КУРСОВА РОБОТА

НА ТЕМУ:

„Лексична синонімія на шпальтах військової преси"

(на матеріалах газети „Армія України")

ЗМІСТ

І. Вступ 1-6

ІІ. Основна частина 7-22

а) Поняття синонімії.

б) Типи лексичних синонімів та їх використання у ВЗМІ.

в) Синоніміка як своєрідність стилю військового журналіста.

г) Лексична синонімія та її функції.

ІІІ. Висновки 23-24

ІV. Список використаної літератури 25-26

V. Список джерел (цитат з “Народної армії”) 27-29

І. ВСТУП

Словниковий склад мови. Особливо мови багатофункціональний, який обслуговує науку, літературу, мистецтво, виробництва, є мовою преси, радіо, телебачення, надзвичайно багатий і різноманітний – він налічує сотні тисяч слів. Так навіть у такому океані слів мовці порівняно легко й швидко знаходиться саме ті, що потрібні їм у даний момент. Поясненням цього можуть бути системні зв’язки лексики, які значно полегшують пошук, бо доводиться відшукати слово не у всьому словниковому складі, а в рамках невеликої його частини – синонімічного ряду чи лексико-семантичної групи, на яку орієнтується ситуація, логічна зв’язкість та асоціативність мислення.

В українській мові, як і в інших, є різні групи слів за значенням. Найбільші з них за обсягом – синоніми, антоніми та пароніми, що виступають водночас і основою найвиразніших стилістичних засобів.

Кожній людині, яка прагне просто, чітко і дохідливо сформулювати думку, слід постійно вчитися розрізняти відтінки в значеннях слів, правильно вживати їх в усній і писемній мові. Свідоме і стилістично точно слововживання – надійний помічник в оволодінні скарбами рідної мови і показник рівня культури.

Лексика мови постійно збагачується. В процесі мовного спілкування одне й те саме поняття характеризується з різних сторін. Виділяються нові його ознаки. Це призводить до утворення нових слів. У лексимах може відбиватися ставлення мовців до предметів реального світу, їхні емоції та волевиявлення.

Одним з цікавих мовних явищ, які безпосередньо пов’язані з багатством і різноманітністю словникового складу, з питаннями культури мови, стилістики, є синоніми.

Коли прагнуть досягти бездоганної за формою мови, добирають синоніми; коли потрібно якнайточніше висловити свої думки чи почуття або навпаки. Якось завуалювати, приховувати їх – також мукають синоніми.

У цій роботі ми спробуємо дослідити лексичні синоніми на шпальтах газети “Народна армія”. Тема й справді актуальна, оскільки на прикладах статей, заміток мовою журналіста – багатою, образною, літературною, пересипаною влучними словами та образами, читач яскравіше уявляє описувану подію чи явище.

З метою дослідження лексичної синонімії ми вибрали з газетних статей різні “синонімічні ситуації”. Одразу зауважимо, що увесь зібраний матеріал ґрунтується на дослідженнях та в межах однієї робот дослідити тему важко адже це безліч одиниць (слів, словосполучень), які виступають в синонімічні відношення в умовах синонімічної ситуації.

Поняття синонімії внутрішньо передбачає наявність не однієї структурної одиниці, а принаймні двох.

Багаточленність є найпершою умовою реалізації семантичних та стилістичних особливостей синонімів. Оскільки синонімія виникає тоді, коли декілька назв стосуються одного списку [Ільмами 1962,38] тоді декілька назв і утворюють синонімічний ряд (СР) – мікросистему слів, денотативні значення яких об’єднуються інтегруючою ознакою, а розрізняються диференційними ознаками. Інтегруючі ознаки (денотат, ядро значення) існують як на значеннєвому, так і на понятійному рівнях. Диференційні (конотативні) саме – це семантичне наповнення синонімів одного ряду; сили, за якими слова – синоніми можуть протиставлятися в межах одного СР.

Одні лінгвісти схильні вважати, що мікросистему суто мовним явищем. Синонімічний ряд розглядають як певну лексичну підсистему. Що входять до однієї лексико-семантичної групи слів [Черняк 1993: 47-54], інші доводять не замкненість синонімічного ряду на мовному. Мовленнєвому стилістичному рівнях [Брагина 1986: 8-13], що дає змогу будувати ряди лексичних синонімів з урахуванням мовленнєвих і контекстуальних ситуацій.

Якщо охарактеризувати синонімію як певну системі взаємопов’язаних значень окремих слів та словесних зворотів, які функціонують у загальнонародній мові та мовленні, то стає зрозумілим. Що вона чи не найповніше реалізує свої внутрішні можливості у мовленні. В контекстних умовах. Виокремили два погляди на вивчення синонімічних груп слів:

а) дослідження синонімічних рядів, установлених у лексичній системі мови;

б) у розгляд синонімів у функціональному плані, що дає можливість відображати понятійній й експресивні відтінки семантики слова в процесі мовленнєвої інтерпретації цієї семантики.

Адже мовлення не сприймає створений і зафіксований у мові синонімічний ряд як сталу незмінну одиницю. СР – це структурне утворення, яке може бути незалежним як у синхронному, так і діяхронному планах. В історичній перспективі можна простежити зв’язок синонімії з полісемією, що ряд синонімів – це не лише взаємозв’язок близьких за значенням слів, але й база для створення нових асоціативних зв’язків, асиміляція на понятійному рівні всіма членами ряду певних абстракцій, які виникають унаслідок продуктивного мислення людини. Тому дискусійною є думка, що компонент синонімічного ряду утворюють синхронну підсистему в загальній мовній системі [Балевська 1967: 94-104]. Більш слушним видається визначення синонімії як діяхронного явища, яке виконує функцію збереження і розвитку думки, відображає процеси сталості й змінності мови.

У синонімічних рядах відбувається зміна, переміщення мовних одиниць, чим забезпечується збереження старих надбань і впровадження нових тенденцій у мові та мовленні [Гречко 1987: 17-18].

Використання синонімів у мовленні, особливо художньому, завжди зумовлене прагненнями конкретизувати зображувальний факт. Передати його в певному експресивному аспекті. Автор прагне відпускати найоптимальніший варіант для реалізації виражальних можливостей слова. У зв’язку з цим перед дослідником постає питання не лише структури СР, а і його семантичного обсягу, внутрішньої організації. Зрозуміло, що в умовах контекстуального. Мовленнєвого функціонування слів межі ряду встановити практично неможливо, оскільки міра семантичної близькості й конотативної диференціації між