яка входить до складу аргументації.
У комунікативному процесі конфліктна ситуація реалізується як аргументативна ситуація, яку також можливо визначити як когнітивну універсалію, оскільки спілкування базується на основі універсальних комунікативно значущих семантичних закономірностей. Відмінність аргументативної ситуації від конфліктної полягає в тому, що вона передбачає вирішення конфлікта вербальними засобами (Бєлова 1998).
Поняття аргументативного дискурсу дозволяє прийняти до уваги невербальні аспекти комунікації, а також цілий набір аргументативно-релевантних до-мовних компонентів, в тому числі,антропологічні і соціальні фактори.
Мовленнєвим засобом вираження аргументації є текст, переважно в динамічній формі, хоч не виключається і монологічна. Якщо брати до уваги те, що текст є свідомо організований результат мовленнєвого процесу, то в будь-якому тексті, враховуючи панаргументативний підхід, потенційно можливо виділення аргументативних сегментів.
Тактичний аспект аргументації – головним чином розгляд питань з тактики або практичних форм аргументування.
Тактичний аспект аргументації вивчає тактичні прийоми аргументування.
За Т. Котарбинським, одним з найбільш розповсюджених тактичних прийомів є прийом концентрації аргументів. Основною його характеристикою є накопичування у своєму полі аргументації доводів, кожен з яких підтримує тезу, що висувається для обгрунтування, або спростовує тезу супротивника (46: 207).
Прийом деконцентрації аргументів займається пошуком слабкого місця в позиції супротивника, після чого, атаками на це слабке місце порушує загальну структуру поля аргументації супротивника.
“Тягар доказу” (Котарбинський: 756) теж є тактичним прийомом у практиці аргументації. Як свідчить практичний досвід, у найбільш невигідному стані є той, хто найбільше аргументує.
Логічним завершенням застосування прийомів концентрації, деконцентрації аргументів і прийому під назвою “тягар доказу” вважається застосування прийому кунктації. Цей прийом міститься в тому, що сильні й вагомі доводи залишають напослідок (Курбатов 1991: 28).
Приклад застосування тактичних прийомів є численними. Згадані вище прийоми тільки мала частина арсеналу теорії аргументації.
Моральний аспект аргументації базується на застосуванні і дотримуванні учасниками дискусії, полеміки або спору визначених правил.порушення правил веде до виродження спору в безглузде і безпредметне обмірковування.
Риторичний аспект аргументації є аналізом риторичних засобів публічного виступу.
До елементів риторики, які застосовуються в аргументації, відносять стиль публічного виступу, його мову, композиційну структуру мовлення і риторичні прийоми (Курбатов 1994: 35).
Стиль публічного виступу буквально означає прийом, спосіб, метод побудови промови.
У стилістиці ораторського виступу виділяють такі типологічні різновиди ораторського стилю, як: художній, офіційний, діловий, публіцистичний, науковий, суспільно-політичний, розмовно-комунікативний стилі.
До мовних особливостей публічного виступу відносять дотримування граматичних норм мови, таких як коректність вимови, узгодження закінчень, правильність наголосу і відмінкових форм і т. п. Граматична коректність – це передусім уникнення тавтологій, штампів та канцеляризмів, загальних і пустих фраз і занадто довгих суджень.
Композиційна структура усного виступу складається зі вступу головної частини та висновків. Серед риторичних прийомів, які посилюють вплив на слухаючих, виділяють:
прийом звертання, який представляє собою адресацію виступу і звертання до конкретного слухача з метою встановлення тісного контакту;
прийом повтору, який виражається у повторенні слів і висловлювань і служить засобом посилення емоційного впливу і нагнітання обстановки;
інверсія, яка вважається риторичним прийомом, що навмисне порушує порядок слів у реченні завдяки чому досягається ефект імпровізації;
градація, яка міститься в тому, що розміщення слів встановлюється відповідно до їх значущості;
антитеза, яка як риторичний прийом поєднує в одному висловлюванні протилежні за значенням поняття, характеристики.
Оксюморон є різновидом антитези. Він поєднує в собі різнорідні ознаки.
Крім вищеперечислених прийомів, в ораторському мистецтві застосовують багато інших, залежно від типології ораторського стилю і від мети, яку ставить перед собою оратор.
Концептуально-організаційний аспект – це організаційні правила, за якими будується аргументація. Основним правилом, на якому базується аргументація – це правило однозначності визначення аргументів і тезиса.
Правило свободи позиції, правило позиції теж вважаються необхідними в організаційній структурі аргументації.
Соціально-психологічний аспект аргументації обумовлюється психологічними особливостями людей, які приймають участь у процесі комунікації.
Групова динаміка об’єднання колектива, сили об’єднання і роз’єднання, природа конфліктіів, психологічний потенціал суспільства.
також є проблемами соціально-психологічного аспекту аргументації.
Психологічна мотивація в аргументації – це потреба, яка примушує суб’єкт діяти з певною метою.
Тільки приймаючи до уваги усі аргументативні аспекти, такі як: методологічний, тактичний, моральний, риторичний, концептуально-організаційний і соціально-психологічний – аргументація досягає переконливості, що позитивно впливає на результат спору.
1. 1. 4. Типологія доказів.
У сучасній логіці під доказом розуміють процес обгрунтування сутності будь-якого твердження за допомогою вже встановлених істин (Рузавин 1997: 244).
Доказ має три складові: тезу, аргументи та засіб доказу (або демонстрації).
Теза – це положення, яке необхідно довести.
Аргументом (або підставою) доказу вважають твердження, якими користуються під час логічного виводу тези.
Засіб доказу (або демонстрації) – це сукупність умовиводів, за допомогою яких теза виводиться з аргументів.
Докази бувають прямими та непрямими.
Прямим є доказ, в якому теза виводиться з аргументів за правилами дедуктивних умовиводів. Додаткові прийоми міркування при цьому не використовуються.
Непрямим доказом, на думку Г. І. Рузавіна, називають доказ, у якому спочатку доводять антитезу, а потім вже переконавшись у хибності антитези, доказують істинність тези (Рузавин 1997: 253).
Крім прямого та непрямого доказів, існує також розділово-категоричний доказ. При виключенні всіх гіпотез або припущень, крім одного, непрямим чиним доводиться істинність цього припущення, але іноді це не звільнює від прямого, безпосереднього доказу, коли йдеться, про щось дуже важливе.
1. 5. Основні види аргументування.
Традиційно існують різні засоби аргументування спірного положення Г. У. Рузавін такими засобами вважає: спор, дискусію та полеміку (Рузавин 1997: 277).
В. И. Курбатов стверджує, що спор, дискусія, полеміка, дебати і суперечки мають концептуальні розходження (Курбатов 1991: 61).
На думку В. І. Курбатова, до засобів аргументації можна віднести також промову, доповідь, лекцію та бесіду. Концептуальними та структурно-композиційними особливостями є такі особливості:
Суб’єктна