Свобода творчості також Гарантується Конституцією України. У статті 54 зазначено: "Громадянам Гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної влас-ності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що ви-никають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законами".

Для діяльності журналіста важливими є ще дві статті Конституції України, знання яких для нього обов'язкові. Стаття 32 захищає приват-не життя громадянина. "Ніхто не може зазнавати втручання в його осо-бисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією Ук-раїни, — стверджується тут. — Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національ-ної безпеки, економічного добробуту та прав людини".

Оскільки партійна преса є і буде об'єктивною реальністю ук-раїнського політичного життя, то журналістові необхідно знати й стат-тю 37, яка сформульована так: "Утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямо-вані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, ра-сової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здо-ров'я населення, забороняються".

Законодавство України забезпечує широкі можливості для твор-чої реалізації журналіста, гарантує йому право на свободу слова, преси та творчості, визнані міжнародними нормами й закріплені в міжнарод-них правових документах.

Однак немає нічого складнішого, ніж забезпечення на практиці задекларованої в законодавстві свободи. Від редакторів газет і рядових журналістів часто можна почути скарги на втручання у їхні творчі спра-ви органів влади, конкретних урядовців, депутатів Рад різного рівня, засновників та iн. зацікавлених осіб. Вічні твердять, що, заміс п, розбитих політичшіх каіідапін, українська журналістика опинилася в лещатах еко-номічної кризи, а фінансовиіі тиск виявляється не мети дошкульним, ніж тиск політичний, і служать воші одній меті примусиш жур-налістів відмови п(ся від правдивої об'єктивної і всебічної інформаційної діяльності, і вдатися до тенденційного висвітлення подій в інтересах пев-них осіб чи партій. У декого виразно простежується ностальгійна нотка та "старшій добрими часами", коли редакції не турбувалися пі про папір, пі про поліграфічну базу, ні про заробітну плату, а отримували все це як винагороду за сумлінне служіння комуністичній партії.

Заперечити, що таке становище має місце в нашому інфор-маційному просторі неможливо. Разом з тим слід добре розуміти різни-цю між тоталітарною і соціальне) відповідальної моделями існування журналістики. Тоталітаризм вдасться до репресій, фізичного винищен-ня непокірних, а то й просто незручних, яскравих в силу природної та-лановитості осіб. У Радянському Союзі такі репресії набули масового характеру і призвели до загибелі мільйонів найбільш талановитих гро-мадян.

На тлі цих історичних подій сучасна економічна залежність пре-си від засновників виглядає цілком іншого рівня проблемою, не пов'яза-ною із загрозою для життя цілого журналістського корпусу країни. Проблемою, яка підлягає розв'язанню і швидше чи пізніше буде розв'язана в нашому суспільстві.

Україна, у силу специфічних внутрішніх умов, лише зарач опано-вує модель соціальне відповідальної журналістки. Вихід суспільства з економічної кризи, який уже розпочався, стимулюватиме появу купівельиоспроможного читача, а відтак і зростання накладів газет і журналів, що уможливить їх незалежне існування і опанування тим рівнем свободи, яким володіють журналісти розвинених держав світу.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Аналитические жанры газеты: Хрестоматия. — М.: Изд-во МГУ, 1989. — 236 с.

2. Багиров Э, Г. Место телевидения в системе средств массовой информа-ции и пропаганды. Учеб. пособие. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1976. — 119с.

3. Бауман Юрій. Міфологія в суспільній свідомості України (аналіз ук-раїнської преси) // Історична міфологія в сучасній українській куль-турі. — К., 1998. — С. 5-67.

4. Богомолова Н. Н. Социальная психология печати, радио и телевиде-ния. — М.: Изд-во МГУ, 1991. — 125 с.

5. Бочковський О.І., Сірополко С. Українська журналістика на тлі доби (історія, демократичний досвід, нові завдання) / За ред. К. Костева й Г. Кошаринського. — Мюнхен: Український техніко-господарський інститут, 1993. — 204 с.

6. Бухарцев Р. Г. Психологические особенности журналистского творче-ства: Материалы спецкурса. — Свердловск: Уральский ун-т им. А. М. Горького, 1976. —67 с.

7. Вачнадзе Г. Н. Всемирное телевидение: Новые средства массовой ин-формации — их аудитория, техника, бизнес, политика. — Тбилиси: Га-натлеба, 1989. — 672 с.

8. Введение в журналистику: Хрестоматия. — М.: Высш. шк., 1989. — 263 с.

9. Введение в теорию журналистики. Учеб. пособие. / Прохоров Е. П., Гу-ревич С. М., Ибрагимов А.-Х.-Г. и др. — М.: Высш. шк., 1980. — 287 с.