Представимо викладання у схемі.

Схема роботи з фрагментом відеофільму іноземною мовою

І етап (розуміння)

1. Пред’явлення ситуації та завдань, які стимулюють учнів до активного перегляду відео фрагмента.

Зразки завдань:

а) Відповісти на запитання: “Хто...? Де...? Чому...?”;

б) Визначити правильні та помилкові твердження;

в) Визначити логічну послідовність основних подій.

2. Перший перегляд відеофрагмента.

3. Перевірка виконання завдань.

ІІ етап (мовна практика)

1. Другий (пазовий) перегляд відео фрагменту.

2. Коментар та фонетичне опрацювання (в паузах) відібраних мовних одиниць.

3. Виконання вправ для відібраних мовних одиниць у нових ситуаціях типу “Що б ви сказали, якби...?”.

ІІІ етап (мовленнєва практика)

1. Завдання, що стимулюють активну комунікативну діяльність студентів.

2. Третій перегляд відеофрагмента.

3. Обговорення поведінки дійових осіб та порівняння соціально-культурних особливостей.

4. Драматизація відеофрагмента.

5. Рольова гра.

6. Написання резюме.

7. Написання домашнього твору.

Послідовність навчальних дій може бути змінена відповідно до частоти проведення відео занять, характеру відеоматеріалу та рівня сформованості мовленнєвих навичок та вмінь учнів.

Читання іноземною мовою як один із видів мовленнєвої діяльності є важливою метою навчання у програмах навчальних закладів різних типів. Крім того воно служить найважливішим засобом комунікації в сучасному суспільстві, цінність якого чітко й переконливо виступає в умовах відсутності відповідного іншомовного середовища. Зріле читання як уміння може ефективно функціонувати лише за умови сформованості адекватних навичок техніки читання.

Навчальна робота з розвитку навичок техніки читання англійською мовою розпочинається у 5 класі і включає вправи, спрямовані на запам’ятовування конфігурацій букв та їх звукові співвідношеності; читання вголос ізольованих слів, організованих за певною графічною ознакою (з голосною у закритому складі або з голосною у відкритому складі, читання буквосполучень голосних чи приголосних).

Як свідчить практика, на початковому етапі у процесі формування навичок техніки читання англійською мовою неминуче виникає безліч помилок в озвучуванні як окремих літер, так і цілих слів. Головною причиною є недостатня кількість тренувальних вправ, скорочення часу для читання на уроках, відсутність відповідних засобів наочності: карток розрізної азбуки, карток із словами, буквосполученнями, майже повне вилучення письмових вправ на закріплення графічного образу слова: коротеньких диктантів, вправ загального характеру (хто швидше складе слово з літер розрізної азбуки; хто правильно і якнайшвидше складе або напише англійське слово, вимовлене вчителем рідною мовою; хто швидше складе ряд слів з тією чи іншою літерою тощо).

Виконання подібних вправ з техніки читання корисне й ефективне: учні з великим задоволенням займаються таким видом вправляння. Воно дає можливість швидше перейти до читання речень та текстів, побудованих на вивченому матеріалі, а пізніше й до складніших текстів. Серед величезної кількості вправ, метою яких є формування та удосконалення навичок техніки читання, можна назвати також створення ігрових ситуацій. У шкільній практиці все частіше й частіше почали використовуватись ігри, спрямовані на формування усномовленнєвих умінь. Проте ігрові ситуації можна і дуже корисно виконувати також на етапі оволодіння технікою читання. Ці вправи можуть носити індивідуальний чи командний характер, з використанням спеціально підготовленої наочності або без неї.

В умовно-комунікативних вправах передбачаються мовленнєві дії учнів у ситуативних умовах. Основні визначальні якості даного типу вправ – наявність мовленнєвого завдання (з’ясувати щось, дати комусь пораду, висловити захоплення і т.п.) і ситуативності. Якщо одна з цих двох ознак відсутня, вправу не можна віднести до умовно-комунікативних.

В некомунікативних вправах учні виконують дії з мовним матеріалом поза ситуацією мовлення, зосереджуючи увагу лише на формі.

Наведемо приклади завдань до не комунікативних, умовно-комунікативних та комунікативних вправ.

1. Напишіть по одному запитанню до кожного речення, починаючи їх словами, що подані в дужках.

(В учня немає ніякого мовленнєвого завдання: він, ставить запитання до вже відомої інформації, вся його увага зосереджена на формі – порядку слів у питальному реченні, вживанні допоміжного дієслова в разі потреби; ситуація мовлення відсутня. Висновок: вправа не комунікативна).

2. а) Прочитай записку, яку написали тобі батьки (прохання полити квіти, вимити посуд тощо).

б) Батьки повернулися додому. Скажи їм, що ти виконав те, про що вони тебе просили.

(Учень одержує два мовленнєвих завдання – спочатку прочитати записку і зрозуміти її, а потім доповісти батькам про виконання їх прохання. Увага учня розподіляється між змістом і формою. Створено ситуацію мовлення, але всі речення, що говорить учень, побудовані за однаковим зразком, вправа має тренувальний характер. Висновок: вправа умовно-комунікативна).

3. Сьогодні у нас гості з англомовних країн. Познайомтеся один з одним. Розпитайте, з якої саме країни приїхав гість, з якого міста, якої він/вона національності та ким він/вона збирається стати в майбутньому.

(Створена вчителем ситуація моделює реальну ситуацію зустрічі із зарубіжними школярами, що мотивує використання іноземної мови з метою спілкування. Обидва мають завдання дізнаватися якомога більше один про одного. Продукт мовлення – діалог-розпитування. Висновок: вправа комунікативна).

Умовно-комунікативні вправи використовуються для автоматизації дій учнів з новими лексичними одиницями активного словника. У цих вправах учень сприймає зразок мовлення і виконує з ним певні дії (в усній або письмовій формі) згідно створеної учителем ситуації мовлення, виконуючи такі види вправ:

- імітація зразка мовлення;

- лаконічні відповіді на альтернативні запитання;

- підстановка у зразок мовлення;

- завершення зразку мовлення;

- розширення зразку мовлення;

- відповіді на інші типи запитань;

- самостійні вживання лексичної одиниці у фразі/реченні;

- об’єднання зразка мовлення у понадфразові єдності – діалогічну та монологічну.

Приклади умовно-комунікативних вправ для автоматизації дій учнів з лексичними одиницями активного