а часто до такого вдаються й письменники) стає на певний час членом якого-небудь колективу, організації, закладу, установи, щоб досконало, впритул, з близької відстані вивчити їх діяльність, настрої людей, умо-ви праці, механізми здійснення фінансових чи бартерних операцій. Відкрите спостереження передбачає обізнаність навколишніх з тим, що їх вивчають, приховане — відсутність такої обізнаності. Приховане спостереження дає авторові майбутнього журналістського твору більше можливостей для ознайомлення з дійсним станом справ, гаран-тує неупереджене ставлення до нього членів колективу. Включене спос-тереження передбачає зарахування журналіста на штатну посаду й ви-конання ним самим певних службових обов'язків. Невключене дає мож-ливість вивчення ситуації іззовні, але забезпечує більш широке ознай-омлення журналіста з об'єктом вивчення, можливість побувати в різних структурних підрозділах великої фірми чи установи.

Кожний тип спостереження має свої переваги в певних умовах. Для вивчення праці великого підприємства чи навчального закладу більш зручним буде відкрите невключене спостереження, яке дасть можливість журналістові скласти стереоскопічну картину діяльності ус-танови. Якщо ж іде мова про вивчення прихованих механізмів руху то-варів чи капіталу, з'ясування того, що є таємницею й приховується ус-тановою, найкраще використати метод прихованого, включеного спос-тереження. Проте, така діяльність журналіста може бути небезпечною для нього. А відтак, слід зважати на деякі правила безпеки:

1) намагайтеся освоїти нову професію якомоіа швидше й краще і виконувати свої обов'язки бездоганно;

2) не ставте забагато питань, усе, що потрібно зуміі'пе побачити, а не почути;

3) не кваптеся: часто те, про що з ризиком ІІамаІ асшся доиіда'ш-ся сьогодні, досить легко виявляється завтра;

4) не намагайтеся довідатися більше, ніж належить; наша обізнаність у будь-якому випадку мас свої межі, перешагнут через які не можна, не міняючи свого становища в установі;

5) не прагніть бути особливо "цікавим": намагайтеся звести дружні бесіди на поточні проблеми, плани, випадки з жптгя і т.п. своїх співбесідників, а не власні;

6) не облущуйте на дозвіллі майбутню публікацію до закінчення .І»)прання інформації: часу поглянути на загальну картину очима жур на Ііс І а І це буде достатньо.

Окрім правил безпеки при збиранні інформації, г такі правила і для створення тексту. Отже, як розповісти про бачене, щоб уникнути н-дозрінь? Дотримуйтеся таких рекомендацій:

1) уникайте опису тих деталей, штрихів і дрібниці, які чають яс-краво виражений індивідуальний характер, а тікчм :очішх цифр, замінюючи їх на приблизні;

2) змінюйте, по можливості, ті деталі, які, не маючи принципов^ го значення, можуть вказати саме на вас;

3) уникайте навіть приблизної подібності побудови фрази у ва-шому усному мовленні і на папері, не кажучи вже про використання ви-разів, зворотів, словечок і т. п.,