Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





Курсова робота:

З курсу «Журналістика»

“Історія фотожурналістики.”

План.

Вступ.

1. Фотожурналістика.

2. Перші основні напрями використовування фотографії.

3. Поява фотожурналістики.

4. Жанри фотожурналістики.

А) від жанрів образотворчого мистецтва;

Б) від жанрів літератури;

В) від жанрів риторики і журналістики.

4.1. Визначення інформаційних жанрів фотожурналістики.

4.2. Визначення публіцистичних жанрів фотожурналістики.

4.2.1. Фотопортрет.

5. Період становлення фотографії.

6. Друга половина 19-го століття.

7. Початок 20-го століття.

8. Період 1920-50-х років

9. Період 1950-80-х років.

10. Фотографія в росії.

11. Вітчизняні фоторепортери.

12. Фотожурналістика сьогодні

12.1.агентства і фотожурналістика

12.2. Восьмидесяті. Негативні чинники

12.3.ринок цифрової фотографії

Висновки.

Список літератури.

Вступ.

Сучасна журналістика характеризується широким використанням зображального матеріалу, який відіграє роль не лише естетичної прикраси й ілюстративного доважку до тексту, а наділений самодостатніми функціями: є документальним свідченням, що беззастережно підтверджує правдивість наведеної інформації.

Сучасний журналіст, що працює в газеті, повинен володіти основними навичками виготовлення ілюстративного матеріалу та знати способи й форми його використання та розміщення в друкованих виданнях.

Сучасна людина настільки звикла до фотографії, нашого другому зору, що вже й не замислюється, яке її місце в житті суспільства. Сьогодні фотоапарат або кінокамера є практично в кожній родині, а перегляд родинних фотоальбомів став традиційним супроводом різноманітних родинних свят.

Тимчасом журналісти повинні з усією поважністю поставитися до цього елемента своєї професії. Для них фотографія є могутнім засобом документального відтворення реальної дійсності. Фотографія – це суспільний документ, що є основою зображальної соціальної інформації.

Тема моєї роботи: Історія фотожурналістики.

Мета моєї роботи – вивчення основних понять теорії фотожурналістики, вироблення умінь і навичок правильно та ефективно використовувати теоретичні знання на практиці, розуміти особливості сучасної масово-інформаційної ситуації в світі та в Україні та місця в ній зображальної журналістики.

Теоретична та практична цінність: забезпечення вироблення в кожного студента навичок створення фотоматеріалів для друкованих ЗМІ, використання й розташування їх на газетній шпальті.

Головні завдання:      

познайомити з професією фотожурналіста, з історією розвитку фотографії;      

познайомити з історією фотографічної техніки і оптики;      

познайомити з фотоматеріалами, що застосовуються в роботі фотожурналіста;   

познайомити з історією фотографічної хімії й користуванням реактивами;

навчити фотоекспозируванню фотоматеріалів;

вивчити основні функції й завдання фотожурналістики;

ознайомити із зображальними формами фотографічного знімка;

навчити фотокомпозиції;

навчити їх основам освітлення об’єкта зйомки як одному із зображальних способів фотографії;

дати поняття про жанри фото журналістики і їх історію;

ознайомити з творчими проблемами фотожурналістики, особливо з інформаційними жанрами.

Історія фотожурналістики дасть ключ до розуміння ролі фотографії в житті суспільства – зримої історії, що не знає мовних бар’єрів.

Історія фотожурналістики – порівняно молода наукова й навчальна дисципліна. Вона почала розвиватися в кінці ХІХ століття. Її мета – виробити уявлення про класику фотожурналістики, усталитися з переліком персоналій, показати еволюційні шляхи розвитку даного виду творчої діяльності людини.

Історія фотожурналістики спрямована на опанування зображальними можливостями фотографії, вивчення основних жанрів фотомистецтва.

1. Фотожурналістика.

Фотожурналістика – це функціональне поняття, що включає в себе розгалужену систему жанрів і форм інформаційно-публіцистичної діяльності. Одним з найбільш дійових методів отримання інформаційних знімків, при якому автор утримується від будь-яких засобів оранжировки дійсності, є так звана “пряма фотографія” або “репортажний метод”. Під цим словом розуміється знімки, позбавлені будь-якої організації, інсценізації.

Кожний фотожурналіст проходить три головні етапи творчості.

Перший – вивчення техніки, матеріальної частини фотоапарата.

Другий – освоєння зображальних засобів фотографії, виражальних можливостей світлового, тонального і лінійного рисунка кадру.

Третя, найвища ступінь майстерності, полягає в умінні й точному використання техніки та виражальних засобів для вираження ідейно-тематичного змісту кадру.

2. Перші основні напрями використовування фотографії.

Подальші тенденції збереження і використовування зображення розвивалися по декількох напрямах. Це, по-перше, застосування фотографії як пам'ятний історичний документ, по-друге - включення її в арсенал наукового інструментарію і доказу. Але найінтенсивнішим чином світлопис став розвиватися у області побутового і історичного портрета, а також, зважаючи на уявну прогресивність в порівнянні з живописом, як альтернатива витворам образотворчого мистецтва. Ці напрями фотографії особливо важливо розрізняти в початковий період її історії, коли між деякими з них важко було провести чітку межу. Наприклад, видове фотографування географів, етнографів, репортерів-мандрівників нерідко виконувала не тільки свої природничонаукові функції, але і мала естетичний характер, а з часом ставала історичним документом. Те ж можна сказати про індивідуальні і групові фотопортрети, зняті в приватних, побутових цілях, але що стають з часом науковим і документальним свідоцтвом епохи.

3. Поява фотожурналістики.

Фотографії для журналів гравірували, це ускладнювало процес тиражування, саме тому їх мало використовували в поліграфії. Лише в кінці 70-х, початку 80-х рр. XIX в., коли в поліграфії з'являться нові види відтворення фотознімків (фототипія, цинкографія), породжені самою ж фотографією, фотографії все частіше і частіше стали з'являтися в масовому друці.

Гравюра (фр. gravure). Вид графічного мистецтва, в якому зображення є друкарським відтисненням опуклого або поглибленого малюнка, виконуваного різними прийомами гравірування на поверхні пластини ("дошки"). Друге значення - сама пластина або відтиснення з неї. Нерідко до гравюри відносять і літографію ("плоска" гравюра).

Фото-тинто-гравюра фотоживописний, найпоширеніший спосіб тиражування фотографій міських видів і жанрових сцен в другій половині XIX в.

Фототіпія- Спосіб плоского друку з скляної або металевої зерненої пластини, покритої світлочутливим шаром, на яку фотографічним шляхом наноситься відтворне зображення. При друкуванні фарбою змочуються тільки друкуючі елементи. Друге значення - відтиснення, одержане з такої пластини.

Цинкографія- Один з видів виготовлення репродукційних форм високого друку. Він дозволяє одержані з ізоорігиналов, зокрема зроблених фотоспособом, негативи копіювати на покриту світлочутливим шаром цинкову пластину, а потім за допомогою того, що труїть кислотою незадубленних при копіюванні пробільних елементів одержувати цинкографськіє кліше.

Фотолітографія- вид графічного мистецтва. Заснований на літографічному способі друкування із застосуванням фотографії, коли камінь для


Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10