Реферат на тему:
Свобода слова і журналістська діяльність. Загальні уявлення про свободу. Діалектика свободи і необхідності.
Прагнення до свободи — один з невід'ємних атрибутів людини. Під свободою розуміється право на будь-яку діяльноість, наслідки якої не завдають шкоди природному та соціальному довкіллю. Поняття "діяльність" охоплює як фізичні, так і духовні, інтелектуальні вчинки людини. Поняття "завдання шкоди" включає в себе не тільки принесен-ня фізичних чи економічних збитків і втрат окремим людям і суспільству в цілому, але й нематеріальну іяльність, спрямовану на об-меження свободи, заклики до насильства, національної чи класової не-терпимості та ін.
Свобода діяльності в будь якій сфері (і в журналістиці в тому числі) виявляється в можливості ставити певні цілі й боротися за їх здійснення на основі вільного свідомого вибору й творчого рішення. З прагнення людини до свободи виникає розвиток науки, мистецтва, а та-кож і журналістики як інформаційної діяльності, що має яскраво вира-жену гносеологічну функцію. Свобода невідривна від пізнавальної діяльності людини, від творчості. У свою чергу творчість можлива ли-ше за умов свободи.
При цьому слід чітко уявляти, що абсолютна свобода людської діяльності неможлива. Людина завжди обмежена:
1) законами природи,
2) законами суспільства,
що діють незалежно від суб'єкта, а також
3) мірою власного суб'єктивного пізнання цих законів.
Лише діяння у згоді із законами природи й суспільства робить людину вільною й спроможною до досягнення покладених перед собою цілей. Свобода полягає в пізнанні необхідності й в подоланні не-обхідності на основі її пізнання. Голландському філософу Бенедиктові Сггінозі (1632-1677) належить визначення "Свобода — це усвідомлена необхідність", що увійшло як крилатий вислів у філософську свідомість
людства. Отже, подолання необхідності можливе лише за допомогою пізнання необхідності. Свобода
1) обумовлена рівнем оволодіння законами природи й суспільства і прийняттям їх як умов і меж діяльності суб'єкта;
2) неможлива без бажання й волі, користуючись знаннями за-конів і творчо застосовуючи їх на практиці, створювати найважливіші для людини цінності в межах необхідності;
3) досягається тоді, коли суб'єкт діє на загальнолюдських заса-дах, прагне служити людству, своєму народові;
4) керується почуттям суспільної відповідальності у вільному по-водженні з фактами та їх інтерпретаціями.
Будь-яке пізнання має щонайменше два аспекти:
1) знання фактів,
2) розуміння й пояснення їх.
Це ніби два поверхи пізнавальної діяльності людини. Із нагрома-дження знань про факти починається пізнавальний процес. Але факти лишаються мертвими без пояснюючої їх теорії. У свою чергу будь-яка теорія, концепція може бути побудована лише на ґрунті міцної і обшир-ної фактичної бази.
Розрізняють два основні тиші свободи:
1) економічна, тобто свобода праці, яка дозволяє людині вільно обира-ти сферу прикладення своїх сил і здібностей; максимально реалізувати себе в суспільно-корисній пращ; запровадити в життя своє право на власність над продуктами своєї діяльності;
2) політична, тобто свобода духовних пошуків, яка реалізується в праві мати, висловлювати й поширювати свої погляди, думки й переконання.
Журналістика народжується на певному етапі історичного роз-витку людства із загального потягу людства до свободи, із пошуку осо-бою свободи, із потреби робити інформацію (тобто знання про факти та їх витлумачення) здобутком якнайширших мас.
Крізь усю історію людства проходить боротьба за свободу слова, як головну умову загальної:}спільної свободи, головну умову забезпе-чення вільного розвитку людини, побудови демократичного суспільства. Сьогодні свобода слова сприймається як найбільше завою-вання світової цивілізації.
Для журналістики свобода слова мусить розглядатися принаймні в двох аспектах:
1) як свобода преси і
2) як свобода творчості.
Свобода преси — це право громадян та їх організацій вільно ви-кладати свої погляди через газет, журнали та інші ОМІ, це життєво необхідна умова для найповнішого виявлення політичного змісту і суспільних функцій друкованого слова.
У радянських джерелах відстоювалася думка, що лише ко-муністична партійність є тою обов'язковою умовою, за якої можлгоп свобода преси. У довіднику Д.С. Григораша "Журналістика у термі; і виразах" читаємо: "Саме комуністична партійність забезпечує що ко-болу, забезпечує вільне виявлення народом своїх дум і прагнень. (...) В експлуататорському суспільстві не може бути свободи слова, як і свобо-ди преси. Лозунг свободи преси в устах буржуазії наскрізь фальши-вий.(...) Справжня свобода преси стала можливою внаслідок перемоги соціалістичної революції".
Зрозуміло, що в радянську добу так думав не лише автор цього довідника, це було загальновизнане положення марксистської ідеологіч-ної доктрини. У ній ретельно приховувалося, що запровадження найпе-редовішої о суспільного ладу, який мав на меті ощасливити всіх грома-дян, перетворилося на перманентну громадянську війну партії влади із своїм народом, коштувало цьому народові мільйонні жертви. На цьому тлі залежність капіталістичної преси "від грошового мішка буржуазії", залежність, яка насправді об'єктивно існує, виглядала значно меншим лихом, ніж залежність соціалістичної преси від партійних комітетів, що представляли на різних рівнях партію влади, від всюдисущої цензури і від загрози фізичного знищення шляхом репресій, прикладами чого на-повнена історія радянської преси. Тим часом, у радянській теорії жур-налістики гасло комуністичної партійності служило способом легалізу-вати й виправдати цілковиту жорстку залежність преси від партії.
Наявність цензури в СРСР ретельно приховувалася за невинною назвою "Державний комітет з охорони державних таємниць у пресі". Жодна книжка, журнал, газета чи інша продукція для масового поши-рення не могла вийти без санкції на те даного комітету.
Захопивши владу в країні за допомогою збройного повстання, російські більшовики негайно вдалися до переслідування вільної думки. У жовтні 1917 року, тобто за п'ять днів, що більшовики перебували при владі, ними були закриті 33 "буржуазні" і 4 "дрібнобуржуазні" газети, у листопаді відповідно — 20 і 10, у грудні —