В ботаниці (згідно з Міжнародним кодексом ботанічної номенклатури прийнятим ХІІ Міжнародним конгресом в 1975 році ) наукові назви усіх систематичних груп рослинного і тваринного світу повинні бути латинськими. Крім латинських назв та термінів наукова та учбова біологічна література наповнена словами які були запозичені зстародавньогрецької та латинської мов.

В розвитку літературної латинської мови є такі періоди:

І. Період докласичної латині (ІІІ — початок І століть до н. е. ) . До цього періоду відносяться праці на латинській мові понауковим та медицинським питанням , наприклад праця Катона “De re rustica” ( “Про сільське господарство” ) , в якому зустрічаєтся багато слів медичного характеру , взятих з розмовної мови.

II. Класичний період ( І століття до н. е. ) , мова якого відома нам дуже добре. В цей період літературна латинська мова досягає досконалості у творах видатних письменників , філософів , вчених та поетів ( Цицерона," Цезаря, Лукреція, Катулла, Горація, Вергілія, Овідія та ін.). Особливо треба зауважити працю великого матеріаліста давнини Лукреція , “de rerum natura” .

III. Післкласична латинь енпохи Імперії ( I та II століття н. е. ) . Велике різноманіття наукової літератури . Найбільш відомими творами цього часу є твір Авла Корнелія Цельса ( I століття н. є. ) “ Про медицину ” також багатотомні праці грецького філософа , вченого та лікаря Клавдія Галена , який писав на грецькій мові , але проживаючого та працюючого у імператорському Римі . Його твори , посвячені науковим та практичним питанням анатомії , етиології та лікування різних хвороб , приготування різноманітних ліків , були верхівкою античної післягіпократовою медициною; вони також зробили значний вплив на покоління лікарів багато сттоліть потому. Найбільш значним науковою працею цього часу є є “Historia naturalis” ( “Природнича історія” ) Плінія Старшого ( 23—79 рр. н. е.). Із 37 книг , склаючих цю енциклопедію , одна книга була посвячена антропології та фізіології людини , вісемь книг — ботаніці , вісім книг — лікарським рослинам , п’ять книг — лікарським засобам

тваринного похоження. Пізніше , у ІІІ сттолітті н. е., з медицинських творів Плінія були зроблені висновки , зібрані в одну книжку , відому під назвою "Медицина Плінія". Подібними питаннями займався філософ та письменник Луцій Анней Сенека в творі “Naturales quaestiones” ( “Природні проблеми” ). Питанням виготовлення ліків присвятив свій твір ' (“Про ліки”) римский лікар Скрібоній Ларг.

Усі ці автори приділяли велику увагу відшліфовуванню та уточненню научнї мови медицини. У книзі Цельса часто зустрічаються розширені пояснення грецьких термінів підшукуючи найбільш точний эквівалент на латинській мові.Гален

IV. Пізня латинь (III—VI сттоліття н. е.) не відрізняється величними працями по медицині , хоча і у ці сттоліття з’явились різного роду популярні творів , написанх у віршованій формі , де давались багаточисленні поради , різноманітні рецепти для лікування тварин та людей.

В 395 г. н. э. Римска імперія розпалась на дві имперії — Східну та Західну. У Східній , Візантійскій імперії домінула грецька мова , а у Західній — державною мовою залишилась латинська

Зараз латинській мові належить роль в утворенні і розвитку словникового складу сучасних мов, в формуванні інтернаціонального фонду. Вона виробила цілу словотворчу систему. Також латинська мова слугує засобом для утворення наукової , медицинської , технічної та інших термінологій.

Отже дуже важко переоцінити роль латинської мови сучасному суспільстві.

Використана література:

М Н Черневскій.