Контрольна робота

Засоби масової інформації: поняття, риси. Функції засобів масової інформації. Політичне маніпулювання ЗМІ.

ПЛАН

Засоби масової інформації: поняття, риси

Функції засобів ма-сової інформації

Політичне маніпулювання ЗМІ.

21.1. Засоби масової інформації: поняття, риси. У полі-тичній системі демократичного суспільства засоби масової інфор-мації (ЗМІ) відіграють важливу роль. Засоби ліасової інформації це розгалужена мережа установ, що займаються збором, обробкою, поширенням інформації. У цю мережу входять телерадіопрограми, газети, журнали, інформаційні агенства, кінодокументалістика. Сьогодні в українському політичному процесі активно починає ви-користовуватися Інтернет, який дозволяє політикам встановити зво-ротний зв'язок зі своїми виборцями. Сучасні ЗМІ с установами, створеними для відкритої публічної передачі за допомогою спе-ціального технічного інструментарію різноманітних відомостей будь-яким особам.

Політика як сфера суспільної діяльності найбільше потребує засобів масової інформації для встановлення і підтримки постійних зв'язків між її суб'єктами. Політика є неможлива без опосередкованих форм спілкуван-ня і спеціальних засобів зв'язку між різними носіями влади, а також між державою та громадянами. У сучасному суспільстві ЗМІ все більше вис-тупають не лише необхідною передавальною ланкою у складі механізмів політики, але й її творцем.

Характерні риси засобів масової інформації:*

публічність (необмежене, неперсоніфіковане коло споживачів);*

наявність спеціальних технічних засобів;*

непряма, розділена в просторі та часі взаємодія комунікаційних парт1 нерів;*

непостійний характер аудиторії;*

переважна односпрямованість впливу від комунікатора до реципі-єнта.

Найбільш масовий і сильний політичний вплив на суспільство мають аудіовізуальні засоби масової інформації, насамперед телебачення. Дум-ку про першість телебачення за ступенем охоплення населення України підтверджують результати опитування "Української маркетингової гру-пи"

21.2. Функції засобів масової інформації. Сере) найважливіших функцій виділимо такі:

1) інформаційна функція - отримання і розповсюдження відомостей про найбільш важливі для громадян і органів влади події. На основі отрима-ної інформації формується громадська думка про діяльність органів вла-ди, об'єднань громадян, політичних лідерів тощо;

2) освітня функція - донесення до громадян певних знань дозволяє адекватно оцінювати, упорядковувати відомості, отримані з різних дже-рел, правильно орієнтуватися у суперечливому потоці інформації;

3) функція соціалізації - засвоєння людиною політичних норм, ціннос-тей, зразків поведінки дозволяє їй адаптуватися до соціальної дійсності;

4) функція критики і контролю. Критика ЗМ1 характеризується необмеженістю свого об'єкта. Їх контрольна функція засновується на ав-торитеті громадської думки. ЗМ1 не можуть застосовувати санкцій до пра-вопорушників, але вони дають юридичну та моральну оцінку подій і осіб. У демократичному суспільстві у здійсненні контрольних функцій ЗМ1 опи-раються як на громадську думку, так і на закон;

5) мобілізаційна функція проявляється у спонуканні людей до певних політичних дій чи до соціальної бездіяльності;

6) оперативна функція - обслуговування ЗМІ політики певних об'єднань громадян.

ЗМІ забезпечують представникам різних суспільних груп можливість публічно виражати свої думки, знаходити та об'єднувати однодумців, чітко формулювати та представляти в громадській думці свої інтереси. Без преси, телебачення, радіомовлення жоден громадянин не може пра-вильно зорієнтуватися у політичних процесах, визначити свою політичну орієнтацію, приймати відповідальні рішення. Наявність демократично організованих ЗМІ, здатних об'єктивно висвітлювати політичні події, одна із найважливіших гарантій стабільності демократичної держави. Проте історичний досвід свідчить, що ЗМІ можуть служити різним, не тільки демократичним, політичним цілям: як розвивати у людей прагнення до свободи, соціальної справедливості, допомагати їм у компетентній участі в політиці, так і духовно закріпачувати, дезінформувати, залякува-ти населення, сіяти недовіру і страх.

21.3. Політичне маніпулювання. Під поняттям "політичне маніпу-лювання" розуміють приховане управління політичною свідомістю та по-ведінкою людей з метою примусити їх до дії (бездіяльності) всупереч влас-ним інтересам. Маніпулювання здійснюється непомітно для тих, ким уп-равляють; воно не тягне за собою безпосередніх жертв і крові, не потребує величезних матеріальних затрат. Політичне маніпулювання переважно ґрун-тується на систематичному впровадженні у масову свідомість соціально-нолітичних міфів.

Способи політичного маніпулювання *

пряма підтасовка фактів; *

замовчування невигідної інформації, *

розповсюдження брехні та наклепів;*

напівправда (висвітлення конкретних, незначущих деталей при одно-часному замовчуванні більш важливих фактів або загальна неправдива інтерпретація подій);*

навішування ярликів для компроментації політиків чи політичних ідей тощо.

Маніпулювання широко використовується не лише у тоталітарних і авторитарних державах, але й у сучасних західних демократіях, особли-во у партійній пропаганді і під час проведення виборчих кампаній. І хоча можливості маніпулятивного використання ЗМІ великі, але не без-межні. Перепонами для маніпулювання є власний досвід людей, а також неконтрольовані владою системи комунікацій (сім'я, друзі тощо). Межі маніпуляції громадською думкою встановлюють уже існуючий стан ма-сової свідомості, сформовані стереотипи та погляди людей.

В усі часи "вдасть імущі" намагалися впливати на ЗМІ, керувати ними, у тому числі й з допомогою репресивних засобів. Спектр цих репресивних засобів дуже широкий: від заборони певних видань, закриття телерадіо-каналів до державної цензури та переслідування журналістів за критику.

Але вільне суспільство не може існувати без незалежних ЗМІ. Демок-ратія передбачає вільне обговорення в суспільстві найрізноманітніших питань і відкритий процес прийняття рішень, а тому вільний обмін думка-ми, ідеями є надзвичайно важливим.