А те, що не сам Г.М. Маклюен стурбований можливою дегра-дацією людства внаслідок нівелюючого впливу телебачення на гля-дачів, свідчить і написаний дещо раніше роман Рея Бредбері "451 гра-дус за Фаренгейтом" (1953), який утверджує неперехідну цінність друко-ваного способу передачі інформації як такого, що має свої важливі пе-реваги у порівнянні з електронним. Радимо молодим журналістам по-знайомитися з цим твором.

СЛОВНИК МОЛОДОГО ЖУРНАЛІСТА

ЖОВТА ПРЕСА — бульварно-сенсаційні друковані ОМІ, які під предметом журналістики розуміють події скаидально-пориографічного ха-рактеру й розраховані на невибагливі смаки малоосвіченого, досить примітивного за своїм культурним рівнем, але чисельного кола читачів.

Ознаками жовтої преси є сенсаційні репортажі, скандальна кримінальна хроніка, безсоромне висвітлення таємниць приватного й інтимного життя відомих осіб, значна кількість ілюстративного ма-теріалу, переважно еротичного характеру. У погоні за сенсацією жовта преса не зупиняється перед неправдивими вигадками, наклепами, плітками, перекрученням фактів.

Виникнення явища пов'язане з винайденням коміксів — своєрідної "преси для неписьменних". Іх почав малювати в 1895 році художник Річард Уотколт для нью-йоркської газети "The World", яка була власністю магна-та Джозефа Пулітцера. Зображали перші комікси пригоди ".жовтого ма-люка ", який кривлявся, гримасничав, смішив читача. Інший газетний маг-нат Рандольф Герст-старший перехопив продуктивну ідею і запросив ху-дожника за більшу платню до свого видання "New-Jork Jumal", куди й пе-ремандрував "жовтий малюк".

Виник гучний скандал між Пулітцером і Героїнам, у процесі якого учасники дійшли до публічних образ на адресу один одного. Редактор видан-ня "New-Jork Press " Ервін Уордмен назвав обидві газети, що лаялися через малюка, "жовтою пресою". Так виник термін, що закріпився в жур-налістиці для позначення певного типу видань.

"Преса для неписьменних" — оповідання в картинках з безкінечними продовженнями — була призначена для розглядання, а не читання, містила мінімум слів і максимум усім зрозумілих малюнків. Р. Герст на такого роду виданнях збагатився, а його нащадки заволоділи троном магнатів "жов-тої" журналістики.

Р. Герст навіть сформулював теоретичні засади "жовтої преси ". "Читач цікавиться передусім подіями, які містять елементи його власної примітивної природи. Такими є:

1) Самозбереження;

2) кохання і розмноження;

3) честолюбність.

Матеріали, що містять один з цих елементів, слід оцінювати як гарні. Якщо вони містять два з них, вони кращі, але якщо вони містять vci три елементи, то це першокласний інформаційний матеріал ".

Далі!'. Герст рої 'ясні/а, як слід розуміти виділені ним чинники впли-вовості журналістики.

"Елемент самозбереження міститься у всіх матеріалах, що повідо-мляють про вбивства, самогубства, нещасні випадки, драми, а також про те, як зберегти здоров я, як правильно харчуватися і т. д.

До тем кохання і розмноження слід зараховувати: історії одружен-ня і заміжжя, сексуальні скандали, розлучення, любовний трикутник, ро-мантичні історії про те, як кохання спонукало здійснити що-небудь незви-чайне, драми ревнощів — коротше, усе цікаве у узаєминах статей.

Честолюбність же викликається таємничим у всіх цих історіях. Таємниче примушує замислитися про те, якою буде розв'язка, до того .ж спонукає читача купувати й наступні номери газети, щоб пересвідчитися в правильності свого здогаду. Ми пишемо для всіх читачів. Ми відсуваємо всі повідомлення, які не містять жодного з перерахованих елементів. Ми нехтуєлю або зовсім не помічаємо тих речей, які є лише важливими, але не цікавими"1182.

У сучасній журналістиці практично всіх країн світу жовта преса за всієї своєї примітивності займає досить значне місце, виконуючи розва-жальну функцію. В Україні за радянських часів жовта преса не існувала з огляду на цензурні перешкоди, але сьогодні вона створена й досить швидко розгалужується.

Молодого журналіста слід застерегти: хоч робота в жовтій пресі дає кращі заробітки, але перешкоджає творчій самореалізації й може навіть знівечити й неабиякий талант.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Аналитические жанры газеты: Хрестоматия. — М.: Изд-во МГУ, 1989. — 236 с.

2. Багиров Э, Г. Место телевидения в системе средств массовой информа-ции и пропаганды. Учеб. пособие. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1976. — 119с.

3. Бауман Юрій. Міфологія в суспільній свідомості України (аналіз ук-раїнської преси) // Історична міфологія в сучасній українській куль-турі. — К., 1998. — С. 5-67.

4. Богомолова Н. Н. Социальная психология печати, радио и телевиде-ния. — М.: Изд-во МГУ, 1991. — 125 с.

5. Бочковський О.І., Сірополко С. Українська журналістика на тлі доби (історія, демократичний досвід, нові завдання) / За ред. К. Костева й Г. Кошаринського. — Мюнхен: Український техніко-господарський інститут, 1993. — 204 с.

6. Бухарцев Р. Г. Психологические особенности журналистского творче-ства: Материалы спецкурса. — Свердловск: Уральский ун-т им. А. М. Горького, 1976. —67 с.

7. Вачнадзе Г. Н. Всемирное телевидение: Новые средства массовой ин-формации — их аудитория, техника, бизнес, политика. — Тбилиси: Га-натлеба, 1989. — 672 с.

8. Введение в журналистику: Хрестоматия. — М.: Высш. шк., 1989. — 263 с.

9. Введение в теорию журналистики. Учеб. пособие. / Прохоров Е. П., Гу-ревич С. М., Ибрагимов А.-Х.-Г. и др. — М.: Высш. шк., 1980. — 287 с.