Навчальна домінанта цієї школи має своїм джерелом не стільки не-довіру до власної думки журналіста, скільки пов'язана з певними менталь-ними особливостями англійського та американського суспільства. Праг-нення будь-що-будь досягти піднесення накладу, перетворити газету на бізнесове прибуткове підприємство, забезпечує їй пріоритетне станови-ще в коїйсурентній боротьбі з іншими періодичними виданнями штовха-ють журналістику інформативного типу на Ітошук сенсаційних повідо-млень, "смажених" фактів із життя знаменитих людей, на щоденну боро-тьбу за першість у представленні новини саме на сторінках свого видання.

Аналітика — справа стратегічна) факт справа тактична. Ана-літичну статтю можна буде надрукувати й завтра, а повідомлення про новину —тільки сьогодні,, бо завтра вона'втратить свой свіжість, "зіпсується". А відтак тут підтримується культ репортерської жур-налістики, професійність якої вимірюється оперативністю, негайністю подання ійформаціі про факти дійсності на сторінки ЗМІ. Зайнятість людей у світі бізнесу спричинює те, що їм бракує часу на читання газєт, і журнашв, а'відтак в шфррманійнш журналістиці особливо цінується.

Журналістська ж освіта в системі цієї школи передбачає уміння знаходити джерела інформації, працювати на їх "розкручування", пе-ревіряти правильність інформації, а часом і створювати сенсаційні повідомлення з пересічних, рядових на перший погляд фактів, писати стисло, економко, зосереджуючи великий зміст у мініматьній кількості газетних рядків.

3. Школа виховання аналітика поширена в частині країн Західної Європи, переважно центральної та південної: Німеччина, Франція, Іспанія. Наприклад, головна вища школа з підготовки журналістів у Німеччині називається Німецький інститут публіцистики, в самій назві ототожнюючи журналістику з найбільш аналітичним родом діяльності фахівців мас-медіа — публіцистикою.

Пошлемося на авторитетну думку авторів підручника "Основи масово-інформаційної діяльності". "Емпіричні дослідження підтверд-жують, — свідчать вони, — що існують значні відмінності у жур-налістській культурі США та Німеччини (та й взагалі в континен-тальній Європі)"19. Ці відмінності полягають у тому, що в ЗДА культи-вується модель "нейтрачьної журналістики", у Німеччині ж — модель "адвокатської (або "місіонерської") журналістики".

В Америці існують певні правила, яких має дотримуватися жур-наліст при подачі новин. Вони зводяться до такого: по-перше, тут діє етичне правило правової відчуженості, яке забороняє журналістові вияв-ляти своє переконання щодо висвітлюваної проблеми; по-друге, тут існує суворий рольовий розподіл амплуа репортера і оглядача, що пише редакційні статті; по-третє, усі матеріали підлягають редакційному кон-тролю з метою примирення позицій сторін. "У США повсюди зустрі-чається модель внутрішнього плюралізму". Це означає, що множин-ність думок мусить бути представлена на сторінках одного видання.

У Німеччині ж тимчасом працює модель зовнішнього плю-ралізму, яка передбачає наявність органів масової інформації', що посідають свою власну позицію і активно відстоюють її перед читача-ми. "Більша частина німецьких журналістів, — відзначають автори на-званого підручника, — віддає перевагу моделі "адвокатської жур-налістики, у порівнянні з американськими. Німецькі журналісти (майже 70%) бажають пропагувати певні загальнолюдські цінності, що являє собою місіонерський тип журналістики".

Домінантою навчального процесу в школі виховання аналітика є підготовка журналіста, здібного до власного погляду на факти, до їх інтерпретацій. Поруч із збиранням інформації його навчають відбирати (сортувати) факти, розуміти повідомлення і вміти їх пояснити, встанови-ти причиново-наслідкові зв'язки між окремими життєвими явищами, по-казати історію виникнення та перспективи розвитку певного процесу.

Журналіст мусить вивчати свою тему і ставати в ній глибоким знавцем. Його погляди, судження й коментарі прирівнюються за вартістю до думок спеціаліста. Але на відміну від науковця, який наділений глибокими знаннями, журналіст, окрім цього, володіє ще легким загальнозрозумілим стилем, здатністю викладати свої погляди для масової аудиторії. Він має широкий світогляд, глибокі знання, во-лодіє вмінням доступно для читача-неспеціаліста висловити складну концепцію, наполегливо працює над вдосконаленням свого стилю.

Ідеологи цієї школи виходять з того, що сучасний індивід — чи-тач газет і пересічний громадянин суспільства — нездібний самотужки впоратися з величезним обсягом масової інформації, що надходить до нього через різноманітні комунікативні канали. Тому ним особливо цінуються журналістські матеріали, що упорядковують для нього світ, розставляють хаотичні факти в струнку логічну систему. Адже об'єктивний світ — це ілюзія; насправді кожна людина користується не своїм власним образом світу, а нав'язаним їй наявним описом світу. Та-ким чином, соціальне довкілля — не об'єктивна константа, а суб'єктив-не його описання. Наимогутнішим способом створення у мільйонів громадян образу описаного світу і є журналістика.

На користь концепції аналітичної журналістської освіти працює і той факт, що сучасна людина живе в такому напруженому світі, що за-гальножиттєвий цейтнот не дає їй можливості щодня стежити за послідовним перебігом хоча б кількох новинарних сюжетів. Вона воліє для орієнтації в світі один раз на тиждень подивитися авторитети}' аналітичну телепрограму або прочитати роз'яснюючу статтю знамени-того журналіста, аніж щодня стежити за численними окремими інфор-маційними повідомленнями про новини у світі.

Зрештою, у підсумку необхідно сказати, що з трьох шкіл підго-товки журналіста цілком вичерпаною виглядає лише школа інструк-тажного навчання. Дві ж інші школи (інформативна та аналітична) орієнтуються на реальні тиші активно функціонуючої в сучасному світі журналістики. Як ми прагнули показати, у кожному і типів є свої пози-тивні й негативні боки. Часто прихильники цих двох концепцій апелю-ють до одних аргументів (наприклад, посилаючись на відстність часу в сучасного споживача новин), захищаючи правильність своїх підходів до журналістики. Але з однакових тез вони роблять відмінні висновки. Це свідчить тільки про те, що названі напрямки в журналістиці не є взаємовиключними, мусять розглядатися не як бінарна опозиція (на за-садах "або-або"), а як доповнюючи один одного (на засадах "і-і"). Інформаційна