П'ятий період. Українська журналістика в період Першої світової війни (1914—1917 рр.): умови функ-ціонування української преси на всіх етнічних землях; російські репресії проти української преси на Над-дніпрянщині; преса полонених українців у таборах Ав-стро-Угорщини та Німеччини; іншомовна преса, при-свячена українським проблемам.

Шостий період. Українська преса періоду рево-люцій у Росії та національно-визвольних змагань України (1917—1920 рр.): Лютнева революція у Росії і свобода друкованого слова; преса Українських Січових Стрільців; відновлення української преси в централь-них містах; преса доби самостійності УНР і ЗУНР; суспільно-політична преса поза етнічними межами Ук-раїни; іншомовна преса, присвячена українській справі га Українській державі; функціонування преси під час українсько-російської та українсько-польської війн; початок комуністичної та офіційної радянської преси на українських землях.

Сьомий період. Преса радянської України (20— 30-ті рр.): боротьба преси за своє існування; лік-відація органів української національної преси, в тому числі й соціалістичної; доба українізації та відрод-ження; утвердження та становлення тоталітарної преси у радянській Україні.

Восьмий період. Західноукраїнська преса 20—30-х рр.: національно-патріотична журналістика; видання політичних партій, культурно-просвітницьких товариств; релігійна, галузева, молодіжна та сатирична преса.

Дев'ятий період. Українська еміграційна преса 20— 10-х рр.: преса політичної еміграції в міжвоєнний період, зростання україномовної преси в Канаді, США, Бразилії та Аргентині.

Десятий період. Українська преса періоду Другої світової війни (1941 —1945 рр.): комуністично-радянська преса; україномовна преса під німецькою окупацією України; преса національно-визвольного опору, неформальна журналістика); видання ОУН і У ПА.

Одинадцятий період. Преса в Україні після Другої світової війни. Тоталітарна журналістика (1945— 1990 рр.): її антинаціональний характер.

Дванадцятий період. Українська преса поза межами країни. Преса української діаспори (1945—1990 рр.): преса в таборах переміщених осіб; українська преса нової повоєнної політичної еміграції.

Тринадцятий період. Українська підпільна і неформальна преса самвидаву (1960—1990 рр.): умови виникнення; публіцистика; громадянська поезія; напівлегальні видання (1957—1990 рр.), неформальні культурологічні видання; преса неформальних об'єднань організацій.

Чотирнадцятий період. Преса періоду розбудові української державності (1991 р. і до наших днів) преса української діаспори».

Щойно за гетьмана І. Виговського можна побачити за-родок української преси. Крім звичайних універсалів за час його гетьманування почали видаватися спеціальні друковані універсали для козацької старшини, в яких по-біч різного роду наказів, законів тощо подано вже і поточ-ні вісті. Був це фактично своєрідний сурогат часопису, що появлявся і пізніш аж до 1709 р.

По полтавській битві московська влада заводить щораз то все більші обмеження прав і цільностей українських. На цей саме час припадає і наказ царя Петра І, яким заборо-няється друкувати українські книжки, а передруки нака-зано зрівнювати з московським: „...На ново жодних книг, окрім церковних попередніх видань не друкувати; але і ці церковні старі книги за такими ж церковними книгами виправляти (справлять) перед друком з тими великорусь-кими друками, щоб жодної різниці й особливого наріччя в них не було". За таких умов не могло бути й думки про будь-які публікації на східноукраїнських землях.

Б

ещо легші умови були на галицько-українських землях. Але і тут ще не скоро з'являється часо-пис. Щойно в 1776 р. появляється перший на українських землях. Це тижневик французькою мовою під назвою „Са?.еИе сіє ЬеороІ", перше число якого появилося у Льво-ві 1 січня, що його власником і видавцем був ближче не-відомий якийсь Сііеуаііе Оззоисіі. Проіснував цей часопис лише рік. Його сторінки (кожне число виходило на 4 стор.), як також сторінки його додатків, приносили вісті зі всіх важніших міст Європи. Головно були це вісті політич-ного характеру, а подекуди і з приватного життя. Відпо-відали вони за формою нинішнім телеграмам і хронікер-ським заміткам. Жодних статей (редакційних чи інших) тут не було.

Серед цих вістей траплялися часом вісті й з українсь-кого життя, як місцевого характеру, так і зі східних україн-ських земель. З останніх особливу увагу звертають, напри-клад, вісті про призначення гр. Румянцева генерал-губер-натором України, про перенесення столиці України з Глу-хова до Києва, як також цікава російська записка про пла-вбу на Чорному морі, в якій подано причини зруйнування Запорізької Січі: зробити торговельний шлях Дніпром безпечним від запорізьких козаків.

На східних українських землях постання періодичної преси сталося ще пізніш, а саме в першій половині XIX ст. Найперше появляється вона у Харкові, потім в Одесі, вре-шті, в Києві.

Першим таким часописом був тижневик під назвою „Харковський Еженедельник", що його почав видавати 1812 р. харківський книгар Лангнер при найближчій учас-ті проф. Харківського університету К. Нельдехена. Часо-пис близько стояв до університету, подаючи інформацій-ний матеріал, в якому відбивався місцевий побут та ін-тереси, якими жило громадянство тодішньої Слобожан-щини. Появилося 12 чисел. Припинив своє існування з огляду на малу кількість передплатників, що було зазначе-но управою університету такими словами: ,,...в тутешньо-му краї дуже мало людей, що цікавляться такими творами (сочинениями)".

Першим щоденником на східноукраїнських землях став „Одесский Вестник", що почав виходити в Одесі 1827 р. і протримався до 1893 р.

У Києві перший часопис (газета) появився 1835 р. Вла-сне був це сурогат газети під назвою „Киевские Обьявле-ния", що виходили в 1835—38 і 1850-58 рр. Появлялися вони щодня, але тільки впродовж одного місяця січня, під час контрактових ярмарків