Ні один святий не має його повного благословення.

Так само легко ne приєднується енклітично і до займенників і

до прислівників :

ne + вn > nвn ne + жniz > nжniz

ne + жfre > nжfre ne + ezрer > nezрer

ne + в > nв

В давньоанглійській в якості еквівалентів деяких запе-

речних займенників вживаються словосполучення, які складають-

ся з заперечного займенника nвn або nжniz з іменниками man,

юing :

nan man nжniz man

nan юing nжniz юing

З найдавніших часів в давньоанглійській виявляється

тенденція до підсилення дієслівної заперечної частки ne за до-

помогою іншої заперечної частки, в результаті чого створювалась

видимість подвійного заперечення. Частіше за все поряд з ne

виступала підсилююча частка na ( no ), яка виникла з відповідно-

го прислівника :

ond ne юenceaю no hwжt hоe dфn scoldon

і не думають, що вони повинні були зробити.

До кінця періоду з’являється інша підсилююча частка

naht ( noht ) з попереднього заперечного займенника. Таким чи-

ном, до кінця періоду частіше виступає в якості двійного запере-

чення при дієслові ne... naht ( noht ). Підсилюючі заперечні частки

додавались до дієслова тільки тоді, коли в реченні не було ін-

ших заперечних елементів, окрім дієслова.

Великі зміни в вираженні заперечення відбулись в се-

редньоанглійський період. Це було пов’язано з втратою попе-

редньої основної заперечної частки ne. На початку періоду частка

ne майже не вживається самостійно : вона завжди виступає в

поєднанні з noht ( not ). З XIV ст. в якості заперечної частки по-

чинає виступати not :

the Longabardis whech dwelled not thanne in Itaile

лонгабарди, які не жили тоді в Італії.

Стара заперечна частка ne і подвійне заперечення при дієслові

ne ...not повністю зникають до середини XVI ст.

Частка not аж до кінця XVI cт. може зустрічатись в

препозиції по відношенню до особової форми дієслова, проте

переважає вживання ії після особової форми дієслова :

My synne I not defende.

His malyce I kan nozt fully felle.

He hath not vnderstood thee.

На початку XV ст. з’являються в заперечному реченні аналітич-

ні форми дієслова Present і Past Indefinite :

I see you do not meane to part with her.

Thou dost not love her.

He did not know his own mind.

Дієслово do в той час (XV ст. ) намагається зайняти місце до-

поміжного дієслова єдиних двох неаналітичних форм дієслова

Present і Past Indefinite і вживається у всіх типах речень.

Проте пізніше воно зберігається в розповідних реченнях тіль-

ки при наявності заперечення при дієслові - присудку. Закріплен-

ня заперечної аналітичної форми дієслова для Present і Past

Indefinite пов’язане, з одного боку, з вирівнюванням заперечних

дієслівних форм за аналітичним типом, а з іншого – з тенденцією

до чіткого оформлення предикативного зв’язку. Ці форми повністю

закріплюються в мові до кінця XVII ст.

З другої половини XVII ст. з’являються стягнені форми

don’ t , haven’ t , won’ t :

Your divisions don’ t come within the reach of the law for

a divorce.

На початку середньоанглійського періоду полінегатив-

не оформлення речень стає майже єдиним способом побудови

заперечних речень. Воно переважає і в поетичних, і в прозаїч-

них пам’ятках :

ne sжh ich nauere жr swulche cnihtes

я ніколи раніше не бачив таких рицарів.

No childe ne schulde beon of hire istreoned.

Ні одна дитина не повинна народитись від неї.

Розширюється група заперечних займенників і прис-

лівників, яка виступає в якості заперечного узагальнюючого чле-

на речення. В середньоанглійській зареєстровані наступні спосо-

би передачі заперечного узагальнюючого члена : non ( no ) nжniz,

nothing, no wight, no man, no oon, non other, no(n) such, no

such on, nobody, neuer, no more, no better, no lenger, by (in) no

manere, by (in) no weye.

Полінегативні речення створювались шляхом з’єднан-

ня дієслівного заперечення з заперечним займенником або прис-

лівником, а також в результаті вживання двох або трьох запе-

речних займенників і прислівників без заперечення при дієслові:

She wolde do no sinne, by no weye.

Вона не хотіла грішити ні в якому випадку.

The may no man taken vengeance on no wight.

Ніхто не може мстити іншому.

Цей тип побудови переважає в середньоанглійській в

тих реченнях, в яких виступають щонайменше два заперечних

узагальнюючих члени : два заперечних займенники або прислів-

ники або заперечний прислівник і заперечний займенник. Проте

навіть в період найбільш інтенсивного вживання полінегативних

заперечних речень один з типів мононегативної побудови – рече-

ня з одним заперечним узагальнюючим членом зберігається, хо-

ча і зустрічається буквально в одиничних випадках :

Non man was i - cumen

Ніхто не прийшов.

Ранньоновоанглійська являє собою новий етап в роз-

витку заперечних речень : замість переважно полінегативної