диалог застосовується в навчальному процесі та сприяє виробці прийомів з оцінки різних міркувань і гіпотез; визначається не стільки методом пошуків істини, скільки засобом аргументації.
Дослідницький диалог притаманний науковій сфері. Він базується на результатах спостережень і експериментів і висуває певні припущення та гіпотези.
Існує також диалог, що використовується в процесі аналізу та підготовки рішень з практичних питань економічної, соціальної та технічної політики, а також з оцінки довгострокових програм суспільного розвитку.
Отже, диалог як форма пошуків істини вважається стрижньовим складовим елементом аргументації.
4. Специфіка та основні принципи соціально-політичної аргументації.
4. 1. Соціально-політична аргументація як специфічна сфера аргументації.
Термін “соціально – політична аргументація” був запропонований В. І. Курбатовим (Курбатов 1991). Він вважає цей тип аргументації важливим елементом суспільно-політичних відношень і стверджує, що роль аргументації в обгрунтуванні політичних програм, маніфестів, у пропаганді дуже велика (Курбатов 1991: 67).
Розвиток культури політичної політики свідчить про удосконалювання демократії в суспільстві і стає необхідним компонентом політичного мислення.
Необхідно звернути увагу на те, що соціально-політична аргументація пронизує усі сфери суспільного життя - зв’язок соціально-політичноїаргументації з ідеологією та пропагандою реалізується в теорії й практиці політичних відношень. Соціально-політична аргументація відображує ідеали та цінності певного способу життя, культури, світогляду, філософії та моралі.
Проблеми, які розглядаються у соціально-політичній аргументації, численні та різнопланові: від конфронтації і психологічної вістии до психології взаємного співробітництва, а також проблеми державно-політичних та воєнних компромісів.
Нова політична культура пов’язана з гуманістичним напрямком у розробці політичного мислення, з практичною реалізацією гарантій прав особистості і громадянина.
Вищеперечислені риси становлять об’єктивну основу соціально-політичної аргументації.
Розвиток соціально-політичної аргументації здійснюється у межах конфронтації двох типів світогляду:
світогляду, який відзеркалює дійсні інтереси народу і перспективи суспільного розвитку;
тип світогляду, який пропонує ідеологічно утримання історії у межах тих відношень, які вигідні певним соціальним групам і партіям.
Важливою задачею соціально-політичної аргументації є пропаганда і агітація, особливо в період виборчих кампаній.
Мета дослідження соціально-політичної аргументації визначається як вивчення її специфіки та ролі в теорії і практиці політичних відношень, аналіз структури і особливостей аргументування, виявлення соціально-політичних аргументів, їх природи.
Соціально-політична аргументація тісно пов’язана з аналізом її лінгво-прагматичних особливостей. Лінгво-прагматичний аспект соціально-політичної аргументаціїробить дослідження спрямованим на практичну сферу застосування і ставить проблему вивчення соціально-політичної аргументації лінгво-прагматичними методами.
4. 2. Принципи політичної полеміки.
У своїй роботі ми будемо називати принципами політичної полеміки загальні положення, які виконують роль регулятивів.
До принципів, що мають функцію регулятивів відносять такі принципи правдивості, повноти коррективності, предметностіт та раціональності.
Правдивість соціально-політичної аргументації характеризує об’єктивність, доказовість, істинність полеміки.
Повнота соціально-політичної аргументації обумовлюється відповідністю необхідністю і достатністю в аргументуванні певного питання. Повнота повинна бути організаційною, інформаційною, концептуальною, політико-ідеологічною. До засобів, які забезпечують повноту соціально-політичної аргументації належить раціональна організація політичної полеміки.
Корректність аргументування – це передусім логічна, фактична, теоретична та соціально-політична несупуречність, за якою стоїть єдність слова (справи, лозунга і дії програми і практичної політики).
Предметність соціально-політичної аргументації передбачає розуміння того, що станосить предмет політичної полеміки.
Функціональність включає до свого складу декілька аспектів соціально-політичної аргументації, а саме: концептуалізацію знань, розвиток теорії та застосування її на практиці і т. п.
Раціональність у соціально-політичній аргументації забезпечується єдністю стратегії і тактики, незмінних підстав і політичної кон’юктури.
Дані принципи соціально-політичної аргументації розробляються і застосовуються у політичних дискусіях.
1. 4. 3. Різновиди соціально-політичних аргументів.
Аргументи, які використовують у соціально-політичній аргументації залежить від концептів, котрі стають об’єктами дебатів. Ці концепти буквально нескінченні: життя (його поодження, доля, права), юриспруденція (її моральна та соціальна сторони застосування на практиці), світ (його форми, умови), нація (цінності), природа (її розробка та захист), свобода, відповідальність, добро, зло,прощення, не говорячи вже про Бога, вічність і т. п.(Reboul 1984).
Стосовно різновидів соціально-політичних аргументів слід виділити: оціночні аргументи, підведення політичних підсумків, політична констатація, політичне розпорядження і т. п.
До оціночних аргументів відносять аргументи, які стосуються оцінки політичних програм, лозунгів, ідейних принципів та засобів їх обгрунтування. Іноді оціночні аргументи направлені на оцінку політичних, а іноді і особистих якостей прихильників тих чи інших позицій.
Підведення політичних підсумків вважається різновидои політичної оцінки. Аргументи цього типу пов’язані з характеристикою певного рубежу, з реалізації програми або мети. Підведення політичних підсумків передбачає порівняння і зіставлення і використовується при характеристиці тактичних засобів, які орієнтовані на досягнення стратегічних цілей.
Політична констатація близька до поняття політичних підсумків і можу бути їх моментом. Вона встановлює наявність деякої властивості суспільного явища.
Політичне розпорядження висловлює вимогу реалізації на практиці тих сторін суспільних відношень, які усвідомлюються як позитивні, або прогресивні. Розпорядження має форму обгрунтування необхідності тієї чи іншої дії, обов’язку її здійснення. Аргумент теоретичного розпорядження теоретично усвідомлює та обгрунтовує практичну дію.
Відомий французький вчений К. Пэйрутэ вважає, що принципи будь-якої аргументації, включаючи і політичну, базуються на таких аргументах як:
аргумент авторитету (спирається на плануючу моральну, літературну та політичну норму);
каузальність (доводить, що за законами детермінизму певний факт веде до певних наслідків);
історичні та достовірні дані факти (це доказ часу);
цифрові дані (надають мовленню достовірності);
переваги та недоліки (дозволяють зробити різноплановий огляд);
альтернатива (грунтується на тому, що потрібно неодмінно вибирати з двох можливих варіантів один);
відмова від інших рішень (вказує на недоліки цих рішень);
“рівні” (існують для доказу того, що завдяки деяким зусиллям, можливо досягти першого рівня і т. ін.);
аппеляція до вічних цінностей.
Аргументи які входять до складу принципів, на яких грунтується соціально-політична аргументація, дозволяють досягти певних можливостей у процесі аргументування і сприяють різноплановому вивченню феномену соціально-політичної аргументації.
5. Політичний дискурс як засіб реалізації соціально-політичної аргументації.
5. 1. Роль мови в політиці.
Соціально-політична