справі „Обершлік проти Австрії” Суд зазначив наступне: „Хоча преса і не повинна переходити межі, встановлені в тому числі й для “захисту репутації інших осіб”, проте на неї покладена місія поширювати інформацію й ідеї з політичних питань, а також інших проблем, що мають загальний інтерес...
Свобода преси, крім того, наділяє суспільство одним із найдосконаліших інструментів, що дозволяють довідатися і скласти уявлення про ідеї й позиції політичних лідерів. Це підкреслюється формулюванням статті 10, де спеціально згадується право населення на одержання ідей та інформації. Загалом і в цілому свобода політичної дискусії складає серцевину концепції демократичного суспільства, яка червоною ниткою проходить через усю Конвенцію”.
Таким чином, обмеження свободи преси, навіть з метою захисту репутації і прав інших суб’єктів, буде певним опосередкованим обмеженням права громадян на отримання ідей та інформації. Це, в свою чергу, може обмежити можливості громадян приймати зважені та правильні рішення з питань життя суспільства, що завдає шкоди будь-якому демократичному суспільству. Як зазначає Станіслав Шевчук, якщо «преса не може публікувати різні, навіть образливі, судження, люди позбавлені самостійного політичного вибору. А це означає, що опозиція не має жодних шансів прийти до влади шляхом переконання виборців.» (Шевчук С. Судовий захист прав людини. Практика Європейського суду з прав людини у контексті західної правової традиції.- К.: Реферат, 2006.- С. 424)
Європейський суд стоїть на позиції, що «журналістська свобода включає також і можливість вдатися до певної міри перебільшення або навіть провокації» (див. наприклад рішення по справі „Бусуйок проти Молдови” від 21 грудня 2004 р., п. 58).
Поняття «свобода преси» охоплює не лише засоби масової інформації, як суб’єктів – юридичні особи, колективи людей. Цим поняттям охоплюється також індивідуальна свобода – можливість журналіста, який реалізує свій професійний обов’язок, і будь-якого іншого громадянина висловити свою думку в ЗМІ та прийняти участь в обговоренні суспільно важливих питань. В даному разі засоби масової інформації ефективно забезпечують свободу вираження поглядів будь-якої фізичної особи, тому обмеження свободи преси неодмінно обмежує індивідуальну свободу громадян, яка випливає зі статті 10 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод та статті 34 Конституції України.
В той же час свобода засобів масової інформації накладає на них певні обов’язки, навіть у статті 10 Конвенції про захист прав людини зазначено, що свобода передавати інформацію без втручання держави пов’язана з обов’язками й відповідальністю. Щодо ЗМІ ці обов’язки й відповідальність є особливо вагомими, оскільки преса здійснює масове поширення інформації й значною мірою формує громадську думку. З цього випливає необхідність перевіряти інформацію перед її поширенням наскільки це можливо. По-друге, поширювана інформація має бути якомога більш повною. Третьою вимогою, яка майже завжди ставиться до ЗМІ, є об’єктивна подача інформації і, хоча в деяких країнах газетам дозволяють проявляти політичні симпатії, будь-яке перекручення чи спотворення інформації є неприпустимим. При цьому зрозуміло, що суб’єктивний елемент при подачі матеріалів завжди буде, головне – щоб він не перешкоджав аудиторії адекватно оцінити порушену проблему і факти можна було чітко відмежувати від суджень журналіста.