Журналістське слово як засіб передачі внутрішнього стану людини
Насамперед слід наголосити, що є два види передачі внутрішнього стану людини за допомогою слова: перший ми назвемо інтерв'ю, а другий - моделювання. Тепер детально зупинимося на кожному з них.
До першого виду ми відносимо пряме спілкування журналіста та реципієнта, мета якого - розкрити сутність співрозмовника за допомогою низки запитань. Але, зважаючи на вплив на підсвідомість аудиторії, інтерв'ювання буває кількох різновидів: 1) інтерв'ю, в якому домінує журналіст; 2) інтерв'ю, в якому домінує респондент; 3) інтерв'ю, в якому роль лідера відсутня.
Перший різновид інтерв'ю характеризується надмірним домінуванням журналіста над його співрозмовником, і таке спілкування має вигляд скоріше "допиту", ніж інтерв'ю. В цьому випадку респондент від надмірної експансії журналіста найчастіше "замикається у собі," і таке спілкування не приводить до розкриття респондента як особистості. Надмірна експансія є основним недоліком цього виду інтерв'ю. Але, якщо журналіст навмисно обирає таку форму ведення інтерв'ю, то це повинно бути вмотивовано кількома чинниками: по-перше, надмірна експансія подекуди може буди своєрідним каталізатором "правдивості" респондента, надто ж у тих випадках, коли метою журналіста є викриття неправди у діях або вчинках інтерв'юйованого. По-друге, застосовуючи так звані розкрутки з методик НЛП (нейро-лінгвістичного програмування), коли журналіст зі "слідчого" перетворюється на "психоаналітика," то саме така форма ведення розмови між журналістом і респондентом є найдієвішою. Тут, звісно, слід зазначити, що цей вид інтерв'ю можна застосовувати лише в тих випадках, коли заздалегідь відомо, що запрошений казатиме неправду, або він недостатньо сміливий для розмови з журналістом. Такий метод розмови є, по суті, ризиком, адже він не дає повної гарантії, що інтерв'юйований буде готовий до такого ведення розмови з журналістом.
Другий різновид інтерв'ю - це розмова, в який домінує респондент. Основною формою розкриття внутрішнього стану людини в цьому випадку є монолог. Як уже зазначалося, домінантом у такому спілкуванні є респондент. Але журналіст повинен вдало "наштовхнути" його на потрібну тему. Так би мовити, спровокувати розмову. Цей вид інтерв'ю можна співвіднести з психологічним хронотопом "вагонного попутника". Головне для журналіста - навіяти спокій на респондента, переконати його в тому, що вимовлені ним слова не будуть використані як засіб поширити інформацію із навмисне перекрученими фактами з життя або думками співрозмовника. Основний недолік такого різновиду інтерв'ю - можливість втрати журналістом уваги респондента до тих сторін його життя, які цікавлять інтерв'юера. Це може призвести до того, що монолог респондента відбудеться, але не в тій інформаційній площині, ніж хотів сам журналіст.
Третій різновид інтерв'ю - це інтерв'ю, в якому роль лідера відсутня. Одна з форм його ведення - розмова, де журналіст і реципієнт можуть мінятися ролями, журналіст робить акцент на тому, що, по суті, немає інформаційного приводу для здобуття якоїсь інформації, тобто створюється ілюзія, нібито це "проста" розмова двох людей. Якщо говорити про застосування такого виду інтерв'ю на телебаченні та радіо, то головною метою такого виду спілкування є намагання журналіста проникнути до інтимного простору аудиторії, створивши тим самим ілюзію, що аудиторія, так би мовити, "підглядає" або "підслуховує" за щирою бесідою двох людей. Проте основним недоліком такої форми ведення розмови є те, що вона може не мати достатньо цікавої інформації і перетвориться на "розмову ні про що".
Отже, інтерв'юваня як засіб передачі внутрішнього стану людини по суті є досить дієвим. Однак слід пам'ятати, що, крім завдання розкрити свого співбесідника, журналіст не повинен забувати, що він працює на аудиторію, і уважно слідкувати за тим, аби розмова із реципієнтом не перетворилася на "пустопорожні балачки".
Тепер детально зупинимося на другому різновиді передачі внутрішнього стану людини за допомогою слова. Цей різновид має назву "моделювання". В чому полягають його особливості?
Це:
1) моделювання - тобто поєднання реальних фактів із життя респондента з вигаданими;
2) використання "потоку свідомості" у монологах реципієнта;
3) літературна образність у побудові журналістського матеріалу;
4) журналіст моделює психічний стан реципієнта;
5) журналіст перевтілюється в героя свого твору.
Слід також зазначити, що моделювання за своєю суттю можна застосовувати у будь-яких засобах масової інформації. Але найефективнішим використання такого методу буде у друкованих ЗМІ. Це пояснюється тим, що однією з переваг друкованих ЗМІ є, як відомо, можливість повернутися до прочитаного й детально закцентувати увагу читачів на окремих абзацах чи рядках.
Моделювання певною мірою має риси літературного твору, але, на нашу думку, слід говорити про своєрідний вияв публіцистики, адже найголовнішою все ж таки є інформативна мета створення таких матеріалів. Літературні засоби в таких матеріалах використовуються як найкращі ілюстрації, мета яких - повною мірою передати внутрішній стан людини. Недоліком слід вважати порівняно невелику аудиторію, зацікавлену подібними матеріалами. Це пояснюється тим, що перевага в сучасній журналістиці надається, в основному, суто інформативним коротким жанрам, де мала кількість слів концентрує в собі надзвичайно великий зміст задля вдоволення інформативної жаги суспільства.
Проте деякі матеріали, створені за допомогою моделювання, можуть викликати широкий резонанс у суспільстві, і це вказує на високий ступінь ефективності таких журналістських творів.
Слід окремо сказати, що ефективними ці матеріали будуть лише тоді, коли журналіст повністю перевтілиться в героя свого твору.
Застосування методу моделювання при передачі внутрішнього стану людини проілюструємо, запропонувавши вашій увазі невеличке есе.
ПАРИЗЬКІ ЛИСТИ
Тут уже справжня осінь. Розкиданий клен не поспішають прибрати. Лише вітер теплими хвилями час від часу здіймає позолоту бруківки. Паризьке листя.
Знайшов місце, де