Унаслідок цього зв'язок "газета — читач — газета" не був зруй-нований остаточно, видання зберігало важливу можливість мати діалог з читачами, знати про їхні оцінки власної праці. Був від цього комуніка-тивного каналу й ще важливіший насадок: ніщо так не підвищує пре-стиж видання та його наклад, як ефективність публікацій, дієва допомо-га конкретним громадянам у розв'язанні їх безпосередніх проблем, пов'язаних з різними сферами життя: побутом, комунальними служба-ми, виплатою заборгованих зарплат та пенсій тощо.

Багаторічний журналістський досвід підказує, що робота по на-лагоджуванню діалогу з читачами (листовного, телефонного) повинна ввійти в коло щоденних турбот кожної редакції, а його активність є мірилом авторитету видання, його популярності.

Інтерв'ю. Це головний метод збирання інформації в жур-налістиці, сутність якого полягає в здобутті новин і повідомлені) шля-хом усного спілкування суб'єкта (журналіста) з об'єктом (політичним діячем, науковцем, митцем чи просто цікавіш співрозмовником). Вва-жається, що цей метод дає від 80 до 90 відсотків потрібної журналістові інформації. Зрозуміло, що метод інтерв'ю слід відрізняти від жур-налістського жанру під такою ж назвою, сутність якого полягає в дра-матургічній (діалогічній) побудові матеріалу за формою: запитання — відповідь. Жанр інтерв'ю не відіграє такої вагомої ролі в журналістиці, як метод, хоча його питома вага на шпальтах сучасних газет зростає.

З певною метафоричністю, можна сказати, що праця журналіс-та — це вічне інтерв'ю, а сам журналіст мусить бути гарним комунікатором. Його діяльність складається з розмов з людьми і описування по-чутого. Причому до проблем творчості й майстерності журналіста вхо-дить не лише безпосереднє створення тексту, але (й передусім) мис-тецтво збирати матеріал для нього. Журналістика — це мистецтво спілкування, а з розвитком електронних ОМІ — також і мистецтво публічного спілкування перед мікрофоном чи телекамерою. Сучасна журналістика знає такі типи інтерв'ю:

1. Інтерв'ю на робочому місці. Вважається таким, що надає особ-ливо плідні можливості для журналіста. Зустрівшись з об'єктом на його робочому місці, він може не тільки поставити запитання, що намічені для інтерв'ю, але й підключити інші методи збирання інформації: спос-тереження й вивчення документів і джерел, а в майбутньому матеріалі описати обстановку робочого місця, атмосферу установи, навести якісь красномовні деталі, що характеризують співрозмовника, крім того, під час бесіди журналіст може зажадати від об'єкта документально засвідчити ті чи інші факти, про які пролунала усна інформація. Жур-наліст повинен завжди домагатися проведення інтерв'ю в найзручніших для себе умовах, а такими є бесіди на робочих місцях об'єктів.

2. Інтерв'ю вдома в об'єкта. Особливо виграшне тоді, коли жур-наліст зустрічається з приватною людиною. Тоді не робоча обстановка на посаді, а побут, домашнє оточення можуть відіграти провідну роль і дати переваги такі ж самі, як і зустріч із службовцем на його робочому місці, і гарантувати використання як додаткових методів спостережен-ня та вивчення документів і джерел.

3. Інтерв'ю в редакції. На нього слід погоджуватися в крайньому випадку, коли об'єкт відмовляється від усього іншого. Ви приймаєте співрозмовника на своєму робочому місці, і вже не ви спостерігаєте за ним, а він за вами. Ви позбавлені можливості спостерігати, зажадати документального підтвердження його слів, вам залишається лише запи-тувати і занотовувати відповіді.

4. Інтерв'ю по телефону. До нього слід вдаватися з метою домог-тися особливої оперативності, перевірити окремі деталі в уже існуючій в редакції інформації. Повноцінне інтерв'ю по телефону неможливе, аче для довідки, уточненню певних фактів, консультації з окремих питань воно може бути продуктивно використане. Більшого ефекту досягає журналіст, коли телефонує знайомому урядовцеві чи діячеві, з яким вже зустрічався раніше. Тоді легше, нагадавши про себе і пояснивши скрутні обставини, що спричинюють користуватися телефоном, а не просити про особисту зустріч, домогтися потрібного результату.

5. Інтерв'ю в інтер-ситуаціях. Пояснимо запропонований нами

термін. Слово "інтер" (inter) у перекладі з латинської мови означає "між, поміж" і вживається як префікс у складних словах для позначення проміжної ситуації, перебування поміж чимось. У сучасному напруже-ному світі, де розклад дня відомих осіб розписаний не за годинами, а за хвилинами, журналістові часто відмовляють в інтерв'ю не тому, що за-садничо не бажають зустрічатися з представником преси, а тому що на-справді не мають для цього вільного часу. Тоді журналіст пропонує зустрітися в якій-небудь інтер-ситуації: за обідом чи вечерею у ресто-рані, у перукарні, просто на вулиці й пішки провести особу додому, спо-лучивши прогулянку з бесідою.

Важко уявити українського журналіста за взяттям інтерв'ю в рес-торані, але на Заході це поширений метод усного збирання інформації, а відтак, хотілося б, щоб про нього знали й наші майбутні журналісти. У великих газетах Заходу інтерв'ю в ресторані оплачується коштом ре-дакції, так високо там цінують свіжу, конкурентноспроможну інфор-мацію, що підносить престиж видання.

У газеті "Україна молода" 16 червня 2000 року було опублікова-не інтерв'ю журналістки Майї Орел з відомою телеведучою Ольгою Ге-расим'юк під назвою "Жінка, яка виграє у чоловічому світі". Цей жур-налістський твір є типовим зразком інтерв'ю в інтер-ситуації. "Ольга Герасим'юк запропонувала мені зустрітися в салоні-перукарні, — так починає Майя Орел знайомити читачів з ситуацією розмови. — Куафер чаклуватиме над її зачіскою, а я братиму в неї інтерв'ю".

Бесіда, проведена в такій обстановці, виявилася повноцінною з інформаційного боку, навіть