Якщо, приміром, окреслюємо межі негативного явища, то дуже важливо бачити причини, які його породжують. Але трапляється й так, що зібрані факти з позитивним зарядом добираються без ура-хування наукової методології, тоді ефективність виступу журналі-ста дорівнює нулю. До такого типу неточної інформації, в якій не може бути мови про принцип правдивості, належать публікації, де використовуються розрахунки господарських результатів у проце-нтах. Згадаймо, як не так давно рясніли в газетах, звучали по радіо і на телебаченні переможні реляції з колгоспних ланів та заводсь-ких цехів.

Звичайно, завжди потрібна повна і правдива інформація. Це -основа методології дослідження і мотивації творчості. Соціальна інформація може бути правдивою лише тоді, коли вона є повною і в цьому розумінні - точною. Чи мають журналісти громадянську мужність визнати, що продукуються нерідко статті, де є невірні факти, висловлюються думки, які не відповідають часу, реальному розвитку суспільства?

У більшості випадків неточності подібного типу йдуть від не-повного дослідження фактів чи явищ, від збігу деяких ознак чи елементів явища. Так само як не можна уявити куб у двох вимірах, так і суспільний факт не може бути представлений у одномірному або двомірному визначенні. Від журналіста чекають не тільки іс-тини, а й повного відображення дійсності - це основний предмет нашого дослідження, нашої творчості.

Точність завжди повинна бути тісно пов'язана з мотивами жур-наліста, з його гіпотезами і добросовісністю. Справжня публіцис-тика не допускає навмисного викривлення фактів та явищ. Без цього найважливішого етичного принципу порушуються основи взаємин автор - творець - аудиторія, перестає функціонувати або деформу ється дія всіх інших факторів. Звичайно, й у недобросовісних жур-налістів часто-густо знаходимо гострий образний стиль, логічну конструкцію публікації, оперативність інформації, але в такому випадку виступ у -пресі веде до дезорієнтації, обману, має місце відсутність елементарної порядності.

Поняття професійної моральності - це особлива сукупність спеціальних норм моралі, а також додаткові норми, правила і принципи поведінки, прийняті в тому чи іншому колективі пра-цівників.

Полеміка, яка час від часу виникає в наукових колах, незва-жаючи на різні позиції сторін, призводить до думки, що мораль-ні норми, правила та принципи конче необхідні у будь-якій про-фесії, а надто у сфері творчій, де вони відіграють свою суспіль-ну роль. З повним правом цей висновок можна віднести до жур-налістики. Відомо, що вплив будь-якої публікації, її соціальний ефект залежать значною мірою від особи автора, його престижу й авторитету.

Чому ми завжди шанували й шануємо наших кращих публіцис-тів, таких як Михайло Драгоманов, Іван Франко, Леся Українка, Михайло Павлик, Симон Петлюра. Тому що творець завжди сприй-мається як цілісний образ в усьому його культурному, політичному та моральному виявленні, у єдності справи і слова.

З повним правом можемо твердити, що у цих рядках висловле-но стислу формулу журналістської етики. Суть цього поняття ви-ходить далеко за межі професійних обов'язків, добросовісності, точності, правдивості, об'єктивності та відповідальності.

Професор Ясен Засурський (Москва), зокрема, надає великого значення проблемі журналістської етики як важливому фактору ефективності публіцистики. Проблеми етики, як підкреслює він, є надзвичайно важливими з професійної точки зору, особливо у справі навчання журналістів, виховання в них духу справжньої мораль-ності, авторитету професії, а з авторитетом журналістики пов'яза-на й дієвість преси.

Поняття справжньої журналістської етики є багатогранним. У різних авторів знаходимо різні тлумачення журналістської етики, до якої входять:

О правдивість;

О переконаність і принциповість;

О організованість і дисципліна;

1.5 Структурні проблеми ЗМІ

На сьогоднішній день спостерігаються деякі структурні проблеми ЗМІ. Можна виділити сім наступних проблем.

1. Зростаючий розрив між невеликою кількістю журналіс-тів агентств і загальною чисельністю журналістів

Цей розрив існував завжди, але сьогодні він набуває небезпеч-них розмірів, що пов'язано з надто швидкими темпами зростання кількості журналістів і викликано збільшенням кількості носіїв писемної, аудіовізуальної і телсматичної інформації. Справа в тому, що велика частина інформації, яка поширюється ЗМІ, має у своїй основі майже як ексклюзивні джерела, повідомлення чотирьох сві-тових телеграфних агентств (АП, ЮПІ, Рейтер, Франс-Пресс), на-шого Укрінформу та кількох державних і приватних агентств бли-жнього закордоння, на яких і ґрунтується у підсумку «виробницт-во» інформації.

А більша частина засобів масової інформації і журналістів лише повторюють, доповнюють і нюансують цю інформацію, яка буква-льно є інфраструктурою їх власного виробництва. Виходить так, що переважна більшість журналістів опиняється у становищі ко-ментаторів цієї інформації.

Сьогодні піраміда інформації виявляється перевернутою. Тако-го роду диспропорція може мати з часом негативні наслідки, оскі-льки коментар і досьє подій не можуть служити противагою силі і правдивості раніше виробленої інформації.

2. Модель журналіста друкованої преси і домінанта аудіові-зуальних засобів

Престиж друкованої преси пов'язаний, зокрема, з тим, що жур-налісти дещо більш незалежні, завдяки численним політичним ба-таліям, які дозволили їм поступово закріпити свій авторитет і свою законність.

Звичайно, аудіовізуальна преса має немалий престиж, а її «зір-ки» більш відомі, ніж основна частина журналістів друкованої пре-си, проте не застаріла інформація, що справляє великий вплив, у більшості випадків походить з писемних джерел. І у нас сьогодні найсерйозніші політичні кризи, викликані втручанням ЗМІ, пов'я-зані переважно з діями друкованої преси.

3. Рекламний репортаж і похідні від нього форми журналіс-тики

Уся система ЗМІ зіткнулася з новою проблемою, яку можна ви-значити як все більш сильне змішування реклами та інформації. На даний момент цс явище зачіпає переважно друковану пресу, але можна не сумніватися, що воно пошириться на аудіо-візуальну