577 щоден-ного продажу газет. Трете місце займає Фінляндія (455),далі йдуть Швеція (430), Коста-Ріка (412), Швейцарія (377).
Праобразами газет були інформаційні бюлетені, що випускалися в Римі в І ст. до р. Хр. — 4 ст. після р. Хр. Перші газети з з’явилися у Китаї у 8 ст. У Європі — в 17 ст: у Німеччині в 1609, у Голландії в 1616, у Англії в 1622 ро-ках. Слово "газета" пішло під назви рукописного аркуша новин у Венеції, який купували за монету такої ж назви. Термін увійшов до широкого вжитку з по-явою у Франції видання Теофраста Ренодо "Ля газет" (1631). Першою що-денною газетою була "Ляйпцігська газета", що видавалася в Німеччині в 1661-1663 роках. Однією з найстаріших газет світу, що видасться й сьогодні є газета "Таймс ", заснована v Лондоні (Велика Бри-танія) за одними даними в 1785, а за іншими —у 1786 році. Перші газети в Україні з 'явилися польською мовою ("Кур 'єр Львівсь-кі", 1749), французькою ("Газетт де Леополь", 1776) та російською ("Харьковский еженедельник", 1812; "Харьковские известия ", 1817-1823) мовами. Перша газета українською мовою — "Зоря Галицька " видавалася у Львові в 1848-1857 роках.
Газети є найбільш активним і всеохоплюючим літописом життя . На їхніх сторінках якнайповніше відбиваються суспільні, культурні , історичні процеси. За даними відділу статистичного моніторингу та аналізу друку в 2005 р. в Україні стабільно видавалося 2940 назв газет річним тиражем 3409317 тис. примірників (статистика 30.12.05). Обсяг газетної продукції з кожним роком збушується приблизно на 120 примірників.
1.3 Нормативно-правова основа журналістики
Основними нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність ЗМІ є Конституція України, Закон України «Про друковані засоби масової інформації( пресу) в Україні» від 16 листопада 1992 року, Закон України « Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року, Закон України « Про рекламу» від 11 липня 2003 року та Закон України «Про видавничу справу» від 5 червня 1997 р.
Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні створює правові основи діяльності друкованих засобів масової інформації (преси) в Україні, встановлює державні гарантії їх свободи відповідно до Конституції України.
У статті 1 визначається, що під друкованими засобами масової інформації (пресою) в Україні розуміються періодичні і такі, що продовжуються, видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію. Додатки до друкованих засобів масової інформації у вигляді видань газетного та журнального типу є окремими періодичними і такими, що продовжуються, друкованими виданнями і підлягають реєстрації на загальних підставах.
Стаття 2 даного закону гарантує свободу слова і вільне вираження у друкованій формі своїх поглядів і переконань згідно з Конституцією України, що означають право кожного громадянина вільно і незалежно шукати, одержувати, фіксувати, зберігати, використовувати та поширювати будь-яку відкриту за режимом доступу інформацію за допомогою друкованих засобів масової інформації.
Також в цій статті зазначається, що друковані засоби масової інформації є вільними та забороняється створення та фінансування державних органів, установ, організацій або посад для цензури масової інформації. Поряд з цим Держава гарантує економічну самостійність та забезпечує економічну підтримку діяльності друкованих засобів масової інформації, запобігає зловживанню монопольним становищем на ринку з боку видавців і розповсюджувачів друкованої продукції.[…] Стаття 4 визначає, що друковані засоби масової інформації в Україні видаються державною мовою, а також іншими мовами.
Під діяльністю друкованих засобів масової інформації у даному законі йде мова про збирання, творення, редагування, підготовка інформації до друку та видання друкованих засобів масової інформації з метою її поширення серед читачів.[…]. У статті 6 зазначається, що діяльність друкованих засобів масової інформації, спрямована на отримання прибутку.
До суб'єктів діяльності друкованих засобів масової інформації належать засновник (співзасновники) друкованого засобу масової інформації, його редактор (головний редактор), редакційна колегія, редакція, трудовий колектив редакції, журналістський колектив, журналіст, автор, видавець, розповсюджувач.[…
У статті 25 зазначеного Закону зазначається, що журналістом редакції друкованого засобу масової інформації є творчий працівник, який професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для друкованого засобу масової інформації та діє на підставі трудових чи інших договірних відносин з його редакцією або займається такою діяльністю за її уповноваженням.
Стаття 26 визначає права журналіста, він має право на : на вільне одержання, використання, поширення (публікацію) та зберігання відкритої за режимом доступу інформації; відвідувати державні органи влади, органи місцевого і регіонального самоврядування, а також підприємства, установи і організації та бути прийнятим їх посадовими особами; відкрито здійснювати записи, в тому числі із застосуванням будь-яких технічних засобів, за винятком випадків, передбачених законом;) на вільний доступ до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів; обмеження цього доступу зумовлюються лише специфікою цінностей та особливими умовами їх схоронності, що визначаються чинним законодавством України та ін.[…]
Закон України « Про видавничу справу» визначає загальні засади видавничої справи, регулює порядок організації та провадження видавничої діяльності, розповсюдження видавничої продукції, умови взаємовідносин і функціонування суб’єктів видавничої справи.
Під автором у статті 1 розуміється фізична особа, творчою працею якої створено твір(документ ) , а під видавництвом - спеціалізоване підприємство, основним видом діяльності якого є підготовка і випуск у світ видавничої продукції. Видавничою справою є сфера суспільних відносин, що поєднує в
собі організаційно-творчу та виробничо-господарську діяльність юридичних і фізичних осіб, зайнятих створенням, виготовленням і розповсюдженням видавничої продукції.[…]
У статті 5 йдеться про державну політику у видавничій