кланів, що активно використовують загальнодержавні ТБ-канали, як засіб відчутного поповнення своїх капіталів, полягає у спрямуванні громадської і політичної думки дещо в інше русло. Активно насаджується ставлення до телебачення, як до «засобу масової інформації», обговорюються надумані проблеми «свободи слова« у вітчизняному ефірі. Зовсім не випадковим у цьому контексті видається факт виступу депутата Верховної Ради О.Зінченказа сумісництвом — президента комерційного каналу »Інтер«), у якому він оцінив увесь рекламний ТБ-ринок України в суму 35 млн.доларів США. Натомість рекламне видання »Зеркало недели« (№1 за рік) наводить куди більш точну суму — 209 525 107 доларів і центи США. Це гроші, що були переведені в році за рекламні послуги на банківські рахунки всього 8 телекомпаній України. Одному тільки каналу »Інтер« сплачено 95 310 доларів і центів США. При цьому телевізійні комерційні структури не відчувають потреби у своренні власної інфраструктури виробництва і поширення телепродукту: їх ефірний час заповнений зарубіжним ТБ-продуктом і нескінченними серіалами. Вони продовжують активно експлуатувати сиcтеми загальнонаціонального поширення ТБ-сигналу, створені ще за радянських часів. Усе це дає підстави розглядати їх діяльність, як не зорієнтовані на перпективу.
Узагальнюючи стан і можливості розвитку телебачення видовищ в Україні слід зазначити, що:
Найпотужнішим виробником якісного телевізійного продукту в Україні протягом багатьох років залишається державне телебачення.
Комерційні телевізійні кампанії не здатні з творчих і технічних причин забезпечити виробництво якісної телевізійної видовищної програми без активної співпраці з державним телебаченням. Така співпраця в умовах жорсткої конкуренції виглядає нелогічною і можлива лише в разі значної поступки одного з суб’єктів співпраці, що готовий знехтувати власні інтереси. Як правило, у ролі такого субєкта опиняється державне телебачення.
Розвиток аудуіовізуального простору України відбувається без врахування творчих і технічних реалій вітчизняного телебачення. Відбувається активне зруйнування системи державного телемовлення шляхом нав’язування йому ідеї створення громадського телебачення.
Іноземні і рекламні інвестиції в ТБ-виробництво перебувають під контролем кримінального капіталу. Зароблені на телевізійному рекламному ринку кошти активно вивозяться за межі України.
Створення якісного ТБ-продукту у сфері телебачення видовищ можливе лише за умови ефективного використання технічних і творчих можливостей державного ТБ України та відповідних обсягів інвестування конукрентоспроможних комерційних ТБ-каналів.
ЛІТЕРАТУРА:
Вачнадзе Г.Н. Всемирное телевидение. Новые средства массовой информации: их аудитории, техника, бизнес, политика. — Тбилиси: Ганатлеба, 1989.
Мащенко І.Г. Телебачення України: В х т. — К., .
Миллерсон Дж. Технологии телевизионного производства (как делается ТВ-передача). — М., .
Цвик В.Л. Украинское телевидение: опыт, практика, проблемы. — К.: Мистецтво, 1985.