протікає: а ) без запозичення думок з попередньо прочитаних чи прослуханих джерел;
б ) без опору на повні чи часткові записи того, що використовується в мові;
в ) без опору на ілюстративне зображення об`єктів висловлювання;
г ) без звертання до рідної мови.
Темп, який повинен бути не нижчим і не вищим за припустимі у спілкуванні норми.
Мовлення як продукт.
Всі якості мовлення як діяльності забезпечують умови для створення мовного продукту (висловлювання будь-якого рівня),якому також властиві певні якості:
структурність, 2) логічність, 3) інформативність, 4) виразність, 5) продуктивність.
Ці якості мовлення як продукту на основі їх інтеграції зумовлюють дієвість мовлення.
Мовне вміння як основа мовлення.
Як відомо, заучування у всіх його видах і формах ( явних і прихованих) служило і служить основою багатьох методів. При засвоєнні мовних одиниць психіка людини терпить не кількісні, а якісні зміни. У людини з’являється мовна здібність, яка формується під впливом мовного спілкування. Ця здібність і є мовне вміння.
Кілька слів про поняття «навик» і «вміння». Кожне з них володіє властивими йому якостями. Якщо вміння співвіднести з діяльністю, вважати його основою, то навик можна розглядати як основу дії, отже, як одиницю вміння.
Будь-які мовні навики, щоб бути умовами мовної здібності і функціонувати як її основа, повинні володіти системою якостей. До них відноситься: автоматизованість, стійкість, гнучкість, свідомість, відносна складність.
Отже, навик є здатністю здійснювати відносно самостійну дію в системі свідомої діяльності, яка завдяки наявності повного комплексу якостей стала однією з умов виконання діяльності.
Всі типи навиків в сукупності складають операційний рівень вміння. Цей рівень не є ще власне вмінням, так як воно не зводиться за своїми якостями до простої суми його складових частин. Воно завжди володіє своїми якостями. Мовне вміння - це мотиваційно-розумовий рівень. В цьому рівні слід виділити підрівень власне якостей вміння, що зростають на грунті якостей навичок. Це визначає необхідність попереднього формування навиків як основи вміння на базі кожної дози мовного матеріалу.
Комунікативний метод - засіб навчання мовленню.
Вихідні положення і поняття комунікативного методу.
Основними ознаками методу навчання є наступне:
Диференційованість, що виявляється в тому, що кожен метод служить засобом досягнення певної мети.
Такою метою може бути будь який вид мовної діяльності, точніше, вміння здійснювати цей вид діяльності, наприклад говоріння.
2)Незалежність методу від умов навчання.
Метод визначає стратегію навчання, а не його тактику, і тому вибір його не може залежати від мови, ступеня навчання, аудиторії.
Спроможність методу охоплює всі сторони навчання даному виду мовної діяльності, це досягається за рахунок сукупності принципів, що входять до методу, за рахунок повноти їх номенклатури, а також за рахунок об`єму змісту кожного з них.
Наявність у методі основного стрижня чи, користуючись словами М.В.Ляховицького, «домінуючої ідеї, вирішення головної методичної задачі». Ця основна ідея цементує всі принципи, що входять до методу, інтегрує їх.
На основі цього ми визначаємо метод як систему функціонально-взаємообумовлених частково методичних принципів, об`єднаних єдиною стратегічною ідеєю, спрямованою на навчання будь якому виду мовної діяльності.
Для комунікативного методу такою ідеєю є комунікативність навчання. Отже побудова процесу навчання вимагає розкриття поняття «комунікативність».
Якщо спробувати в загальних рисах визначити комунікативність, то можна сказати, що вона заключається в подібності процесу навчання до процесу комунікації. Точніше кажучи, комунікативний метод базується на тому, що процес навчання є моделлю процесу комунікації. Як будь-яка модель процес навчання в якихось аспектах спрощений порівняно з реальним процесом комунікації, але за основними параметрами він до цього подібний.
Процес навчання як модель не може обмежуватись наявністю подібних до процесу комунікації параметрів, оскільки навчання як таке повинно володіти специфічними параметрами.
Визначимо зміст принципів комунікативного методу, а отже, і сформулюємо їх.
Комунікативність передбачає мовну спрямованість навчального процесу, яка заключається в тому, що шлях до цієї мети є саме практичне використання мови. Практична мовна спрямованість не тільки мета, а й засіб, де і те і інше діалектично взаємообумовлене.
Постійне практичне використання мови допомагає учням побороти нелюбов до лінгвістичних маніпуляцій, робить навчання привабливим, бо узгоджується з кінцевою метою, і тим самим забезпечує засвоєння мовлення як засобу спілкування.
Мовна спрямованість навчального процесу виявиться можливою лише при наявності мовно-розумової активності учнів, яка головним чином характеризує їх діяльність. Мовно-розумова активність - серцевина комунікативного процесу навчання.
Мовна спрямованість передбачає мовленнєвість вправ, тобто ступінь, міру їх уподібнення мовленню. Це перш за все стосується вправ для формування навичок і означає використання з цією метою умовно-мовленнєвих, а не мовних вправ, а також виключення псевдомовних вправ в процесі розвитку мовного вміння. Іншими словами всі вправи повинні бути вправами не на промовляння а на мовлення, коли у мовника є певна мовна задача і коли ним здійснюється мовний вплив на співрозмовника. Проблема, таким чином, зводиться до організації мовного партнерства в навчальному спілкуванні.
Мовне партнерство залежить в значній мірі від комунікативної поведінки вчителя, що, зрештою, також входить в аспект мовної спрямованості навчання і зумовлене дієвим характером спілкування. Якщо прийняти до уваги, що тільки дотримання мовної спрямованості дозволяє навчити говорінню як засобу спілкуванню, то ми можемо зарахувати її до закономірностей навчання мовній діяльності.
Даний принцип визначає п`ять аспектів навчання говорінню.
Мовна практика як засіб навчання говорінню.
Принцип мовно-розумової активності передбачає таку організацію навчання, коли учень постійно втягнений в процес спілкування на мові ( умовний чи реальний), тобто в процес практичного користування мовою на основі мовно-розумової діяльності, інструкції які дає вчитель і які покликані зробити мовні дії учнів свідомими, повідомляються попутно, займаючи таким чином 1-2 хвилину