достовірну фіксацію народного життя. У цей же період виникає зйомка репортажу, напр., Р. Фентон фотографував епізоди з фронтів Кримської війни 1853- 56 рр., М. Би. Брейді, А. Гарднер - громадянської війни в США 1861-65 рр., А. І. Іванов, Д. Н. Никітін, М. В. Ревенській - російсько-турецької війни 1877-78 рр. Винахід, потім удосконалення шторно-щілистого затвора дозволило фотографувати рухомі об'єкти, що дало поштовх для подальшого розвитку фотографії репортажу.
7. Початок 20-го століття.
На початку 20 в. у роботах фотомайстрів все ще помітний вплив разліч. напрямів в живописі (брати О. і Т. Гофмейстери, Р. Дюркооп, Німеччина; Р. Демаши, До. Пюйо, Франція; Л. Міссон, Бельгія; Я. Булгак, Польща і ін.). В цей же час у фотографії зростає інтерес до інтерпретації форм реального миру. У роботах представників цього напряму (т. наз. фотоавангарду) поєднується гра форм, химерність ліній, светотональниє переходи, нереальні перспективні побудови, безпредметні композиції. З Брассаї (Франція), X. Каллаган, Д. Кипіс, А. Сиськайнд, Е. Уестон (США) і ін., фотографуючи стару штукатурку, тріщини на асфальті і т. п., змінюючи масштаби і фактуру до невпізнання, створювали композиції у дусі абстрактного іськ-ва. Пошуки на шляху авангарду не завжди були безплідні, вони привели до розробки собств. специфіч. засобів виразності у фотографії (напр., використовування ракурсів, крупних планів, багатопланових композицій). Одночасно формувалися принципи мистецтв. рішень, засновані на документ. суть фотографії. У мн. жанрах розкривалася публіцистіч. сила фото-іськ-ва. А. Стігліц в США, М. П. Дмітрієв в Росії стали основоположниками публіцистіч. фоторепортажу в своїх країнах.
8. Період 1920-50-х років
В період 1920-50-х рр. одне з найважливіших місць у фотографії зайняла фотопубліцистика, розробляюча остросоциальниє теми, напр., теми війни і миру. Поступово вона примусила піти на другий план картинну, примикаючу до живопису і графіки, фотографію. Для прогресивного фотоїськ-ва характерним стало все більше проникнення в соціальну суть явищ, що відбуваються. Кращі представники зарубіжної фотографії зуміли створити узагальнені образи разліч. шарів суспільства (А. Айзенштадт, Э. Саломон, Німеччина; У. Еванс, Д. Ланге, Би. Шан, США, і ін.). Воєн. репортажі зробили істотний вплив на поворот фотографії до документ. формам, до підйому гуманістіч. фотожурналістики. Її хвилювали події в Іспанії, акції фашизму в Німеччині, фотолітопис другої світової війни. Величезний внесок в цей напрям внесли фоторепортери мн. країн світу. Американець Ю. Сміт говорив: "Мені хотілося, щоб мої фотографії стали не просто освітленням подій, а перетворилися б на звинувачувальний акт війні - цьому страшному і жорстокому злу, яке калічить розум і тіло людини".
9. Період 1950-80-х років.
Фотографія 1950-80-х рр. характеризується подальшим розвитком фоторепортажу і жанрової фотографії. Яскравою антимілітаристською спрямованістю відрізняються, напр., воєн. репортажі В. Бішофа, Р. Капи, Д. Сеймура, створені під час американської агресії у В'єтнамі і ін. гарячих точках планети. Тенденції до епічної величавості в трактуванні дикої природи (А. Адамі, США), психологізму (Т. дель Тваней, Італія; Д. Харісиадіс, Греція), напруженості (б. Брандт, Великобританія) експресіоніста властиві зарубіжним фотомайстрам. У розвитку фоторепортажу велика заслуга прогресивних фотодокументалістів (А. Картье-Брессон, Франція; Р. Аведон, Ф. Холцман, США; Ф. Ройтер. Італія; У. Раух, ФРН). Серед провідних фотомайстрів країн Східної Європи виділяються Т. Лер (Німеччина), Л. Ложіньській, Е. Хартвіг (Польща), Е. Пардубські (Чехо-Словаччина), Л. Альмаши (Угорщина), А. Міхаїлопол (Румунія), І. Ськрінській (Болгарія) і ін. Продовжує інтенсивно розвиватися прикладна фотографія, де комерційні задачі переплітаються з достовірно мистецтв. творчістю, що тяжіє до створення засобами фотомонтажу, рекламного фото і т.п. своєрідних фрагментів гротесково-сатиричні літописи сучасної епохи. Сучасний етап в розвитку документальної фотографії характеризується різноманіттям жанрових форм і творчих манер. Поява нової апаратури сприяє спеціалізації безлічі майстрів у області визначених тим і напрямів.
10. Фотографія в Росії.
Перші науч. спостереження фотохиміч. дії світла на розчин солей заліза були проведені А. П. Бестужевим-Рюміним в 1725 р. Після відкриття фотографії для ознайомлення з методом Талбота Петербурзька Академія наук направила ученого І. X. Гамеля 9 Лондон. У 1839 р. він прислав до Росії докладний опис методу Талбота, а також камеру і устаткування для геліографії і дагеротипа. У області фотохімії були виконані роботи хіміка Ю. Ф. Фріцше і фізика-експериментатора Петербурзького університету В. В. Лермантова (1845-1919) по дослідженню електро-хим. природа процесу прояву (1877-79), І. В. Болдирева (1850-98) по створенню гнучкої негорючої підкладки для емульсивних шарів (1881). Перша фабрика по виробництву фотопаперу була відкрита в Петербурзі (1862) А. Н. Сухачевим, пізніше з'явилися фабрики А. Феліша, "Вся Росія" (До. І. Фрейландт), "Перемога" (Занковській), "Ірис" (І. Покірний). Перша на території Російської імперії фабрика оптіч. інструментів, к-рая виробляла і фотооб'єктиви - анастигмати з оптіч. скла, що ввозиться з-за кордону, була відкрита у Варшаві в 1899 р. У 1915 р. в Петербурзі на імператорських фарфоровому і скляному з-дах була зроблена спроба організувати виробництво оптіч. стекла. У 1916 р. у англ. фірми братів Ченс була придбана ліцензія на спосіб проїз-ва оптіч. стекла. У 1917 р. в Росії існували оптіч. майстерні Обухівського з-да, майстерні Герца і Цейса, Московські фабрики (майстерні Таубера і Цветкова, Триндіна і Швабі), а також ремонтні майстерні в Києві, к-римі керував В. П. Лінник, основоположник збрешемо. сов. оптотехникі. На початку 20 в. підготовка фахівців для оптіч. приладобудування велася в Ремісничому училищі Цесаревича Миколи. Курс фотографії читав професор Н. А. Петров в Київському політехніч. ін-те (з 1906).
Камера-обськура стала відома в Росії ще у середині 17 в. Перший фотоапарат був виготовлений
