які визнача-ються законом. Поряд з державною мовою при здійсненні повноважень місцевими органами виконавчої влади, органами Автономної Рес-публіки Крим та органами місцевого самоврядування можуть викорис-товуватися російська та інші мови національних меншин у межах і по-рядку, що визначаються законодавством України. Мовою навчання в дошкільних, загальних середніх, професійно-технічних та вищих дер-жавних і комунальних навчальних закладах України є українська мова. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим"1186.
Журналіст, що випускається будь-яким вищим навчальним за-кладом України, мусить добре володіти письмовою і усною ук-раїнською мовою, що є одним із гарантів успішного здійснення ним йо-го професійної масово-інформаційної діяльності.
Цензурна ситуація в Україні залишається все ще складною. За Конституцією, цензура в нашій державі заборонена, тобто заборонено попередній перегляд творів, п'єс, телепередач, кореспонденції з метою нагляду й контролю.
Але поза цим використовуються найрізноманітніші способи тис-ку на редакції в цілому і окремих журналістів, аби домогтися відповідних коректив у їхній позиції, їм нічого не забороняють, але ви-разно натякають, закликаючи до послуху.
Тиск буває за силою грубий і оксамитовий.
Грубий тиск (метод батога) — теж реалія нашого життя. Його смисл — у прямій боротьбі з журналістами, застосуванні проти них адміністративної й фізичної сили.
Оксамитовий тиск (метод пряника) полягає в тому, що жур-налістові чи редакції ніхто не диктує відкрито бажану для певних кіл по-зицію, але за принципом "розумному — досить" дають можливість са-мим здогадатися, чого від них хочуть.
За способом дії тиск буває політичний, ідеологічний, еко-номічний, моральний і фізичний.
1. Політичний тиск виявляється в прямому чи непрямому втру-чанні гілок влади в діяльність журналістів. Окрім безпосередніх
вказівок і вимог, можуть існувати інші способи надання переваг тим чи іншим виданням, як-от: узяти чи не взяти редактора чи журналіста з га-зети в закордонну поїздку Президента чи Прем'єра, надати в першу чи в другу чергу оперативну офіційну інформацію тощо.
2. Ідеологічний тиск виявляється в приховуванні з ідеологічних міркувань опозиційних думок і поглядів. Григорій Мусієнко, редактор відділу політики газети "Вечірній Київ" розповідає, що в 1989 році він виступив на установчому з'їзді НРУ з критичними міркуваннями про ідеологічні засади та напрямки практичної діяльності організації. "До сьогоднішнього дня в Україні той мій виступ неопублікований, незва жаючи на те, — свідчить журналіст, — що всі матеріали Руху давно над-руковані в закордонних ЗМІ, незважаючи на те, що я звертався до пер-шого голови НРУ, і до співголів, і до нинішнього голови".
3. Економічний тиск полягає в розширенні чи скороченні фінансу-вання ОМІ їхніми очевидними чи прихованими господарями. Хто пла-тить, той і замовляє музику. Проте тут слід мати на увазі дві обставини:
а) практично всім зрозуміло, що за нинішньої економічної ситу-ації (в основному через низьку купівельну спроможність громадян) дер-жавна підтримка інформаційної сфери незалежної України і конче не-обхідна й вкрай корисна; і економічна допомога виданням від імені дер-жави фактично надається; на практиці це означає, що така допомога надається за рахунок держави, з державних коштів, але не державою, а вищими й нижчими державними посадовцями, які мають доступ до роз-поділу державних коштів і за власними уподобаннями, у міру свого ро-зуміння ситуації, прагнень власного іміджу й кар'єри фінансують ті чи інші видання;
б) твір журналіста є товар і як такий потрапляє на інтелектуаль-ний ринок; продаючи свій твір, журналіст однак повинен ставити перед собою завдання служити істині, загальнолюдським ідеалам, а не "золо-тому тільцю"; треба бути залежним від передплатника, читача, а не від господаря; залежність від передплатника й рекламодавця с свобода журналіста.
"Кажуть, після проституції наша професія на другому місці", — сказав Віталій Карпенко, головний редактор газети "Вечірній Київ", маючи на увазі саме товарні відносини, що складаються навколо жур-налістської творчості.
"Журналісти продажні — це нормально, бо журналіст мас бути продажним, — вважає політичний оглядач Володимир Скачко. — Жур-наліст, який не продажний, — то не журналіст, бо ефективність жур-наліста визначається в тому, скільки матеріалів він написав і скільки газет захотіли ці матеріали купити. Найвища "продажність" журналіста, найви-ща оцінка його кваліфікації — коли він може буги надрукований скрізь і коли його однаково лають як комуністи, так і націонал-демократи".
4. Моральний тиск здійснюється через суди. Недосконалість на-шого законодавства дозволяє будь-яку критику владних структур, пев-них кланів чи негативну інформацію про їх діяльність розглядати як об-разу честі і гідності громадян. Причому закон дає можливість оцінюва-ти моральні збитки будь-якою сумою, нічим її не підтверджуючи кон-кретно. Практика розгляду позовів проти преси поки що засвідчує, що суди, як правило, стають на бік органів влади. Третя влада служить двом першим. Позови економічно розоряють видання, власне, знищу-ють їх. З'явилися адвокати, які спеціалізуються на процесах проти пре-си; вони нічого не роблять, а тільки читають газети і, знаходячи там критику на урядовців, телефонують їм і пропонують подати позов, за умови поділити виграну суму навпіл. В умовах такого тиску працювати важко, журналісти ходять по судах, замість робити газету.
5. Фізичний тиск особливо жахливий. Це розбійні напади, погра-бування на вулицях і в квартирах, побиття й навіть убивства. Звістки про терористичні акти проти журналістів час від часу струшують Ук-раїну. Журнашсти навіть висунули ідею створення Білої книги, де б висвітлювалися факти фізичної боротьби з представниками цієї про-фесії. Як правило, слідства в таких випадках ведуться мляво, і справжні зловмисники не віднаходяться.
Урізноманітнення форм і способів тиску на журналістику, зреш-тою, лише засвідчує відсутність головного чинника придушення пре-си