Однак аналіз свідчить, що продрукувати ефективно соціальну інформацію, яка б відповідала умовам розбудови громадського суспільства, значна частина працівників засобів масової інформації нездатна, в наслідок застарілого мислення, низької національної свідомості, низького загального розвитку, безпорадності у питаннях сучасної економіки, політології, соціології й особливо комерційної діяльності.

Створювати й поширювати соціальну інформацію в умовах розбудови громадського суспільства – це значить у дусі тоталітаризму, комуністичної партійності журналістам відводилась роль майстрів формування і розповсюджування “зверху” накинутих істин.

Тепер хотілося б звернутися до конкретного, того, що ми маємо зараз.

Аналізуючи українські видання, зокрема газети “День” та “Киевские ведомости” за 2003 рік, неозброєним оком видно, що мала кількість публікацій присвячена соціальним проблемам.

Соціальна тема - є дуже великою і проблем, які пов’язані із захистом громадян безліч. І тому мені хотілося б детальніше розглянути такі питання, як;

Соціальна захищеність “державних дітей”.

Захист прав пенсіонерів.

Проблеми студентів (молоді).

Захист інтересів медиків, шахтарів, військових та інших.

Проблеми безробіття молоді.

Та наскільки сучасні ЗМІ розкривають ці питання і чи дають свої позиції щодо їх вирішення.

Проблема соціальної захищеності турбує усіх громадян нашого суспільства. І тому саме їй потрібно приділяти більше уваги тому, що сьогодні дуже багато людей знаходиться у скрутному становищі. Постійні затримки заробітньої плати, мізерні пенсії, (а за всі послуги (лікування) треба платити) все це негативно впливає на громадян і на всю державу.

Переглядаючи місцеві газети, зокрема, газету “День” я провів невелике дослідження. Поставивши за мету з’ясувати, якім темам приділяється найбільше уваги, виявилося ;

1 місце посідає “Бойові дії в Іраку.”

2 місце займають проблеми людей похилого віку (пенсіонерів).

3 студентські проблеми.

4 захист інтересів медиків, шахтарів, військових та інших.

На 5 і 6 місті знаходяться найгостріші питання сьогодення. Заборгованість у заробітній платні та безробіття молоді.

На мою думку соціальна захищеність населення – це дуже гаряча тема, вона турбує усіх без винятку. І тому я вважаю, що публікації одної тематики мають бути об’єднані однією рубрикою. Щоб читач знав куди звернути свою увагу.

У газеті “День” соціальні проблеми зустрічаються у різних рубриках, зокрема, “День планети”, “Подробиці”, “День України”. Але перше місце залишається за постійною рубрикою “Суспільство” – саме вона торкається багатьох суспільних проблем і намагається знайти шлях вирішення.

Тепер хотілося б звернути увагу на зміст публікацій. Чи несуть вони корисну інформацію читачеві?

Проблема, яку полюбляють журналісти “Дня”, вона ж займає перше місце по кількості матеріалів, “Державні діти”. А тепер хотілося б звернутися до публікацій.

Так, у газеті “День” за березень з’явилася публікація (розповідь) “Шанс повернутися до життя”. На мою думку цей матеріал, може допомогти вирішити питання безпритульних дітей, можливо на де-який час, але це вихід. В публікації розповідається, що Центром соціальної допомоги “Родина” створений притулок домашнього типу. Автор статті описує різницю між державними притулками і цим. Основною перевагою притулку є те, що дитина може, приходити туди коли захоче і залишати притулок коли заманеться.

Цей матеріал здатен переконати, що цей притулок зможе допомогти. Інща публікація, яка теж присвячена безпритульним дітям варта уваги “Діти вулиці “по той бік” від нас”.

В ній автор розповідає, як цю проблему вирішують на Заході, та порівнює з нашими методами. Винуватьсями щодо існування цієї проблеми, за словами автора, є не тільки держава, а й сім’я, церква, громадські організації, суспільство. Ще один матеріал, під дуже вдалою назвою, на мою думку, “Замкнутий цикл” опублікувала газета “День”. Автор наводить сумну статистику, що двадцять тисяч дітей виховується в інтернатах, та дитячих будинках. Розповідає про соціальну незахищеність цих “маленьких людей”, і пропонує своє рішення, що інтернати мають займатися своїми вихованцями не лише протягом навчання, а по закінченню, як це відбувається у розвинених країнах світу.

Тепер хотілося б звернутися до не менш важливої проблеми “Соціальний захист пенціонерів”, вона посідає друге місце. Перед тим, як звернутися до аналізу, я вважаю було б доцільним повідомити, що в Україні з’явилася Партія пенсіонерів України (ППУ), яка займається соціальним захистом ветеранів праці, ветеранів Збройних Сил, учасників В.В.В., пенсіонерів, інвалідів та інших. Голова цієї партії про соціальну захищеність сказав ;

Необхідно :

гарантировать квалифицированую безплатную медицинскую помощь для инвалидов, пенсионеров, ветеранов всех категорий, учасников ЧАЭС, малообезпеченых и обездоленых, детей ;

развивать страховую медицину ;

реально проиндексировать гражданам их сбережения ;

помощь по безработице на уровне среднемесячной зарплатиы ;

молодым семьям долгострочные кредиты на льготных условиях ;

всецело поддержевать образование, достойную зарплату работникам образования ;

реально гарантировать поддержку достойного уровня социальной защищенности слоям населения, пенсионерам, инвалидам, многодетным семьям, учасникам В.О.В., студентам ;

стимулирование жилищного строительства и обезпичение его доступности ;

Все це покищо на папері, а ми звернемося до аналізу цих питаннь.

Так, газеті “День” з’явилася оптимістична публікація під назвою “Пенсійний глухий кут” - це повідомлення про те, що Нацбанк заперечує можливість погашення заборгованості по пенсіях.

Інший матеріал “Жити, або доживати”. На початку матеріалу автор розповідає про пенсійні системи цивілізованих країн, де де люди похилого віку захищаються законом. Потім веде розмову з заступником начальника Головного управління соціальногозахисту населення м. Києва. І завершується матеріал розповіддю, про те, що пенсіонери невзмозі прогодувати себе самостійно і тому звертаються до Святошинського територіального центру. За їх турботу пенсіонери віддають свої помешкання притулкові. В цьому матеріалі немає вирішення проблеми, більше того люди весь час працювали на державу і тепер,