1.1 Класифікація друкованих ЗМІ

Журналістика складається з двох головних великих підсистем:

1) друкованих ЗМІ;

2) електронних ЗМІ.

Першу підсистему, яку ще називають пресою, складають у свою чергу газети та журнали. Другу підсистему складають радіомовлення і телебачення. Але розвиток сучасної журналістики рухається саме в на-прямку розширення і удосконалення електронних органів масової інформації.

ЗМІ класифікуються за різними ознаками. Головні засади типо-логії ЗМІ такі:

1.За регіоном обслуговування: центральні, регіональні, обласні, міські, районні, міськрайонні, відомчі (виробничих підприємств, навчальних закладів тощо);

2. За тематичною чи галузевою спеціалізацією: загально-інфор-маційні (універсальні), спортивні, ділові, юридичні, про здоров'я, рек-ламні, автомобільні, жіночі, комп'ютерні, городньо-садівничі, розважальні, "кримінальні", сенсаційні, партійні органи, фахово-галузеві;

3. За періодичністю: щоденні, щомісячні, квартальні, щорічники;

4. За типами аудиторії: жіночі, молодіжні, дитячі, студентські і т.д.

Існують такі атрибутивні особливості преси.

1. Інформація фіксується в друкованому тексті.

Це найважливіша атрибутивна ознака друкованої журналістики. При цьому слід врахову-вати універсальну здатність слова як такого, що не тільки здатне пере-давати інформацію про факти, але й бути носієм думок і художніх образів. Мова є основним засобом інформаційної діяльності. Дру-коване слово значно потужніше й гнучкіше, ніж слово розмовне, позна-чене властивостями приблизності й неточності внаслідок імпровізова-ного характеру мовлення. І цими перевагами на повну силу кори-стується сучасна друкована журналістика.

2. Преса сприймається без додаткових технічних засобів.

Ні радіо, ні телесигнал не прийдуть у вашу домівку, якщо ви не маєте спеціальних технічних пристроїв для їх прийняття з ефіру. Газета не потребує нічого для сприйняття надрукованого на її сторінках тексту.
Хіба що окулярів, якщо у вас слабкий зір, але вони належать не до спеціальних пристроїв

3.Преса надає читачеві можливість оглядовості чи вибірковості в ознайомленні з матеріалами газет.

Читач спочатку здійснює огляд газетних заголовків, а потім сам обирає, що читати в першу чергу, що — у другу, а що лишити поза увагою. У газеті й матеріали існують одно-часно, хронологічно паралельно, тимчасом як у будь-якому електрон-ному органі масової інформації журналістські матеріали розташовані лише послідовно, що виключає можливість їхньої вибірковості і містить у собі елемент нав'язування їх реципієнтові. Газета й сьогодні залишається найбільш демократичним типом журналістики, надає самому читачеві право вирішити: що і як читати на своїх сторінках.

4. Преса забезпечує можливість ступеня сприйняття матеріалу;

Тут можна виділити перегляд, вибіркове ознайомлення, детальне й уважне прочитання, збереження номера або вирізки з нього,
здійснення виписок чи складання конспекту статті, передавання номера з особливо цікавим матеріалом іншому читачеві, надходження бібліог-рафічних даних до каталогів наукових бібліотек, спеціальних бібліографічних покажчиків, через що матеріали в газетах і журналах стають надбанням наступних поколінь читачів.

5. Преса забезпечує здійснення способу "відкладеного читання";

Це означає звернення до тексту в більш зручніший для читача час, тоді як радіо і те-лебачення позбавляють своїх прихильників такої можливості. Пропу-щену глядачем в ефірі радіо чи телепередачу ніяким чином надолужи-ти не вдасться, якщо тільки вона не буде повторена, згідно з програ-мою, у якийсь із наступних днів.

6.Преса надає читачеві максимальну психологічну зручність;

Тобто порядок сприйняття наявного в газеті інформаційного матеріалу вста-новлює сам суб'єкт, сприймаючи матеріал, він не заважає навколишнім. Він може це робити в комфортних, максимально зручних для себе умо-вах. Сприйняття друкованого тексту відбувається без будь-якого на-пруження, приносить людині психологічне задоволення від пізнання нового, від осмислення соціального довкілля. Свобода сприйняття — важлива позитивна сторона друкованої журналістики.

7. Друкована журналістика акумулюється в бібліотеках;

Це ство-рює можливість користуватися нею як для широких кіл сучасників, так і для численних поколінь нащадків. У цьому відношенні газети й журнали мають безперечний пріоритет перед електронними ЗМІ. На сьогодні історія жур-налістики — це переважно історія преси, оскільки методи фіксування й збереження матеріалів електронної масової інформації ще недосконалі.

Якщо названі вище атрибутивні властивості преси належать до ЇЇ переваг, то дві наступні властивості відносять до її вад:

1. Дискретність (перерваність) потоку інформації, на відміну від радіомовлення й телебачення, де цей потік безперервний. У цьому відношенні преса завжди не встигає за новинами. Потік подій, що відбу-ваються в світі, безперервний, але газета не може синхронно повідомляти про нього. Вона змушена подавати новини порціями. Навіть щоден-на газета через це відстає від оперативності радіо й телебачення, які мо-жуть навіть перервати трансляцію певної програми, щоб сповістити своїх слухачів і глядачів про екстраординарну подію.

2. Преса доступна лише освіченій людині, більше того, потребу в ній відчувають особи з розвинутими навичками читання, на відміну від РМ і ТБ, що доступні й неосвіченим людям і тим громадянам, які не ма-ють стійких навичок до читання. Аудиторія преси менша, ніж аудиторія електронних ЗМІ, її прихильники дедалі виразніше виявляють свою приналежність до національної еліти, особливо в тих випадках, коли йдеться не про розважальну, а загальну суспільно-політичну газету.

Але існують і інші класифікації ЗМІ. Так, наприклад, Здоровега В.Й. класифікує інформацію, яку подають у газеті. Схематично всю інформацію, яку несуть засоби масової інформації, можна поділити на кілька груп :

офіційна ;

подієва;

науково-просвітницька;

ділова;

естетично-розважальна;

власне публіцистика.

Офіційна інформація – це державні постанови, партійні документи, ре-золюції та звернення, заяви офіційних осіб тощо. Це дуже важлива інформація, яка йде від владних структур до населення. Мас-медіа служать у цьому випадку каналом зв'язку. Такі документи, зазвичай, передаються державними інформаційними агентствами .чи прес-службами. Офіційні документи друкуються лише державними виданнями, насамперед у газетах "Урядовий кур'єр" та "Голос України", партійні документи у відповідних партійних органах. Загальнополітичні газети, а також телебачення та радіо, у більшості випадків, обмежуються їх стислим