1.6 Принципи журналістики

Сьогодні важливим питанням є визначення принципів журналістики. На відміну від законів принципи мають нормативний, директи-вний характер, хоча теж є відображенням об'єктивних процесів. Закони існують об'єктивно, незалежно від людей; принципи формуються, встановлюються людьми на основі осмислення за-конів. Принцип - це те, що завжди, за всіх умов, без будь-якого винят-ку властиве певному явищу, в даному випадку - журналістиці. Увесь комплекс властивих пресі якостей, рис, напрямів, об'єд-наних спільністю методів і мети, становить зміст її принципів.Усі принципи преси так чи інакше тісно пов'язані з нормами службової або професійної етики журналіста.

Слід підкреслити, що шляхи до здійснення принципів сучас-ної журналістики слід шукати принаймні у трьох площинах: прав-дивість та добросовісність; аналітичне та суб'єктивне трактування дійсності; професійна мораль.

Зупинимося на цьому детальніше. Правдивість інформації -це не значить, що преса, радіо чи телебачення повідомляють по-вністю достовірні факти, вони мусять ще й висвітлювати події, явища дійсності з певної позиції. Без цього не можна обійтися, якими б об'єктивними ми не намагалися бути. Журналіст так чи інакше має свої думки, захоплення, інтереси тощо. І тому мимо-волі подає фактичний матеріал так, начебто пропускає його через себе. Це може виражатися у відповідному коментарі або навіть у кількох словах, які дають певну оцінку. Можна також висловити своє ставлення до того чи іншого факту інтонацією голосу, якщо йдеться про радіо чи телебачення, або відповідним одягом, як це було з чорним вбранням дикторів московського телебачення під час серпневих подій 1991р.

Отже, можемо зробити перший висновок: звичайно, одним із основоположних елементів журналістської етики повинна бути правдивість у відображенні подій і поданні інформації, фактів тощо. Натомість, на відміну від сучасних апологетів нової «не-залежної» вітчизняної журналістики та відомих тверджень про незалежність журналіста, мусимо погодитися з пріснопам'ятною тезою незабутнього Ілліча з його епохальної праці «Партійна ор-ганізація та партійна література» про те, що абсолютно правди-вих чи незалежних журналістів, письменників і т. п. немає й бути не може.

Чому ми прагнемо бачити поняття «достовірність», «точність» та «правдивість» соціальної інформації в їх органічній єдності? (Йдеться, насамперед, про достовірність та об'єктивність саме соціальної інформації, пов'язаної із самою суттю журналістської творчості).

Журналістський твір, який розглядає окреме явище без достат-ньо описаних координат, не досягає своєї мети і не повністю прав-дивий. Більше того, така стаття чи нарис можуть мати риси полі-тичної короткозорості, вносити плутанину, формувати викривлену позицію, оскільки не дають уявлення про ціле, про тенденцію, на-прямок розвитку процесів та явищ у суспільстві. У будь-якому об'-єкті соціальної інформації потрібно шукати соціальну природу яви-ща, тобто називати речі своїми іменами.

Яким же чином досягається така творча позиція? Нехай це зву-чить дещо патетично, але за перо слід братися лише чистими рука-ми і з відкритим серцем. Внутрішнє єство журналіста або, інакше кажучи, внутрішній світ відбивається в його слові. Якщо людина підла чи підступна, якщо її моральні принципи різко розходяться з десятьма біблійними заповідями («не убий», «не вкради», «возлю-би ближнього свого» і т. д.), то вона здатна на будь-яку деформа цію, радикальну заангажованість у найгіршому розумінні цього поняття при відтворенні соціальної інформації.

Характерною рисою правдивої соціальної інформації є тлума-чення позиції, яка виникає у автора внаслідок розкриття, класифі-кації та аналізу фактів. Ця позиція починається з мотивації, яку обирає журналіст, відшукуючи істину, а також при її публічному висвітленні.

Узгодження фактів з об'єктивною логікою - єдиний шлях до відносної об'єктивності у пошуку істини.

До поняття правдивості соціальної інформації слід додати ще три важливі елементи:

О проникнення в будь-який матеріал до найменших подро-биць;

О достовірність та обґрунтована оцінка журналістом об'єкта зображення - ситуації чи особи;

а точність у відображенні будь-якого факту, написанні чи ви-мовленні імені, дати, цифри.

Тепер кілька слів про класовий характер правдивості соціаль-ної інформації. Хоч і модно тепер говорити про безкласовість су-спільства, безкласовим воно від того не стане. Можливо, поняття «класовий» слід замінити словами «груповий», «корпоративний» тощо. Відповідно і в пошуку, доборі та інтерпретації фактів у жур-наліста так чи інакше виявляється класовий підхід. Що б там не говорили сьогоднішні розумники, але газета чи телеканал, який фінансується, скажімо так, багатими людьми, відповідно й пиль-нує їхні інтереси. Отже, цілком природним є висновок: в оцінці фактів та явищ завжди виступають цілі та інтереси, а також прин-ципи, ідеї, постулати певного класу чи певного прошарку суспі-льства. Це може бути депутатський корпус, банківські кола, місь-ка адміністрація, кооператив із закупівлі сільськогосподарської продукції тощо.

Постійно виникає потреба оцінювати характер інформаційних процесів та їх вплив на суспільну свідомість. Не секрет, що від рівня розвитку та вдосконалення пропаганди значною мірою за-лежить активна позиція тих чи інших споживачів інформації, без-посередня реалізація соціальної активності особи в громадсько-му житті. Відомо також, що інформаційні структури посідають одне з важливих місць поряд з іншими інституціями та організа-ціями в налагодженні нормального функціонування суспільства. Наукова проблема соціальної інформації в пресі, на радіо і теле-баченні нині розглядається суто в контексті теорії журналістики, і, практично, є «білою плямою» в філософській, психологічній та політичній літературі. Все ще у зародковому стані процес пошу-ку форм і засобів підвищення ефективності інформаційних про-цесів у сфері журналістики. І особливо в Україні.

Важливо підкреслити, що якість соціальної інформації в пре-сі, на радіо і телебаченні виявляється, насамперед, у об'єктив-ності, науковості, у повному розкритті характерів, суттєвих рис, у показі основних процесів, тенденцій, явищ. Тільки за таких умов можна оцінити й інші її важливі риси: суспільне