– так він стає зрозумілішим і немов «ріднішим». Подібні замовлення досить часто виконуються ЗМІ як для влади, так і для спецслужб й бізнесових кіл, які часто стоять за ЗМІ.
На відміну від преси та інших друкованих видів ЗМІ, де інформація подається послідовно, телебачення робить це фрагментарно, тобто подрібнює інформацію, створюючи таким чином ілюзорність її оперативності та різноманітності.
Серед інших прийомів психологічного впливу ЗМІ застосовують: –
прийоми лінгвістичного маніпулювання (слова-синоніми, що передають різні відтінки, а тому й формують різне ставлення); –
викривлення масштабів подій та часу; –
звернення до негативних рівнів свідомості; –
«метод Геббельса». Прийоми, притаманні TV: ракурс, освітлення, монтаж кадрів, час; посилання на сфабриковані вияви громадської думки; «ефект вагону з оркестром»; спираль замовчування і т.ін.
Як влучно зазначає Б.Багдикян: «Серед вчених політичних наук стало свого роду трюїзмом вважати, що хоча засоби інформації не можуть повідомляти населенню, що воно повинне думати, вони, в дійсності, повідомлять його, про що слід думати» [10].
Отже, за ще одним влучним висловом, «інформація сьогодні сучасний варіант «дволикого Януса» – однією рукою він сіє «розумне, добре й вічне», а іншою кидає в землю зуби дракона, з яких, згідно з легендою, виросте зло» [11]. Єдиним виходом, на нашу думку, є критичне ставлення до інформації, що до нас надходить, та вміле її використання. А ЗМІ можна побажати лише більшого професіоналізму та меншої заангажованості.
І тоді сміливо можна просуватися у дійсно «інформаційне суспільство».
ЛІТЕРАТУРА
[1] Донченко Е. Концепция социальной психики общества // Философская и социологическая мысль. – 1994. – № 1-2. – С. 125.
[2] Політологія / За ред. О.І.Семківа. – Львів, 1994. – С. 430.
[3] Любивый Я.В. Современное массовое сознание; динамика и тенденции развития. – К., 1993. – С. 33.
[4] Там же. – С. 13.
[5] Там же. – С. 58.
[6] Демидов А.И. Власть в единстве и многообразии её измерений // Государство и право. – 1995. – №11.
[7] Політологія / За ред. О.І. Семківа. – С. 438.
[8] Сафронов Ф. Именем народа, или мифы идеологии и структуры политического сознания // Диалог. – 1994. – №2.
[9] Почепцов Г.Г. Имидж и выборы. – К.,1997. – С. 29.
[10] Багдикян Б. Монополия средств информации. – М., 1987. – С. 41.
[11] Копиленко О.Л. Влада інформації. – К., 1991. – С. 14
