будови приходить обов’язкова мононегативна побудова.

Перша зміна в цьому напрямку відбулась через випа-

дення заперечної частки ne. А також як частка ne в середньо-

англійській виступала головним чином в реченнях з одним уза-

гальнюючим членом, то після ії випадення мононегативність зак-

ріплюється саме в реченнях з одним заперечним узагальню-

ючим членом :

This may in nothinge restrane the kynges pover.

By no man’ s perswasion I could ytt beleve.

Thou canst in thy myrth in no wise discontent me.

Паралельно до цього типу мононегативної побудови

розвивався і інший : з запереченням при дієслові і позитивним

узагальнюючим членом :

He had not spared any of them... but yet he wolde not sett

any such charges vppon the nobles for fere of rebellion.

We have not yet bin seen in any house.

Поява цього типу свідчила про дві тенденції : про розмежуван-

ня заперечних і узагальнюючих займенників і прислівників, а

також про виділення особливого типу заперечення – предикативно-

го, тобто заперечення при одному із членів предикативного

комплексу.

З XVI ст. з’являється таким чином, розмежування пре-

дикативного ( при підметі або присудкові ) і непредикативного

( при другорядних членах речення ) заперечення. Це розмежува-

ння відповідає цьому етапові розвитку простого речення , коли

виробляються засоби чіткої передачі відносин між членами пре-

декативного комплексу - підметом і присудком ; встановлюється

чіткий порядок слів, з’являється do в питальних реченнях.

В реченнях з декількома заперечними узагальнюю-

чими членами ( з заперечними займенникоми або прислівниками )

з’являється тенденція до вживання граматичного показника запе-

речення тільки один раз – при одному з членів предикативного

комплексу, тобто в складі підмета або присудка :

There was none such in the army of any fort.

This our Commission shall not in any wise –

extende to any Colledge.

Одночасно відбувається різке протиставлення запереч-

ного і позитивного в реченні, що виразилось у вживанні друго-

рядних узагальнюючих членів речення в позитивній формі :

I cannot by any means be induced to agre.

Чітке протиставлення предикативного і непредикатив-

ного заперечення в реченнях з узагальнюючими членами, яке ви-

никло в період становлення аналітичного способу оформлення

різних типів простого речення, призвело до зміни змісту запереч-

них речень : з цього часу ( з кінця XVI ст.) граматичною озна-

кою заперечного речення стає не наявність заперечного займен-

ника або прислівника, а наявність заперечення при одному з

членів предикативного комплексу. Речення з запереченням при

другорядному членові речення слід розглядати як стверджуваль-

ні. Таким чином, в кінці ранньоновоанглійської заперечні речен-

ня подаються тільки двома типами :

Nothing could prevent him from going there.

Not a word was said on either side.

She should not go there.

Ті речення, в яких заперечний елемент виявлений в складі одно-

го з другорядних членів, виступають стверджувальними. Так як

заперечення в них не порушує предикативний зв’язок, а отже,

не впливає на зміну типу речення. Таким чином, в кінці ранньо-

новоанглійської спостерігається в основному вживання предика-

тивного заперечення, тобто речень із заперечним елементом в

складі підмета або присудка.

Короткі висновки.

Отже, ми пересвідчились на дослідженнях істориків-

германістів, що на ранньому етапі свого становлення англійська

мова носила полінегативний характер, тобто в одному висловлю-

ванні була можливою наявність більше одного негатора. Шляхом

певних змін, які відбувались у середньоанглійській і закінчили

своє становлення в ранньоновоанглійській, сучасна англійська

мова перейшла з ряду полінегативних мов в мононегативний

ряд. І на даному етапі свого існування у одному простому вис-

ловлюванні можливе тільки одне заперечення.

Розділ II

Спостерігаючи розвиток англійського заперечен-

ня і становлення його на сучасному етапі, можна стверджувати,

що англійська мова перейшла шляхом певних змін і новоутво-

рень із полінегативної мови в мононегативну, тобто в одному

англійському висловлюванні можливий один заперечний елемент.

Так як заперечення є мовною універсалією, тобто проявляється

на філософському, логічному і лінгвістичному рівнях, воно зму-

шене володіти певними засобами свого вираження. Для нас є

важливим визначити ознаки його прояву на лінгвістичному рівні.

Семантика англійської мови є дуже багатою і для

кожного позитивного явища завжди знайдеться його пара з нега-

тивним значенням Антонімічні групи слів, тобто слів з протилеж-

ним значенням широко використовуються в англійській мові :

broad - narrow good - bad

small - big long - short

В лексиці мови певні лексеми також вказують на

заперечне значення слова. Залежно від місця знаходження афікса

існують дві лексичні підгрупи :

happy - unhappy

ability - inability

mobile - immobile

religious - irrreligious

effective - non - effective

2). Корінь + заперечний суфікс :

odour -