Принцип новизни, зрештою, визначає і нешаблонну організацію навчального процесу, і різноманітність прийомів роботи.

Новизна як явище може торкатися форми мовного висловлення, змісту висловлювання, прийомів навчання (сюди ж входять мовні), умов навчання (до самих форм організації уроків) та змісту навчання (матеріалів)

Як видно, з одного боку, новизна стосується і діяльності учня і діяльності вчителя, з другого боку, всіх трьох компонентів навчання: змісту, прийомів і організації. Це дає принципу новизни право на визнання.

1. Новизна, як основа гнучкості навичок.

Говорячи про гнучкість навика, ми відмічали її залежність від ситуативності, точніше, від різноманітності ситуацій. Є, однак, і інший бік питання - залежність переносу навичок від варіювання змісту висловлювання, що базується на узагальненні, як абстрагованості від конкретного матеріалу.

Необхідність варіювання матеріалу для утворення узагальненості підтверджується і з точки зору становлення мови.

З огляду на мовні навички, можна сказати, що вони повинні відокремитись від конкретних висловлювань, на основі яких вони формуються, точніше, на основі багатьох висловлювань повинна з`явитись одна узагальнена схема, що служить основою для будь-яких висловлювань даного типу. Узагальнення може бути або результатом розумової діяльності учнів, або отриманим від учителя. Найбільш благодійно позначається на переносі навичок самостійність узагальнень.

Сформулюємо таке правило навчання: для створення мовного навику, здатного до переносу, необхідно в процесі його автоматизації використовувати кількість варіативного мовного матеріалу, достатню для створення інваріантної узагальненої моделі дії.

2. Новизна, як основа динамічності вміння.

При розвитку вміння говорити слід виходити з такої організації роботи, яка передбачає трансформованість, варіативність багатьох факторів навчання.

Що слід розуміти під варіативністю?

В мовній ситуації можна варіювати:

а) мовну задачу;

б) подію, що змінює взаємовідносини співрозмовників;

в) число співрозмовників;

г) склад співрозмовників;

д) будь-яку привхідну обстановку;

е) характеристику будь-якого учасника ситуації спілкування;

є) постановку проблеми, як змістовного компонента ситуації.

Жодна мовна ситуація при розвитку вміння не повинна повторюватись. Тільки в цьому випадку вміння буде дійсно динамічним, а мовна поведінка мовника - адекватна будь-якій новій ситуації.

Найважливішою перевагою варіативності, як умови є те, що вона розвиває динамічність мовного вміння.

Отже, при розвитку мовного вміння необхідне постійне варіювання мовних ситуацій з метою створення якості динамічності у мовного вміння.

3. Новизна, пам`ять і мислення.

Проблема взаємовідносин пам`яті і мислення виникає тому, що розумна поведінка, що передбачає вирішення проблемної ситуації, спирається на попередній досвід. В єдностях "мислення-пам`ять", "діяльність-пам`ять" ведучими є перші компоненти. При чому, ведучими не в тому значенні, що повинна дотримуватись пропорція між роботою пам'яті і роботою мислення, а в тому, що роботи пам`яті в ізольованому, відокремленому від діяльності вигляді бути взагалі не повинно.

В навчанні варто опиратися на механізм мимовільного запам`ятання. Постійна новизна, що вимагає мовно-розумової діяльності, повинна стимулювати як запам`ятовування і збереження, так і відтворення матеріалу.

Прикладом може бути така вправа.

Подане невелике висловлювання, де говориться про те, як школярі допомагають фермерам. В тексті є декілька нових слів, що підлягають засвоєнню, які означають види робіт на полі (косити, полоти та ін.).

Завдання до висловлювання (по тексту):

- Які види робіт діти виконують на полі?

- Що їм особливо подобалось робити?

- Які види робіт, на твою думку, найважчі?

- Як ти думаєш, що з цього діти вміли робити раніше?

Очевидно, що учні будуть змушені в своїх висловлюваннях оперувати новими словами.

Після цього йде друга серія питань, при відповіді на які учні повинні будуть використовувати ті ж слова, але без опори на текст, стосовно себе а також інші слова, необхідні для бесіди про роботу на полі.

- Скажіть, що робили ви на городі цього року?

- А що ви робили минулого року?

- Скажіть, хто з вас як працював?

Зрозуміло, завданнями, що сприяють спрямованому засвоєнню, можуть бути не тільки питання.

Звідси слідує правило навчання: мовний матеріал в будь-якому вигляді повинен запам`ятовуватись і відтворюватись на уроці тільки в процесі виконання мовно-розумових завдань, тобто мимовільно.

4. Новизна як основа продуктивності говоріння.

В методичній літературі ця проблема виступає під назвою "навчання непідготовленому мовленню", так як поняття репродуктивності пов`язується звичайно з поняттям підготовленості, а поняття продуктивності - з поняттям непідготовленості.

Отже, орієнтиром повинно служити продуктивне говоріння, продуктивне володіння. Цей орієнтир служить передумовою до втілення принципу новизни: з одного боку, продуктивність мовного продукту виявляється в новизні його форми і змісту, з другого - новизна, як принцип забезпечує розвиток у мовного вміння якості продуктивності.

Важливо знати, як, якими діями можна спонукати учня до вибору тих чи інших мовних засобів і яка кількість ситуацій необхідна для досягнення продуктивного вміння володіння певним матеріалом.

Отже, варіювання мовних ситуацій і управління використанням в них мовного матеріалу є головним засобом досягнення продуктивного говоріння.

5. Новизна як основа інтересу.

Роль інтересу в навчанні завжди високо оцінювалась всіма педагогами. "Знання, засвоєні без інтересу, не забарвлені власним позитивним ставленням не стають активним надбанням людини"(С.М.Бондаренко).

Важливість інтересу полягає в тому, що він є і передумовою навчання і його результатом. Інтерес, з одного боку є засобом і запорукою ефективності навчання; з другого боку, ефективне навчання підтримує інтерес і він робиться сталим. Для розвитку інтересу до оволодіння мовним вмінням необхідне постійне впровадження новизни у всі елементи навчального процесу.

Таким чином, комунікативний метод навчання говорінню, як виду мовної діяльності і засобу спілкування включає в себе п`ять принципів:

а) принцип мовно-розумової активності;

б) принцип індивідуалізації при ведучій ролі його особистісного аспекту;

в) принцип функціональності;

г) принцип ситуативності;

д) принцип новизни.

Подані принципи повністю відображають закономірності комунікативного навчання мовній діяльності.

Комунікативний метод призначений