Реферат з журналістики

Моральні чинники у зовнішній політиці та роль мас-медіа

У січні 1898 року різко загострилися відносини між Сполученими Штатами Америки та Іспанією щодо Куби, яка була іспанською колонією. Американська преса вимагала війни. Газета "Нью-Йорк Джорнелл" друкувала з номера в номер побрехеньки про звірства іспанських вояків на острові, її власник Вільям Рендолф Герст відрядив до Гавани художника, який мав надсилати малюнки злочинів іспанців. Коли той не знайшов на Кубі чогось подібного, Герст надіслав йому телеграму, зміст якої став широковідомим: "Перебувайте на місці. Ви забезпечите малюнки, а я забезпечу війну". І досі багато дослідників використовують цей факт як приклад впливу американської преси на владу та її політику. Насправді Герст діяв в унісон з американським урядом, оскільки достеменно знав, що війни з Іспанією бажає правлячий істеблішмент і сам президент Мак-Юнлі. Влада потребувала підтримки громадськості та намагалася сформувати потрібну громадську думку через засоби масової інформації. Та ж "Нью-Йорк Джорнелл" надрукувала і секретний лист шефа дипломатичної місії Іспанії у Вашингтоні, в якому про американського президента говорилося образливим тоном: Мак Кінлі було названо "слабким" та "ручним" президентом. (Есопотіві, 03.01.98. Р.48)

За характеристикою Б. Коена, яка виявилася справедливою аж до 60-х років, преса була служницею уряду, його пропагандистським рупором, коли справа стосувалася зовнішньої політики. Тобто правляча еліта використовує засоби масової інформації для поширення лише тої інформації, оприлюднення якої вигідне цій еліті. Головною причиною такого становища, на думку Коена, був мізерний громадський інтерес до подій на міжнародній арені: «Головним ринком для висвітлення зовнішньої політики американською пресою є невеличка політична еліта...». Отож, американські мас-медіа не були зацікавлені, передусім, через причини комерційної недоцільності (мізерна аудиторія не заохочує до співпраці рекламодавців) розвивати висвітлення міжнародних процесів. Нарешті, не варто забувати про американську специфіку, що визначається тривалим періодом ізоляціонізму, відсутністю загальнонаціональної преси у звичних європейських формах.

Таким чином, американський уряд виступав не лише майже єдиним джерелом зовнішньополітичної інформації, ані тлумачем.

Попри критичні стріли на адресу мас-медіа, той же Коен водночас зазначав, що «оскільки уряд залежить від новин (мається на увазі інформаційна діяльність ЗМІ - Т.П., І.С.), преса є учасником формування зовнішньої політики». За точку відліку змін, які сталися, можна взяти війну США у В'єтнамі. І це справедливо. За загальним переконанням, спершу американський уряд програв ту війну на телевізійних екранах самої Америки. Згідно з дослідженнями, понад 90 відсотків усіх показаних матеріалів на трьох головних каналах - Ей-Бі-Сі, еН-Бі-Сі та Сі-Бі-еС - негативно оцінювали американську політику у В'єтнамі.

Яскравою ілюстрацією ворожості позицій уряду та мас-медіа щодо в'єтнамської війни може служити історія з сюжетом у програмі новин телемережі Сі-Бі-еС 3-го серпня 1965 року. Молодий журналіст Морлі Сейфер передав репортаж про каральну акцію, яку американські військові провели у селі Кам Не. Запідозривши селян у пособництві комуністичним партизанам, солдати вигнали в'єтнамців з домівок і прямо на очах спалили все село. Репортаж завершувався словами Сейфера:

«Потрібно буде щось більше, аніж обіцянки президента, щоб переконати цих селян, що ми на їхньому боці». Наступного ранку президента новин Сі-Бі-еС Френка Стентона розбудив телефонний дзвінок: «Френк, ти що, зібрався мене трахати?» - «Хто це?» - спантеличено спитав Стенгон. "Френк, - голос бринів від гніву, - це говорить твій президент". У трубці справді був голос президента США Ліндона Джонсона, який вів далі: «Вчора твої хлопці випорожнювалися на американський прапор».

Думки про мас-медіа як слухняного передавача зовнішньополітичної інформації подекуди трапляються і сьогодні, коли той чи інший автор вибирає кілька прикладів, коли уряд та ЗМІ діють в унісон, приміром, повна підтримка американськими мас-медіа бомбового удару по Ливії у 1988 році, коли адміністрація президента Роналда Рейгана вирішила показово покарати цю країну за її підтримку тероризму. Але тут радше має місце збіг позицій уряду та мас-медіа.

Які чинники сприяли разючій зміні у відносинах уряду та преси у зовнішній політиці? Як уже наголошувалося, це глобалізація засобів масової інформації та новітні технології. Спершу телебачення перетворило світ, за крилатим висловом Маршала Мак Лугана, у "глобальне село".

І досі для багатьох жителів планети телебачення та радіо є чи не єдиним вікном у світ. Населення багатьох сільських районів Індії та Пакистану дізнаються про події у власних країнах завдяки радіопрограмам британської Бі-Бі-Сі, яка веде мовлення місцевими мовами.

Розвиток новітніх технологій і, зокрема, телебачення задає шалений темп дня всіх ЗМІ. Нова інформаційна епоха зробила в деяких випадках з журналіста простого спостерігача. Так, перші трансляції Сі-Ен-Ен під час бомбардування авіацією союзників Багдада, якнайкраще засвідчили відблиски вибухів у вікнах готелю "Аль-Мансур" і кулеметні черги в нічному небі, а наступного року - розстріл танками будинку російського парламенту.

Чимало спостерігачів досить схвально оцінюють матеріали типу "по соіптеш". Проте береться під сумнів можливість у такий спосіб повного інформування, через брак технічних можливостей всебічного охоплення події. Водночас тільки цензуруванням можна пояснити, чому при сучасному обладнанні Сі-Ен-Ен, такими скупими були повідомлення з Іраку.

Американський дослідник Петрік О'Геффернан узагальнив роль, яку ЗМІ відіграють у зовнішній політиці. Вона полягає у таких функціях:

По-перше, засоби масової інформації служать як швидке джерело інформації.

По-друге, вони представляють і ставлять на порядок денний громадського обговорення глобальні проблеми, серед яких екологія, права людини, роззброєння, СНІД, біженці, наркобізнес. Але О'Геффернан у своєму переліку не вказав на права людини, і цю помилку, радше, недогляд слід виправити.

По-третє,