Реферат на тему:
Дієвість та ефективність журналістської діяльності. Позитивна і негативна дійовість. Ефективність як міра задоволення потреб аудиторії в масовій інформації.
Точних одиниць для виміру впливовості журналістського твору зокрема чи якогось видання в цілому не існує. Газети й журнали чита-ють тисячі й десятки тисяч громадян, програми радіомовлення й теле-бачення мають мільйонну аудиторію. Тому неможливо передбачити точний безпосередній ефект, що його може дати нагромадження інфор-мації від постійного спілкування з тим чи іншим ОМІ. Тим паче, що наслідок буває інколи віддаленим від причини тривалим часом і опосе-редкованим багатьма іншими впливами. Читач часто перебуває в полі дії не одного видання, а кількох, які мають різновекторну спрямо-ваність, то ускладнює врахування впливу на нього конкретного видан-ня чи програми. Проте журналістику як вид прагматичної масово-інформаційної діяльності завжди цікавила міра власної впливовості на життя, а історія журналістики нагромадила немало прикладів такої взаємодії періодичного друкованого слова і розвитку явищ дійсності.
У п'ятому числі українського журналу "Основа" в 1862 році була опублікована невелика публіцистична стаття Миколи Костомарова "Про викладання українською мовою" ("О преподавании на южнорусском язы-ке"), що містила програму розвитку української освіти в Російській імперії. Досить годувати народ книжечками віршів і казок, проголосив М. Косто-маров, слід перейти до найбільш істотного — освіти українською мовою.
Цей виступ сколихнув кола українофілів по всій Росії. Автори по-чали складати підручники для початкової освіти, а проукраїнськи нала-штовані громадяни — збирати гроші на їх видання. Скоро на руках у М.Костомарова опинилася досить велика сума коштів для видання книжок, що мали б забезпечити українську початкову школу. Це так налякало царський уряд, що у зв'язку з польським національно-виз-вольним повстанням він удався до заборони українського слова — з'явився сумновідомий Валуєвський циркуляр 1863 року. Такі події роз-горнулися після публікації невеличкої статті 67.
Жан Поль Марат за допомогою газета "Друг народу" став ліде-ром Великої Французької революції, визначивши напрямок її поглиблен-ня. А з газети "Іскра" почався шлях більшовицької партії до влади. Жур-налістика спричинилася й до руйнації політичного режиму російських більшовиків на теренах усього колишнього СРСР у процесі так званої пе-ребудови, нового курсу, проголошеного М.С. Горбачовим. Як відомо, одним із гасел перебудови була "гласність", тобто відкритість для суду громадської думки й публічного обговорення питань історичного мину-лого та сучасної політики комуністичної партії й Радянської держави.
Але як тільки світло правди почало прорізати темряву прихова-ності й заборон, виявилося, що країну до "світлого майбутнього" веде купка злочинців, історично приречених на поразку. Народ, довідав-шись через ОМІ про злочини комуністичної партії проти свого народу і перманентну громадянську війну, яку вона вела з кількома покоління-ми своїх громадян, прозрів за короткий час, потягнувся до свободи і скинув кайдани тоталітаризму.
Відомий російський політолог Сергій Кургінян висловив це спосте-реження максимально однозначно: "Демократів привели до влади засоби масової інформації, привели за рахунок створення нових культурних ко-дів і зруйнування старих". Далі він щоправда відзначив кризу в самому демократичному таборі, який не зміг висунути на той час нові конструк-тивні ідеї, які змогли б стати моментом творчої консолідації суспільства.
Розглянуті події беззастережно доводять, що журналістика сьо-годні стала чинником політичних подій, будь-яка поважна політична сила починає утверджуватися з організації власної системи ЗМІ (саме ЗМІ, а не ОМІ, бо ОМІ є органами суспільства в цілому, а ЗМІ політич-них партій).
Теорія журнашстики виробила поняття для осягнення впливовості журналістики — це дійовість та ефективність журналістської діяльності.
Дійовість — це особлива форма результативності, що визнача-ється як конкретна участь журналістики в розв'язанні соціально-еко-номічних, господарчих, культурних тощо завдань і вимірюється су-купністю прийнятих органами влади заходів за матеріалами жур-налістів. Під дієвістю преси розуміємо оперативну, безпосередню ре-акцію суспільних інститутів і посадових осіб на її виступи.
У радянській політичній системі, де всі ЗМІ були органами пев-них політичних структур, партійними комітетами створювалися спеціальні комісії для розгляду й перевірки критичних виступів преси. Висновки таких тимчасових комісій і служили підставою для прийнят-тя рішень на партійному й державному рівні. Відповідно й газета стежи-ла за тим, щоб її виступи не залишалися без наслідків.
У демократичному суспільстві такий безпосередній жорсткий зв'язок між причинами (виступами преси) й наслідками (урядовими за-ходами) зник. Виступи преси, здається, нікого ні до чого не зобов'язу-ють. Але в преси залишається сила правди, пристрасного публіцистич-ного слова, сила гласності, що приводять у рух грандіозний механізм громадської думки, яку не може ігнорувати ніхто.
А відтак, дійовість не слід розглядати як властивість чи винахід лише радянської журналістики. У ній, як ні в якій іншій, існували за-криті, табуйовані теми. Натомість історія журналістики наповнена при-кладами дійової участі письменників, публіцистів і журналістів у з'ясу-ванні й розв'язанні проблем життя. За найяскравіший приклад тут може правити публіцистична діяльність А. Чехова, який, вже будучи знамени-тим на всю Росію письменником, відправився на місце каторги й заслан-ня, а потім розповів про побачене в книзі "Острів Сахалін" (1893).
Правомірно говорити, що розтривожена книгою Чехова гро-мадська думка зумовила реформи, проведені російським урядом: відміну тілесних покарань для жінок і зміну закону про шлюби за-сланців (1893), призначення скарбових коштів на утримання дитячих притулків (1895), відміну вічного заслання й пожиттєвої каторги (1899), відміну тілесних покарань і гоління голови (1903).
Твір А.Чехова послужив спонукальною причиною для поїздок на Сахалін відомого журналіста Уласа Дорошкевича, який за наслідками відвідання острова створив публіцистичні книжки "Як я потрапив на г*'чаліп : 'Сахалін" (обидві 1903).
Суспільний резонанс публіцистичного
