Присвійні займенники (possessivpronomen)

Присвійні займенники належать до займенників-прикметників; порівняно рідко вони вживаються як імен-ники.

Присвійні займенники відмінюються, як і більшість займенників, за займенниковим типом. Займенниковий тип відміни характеризується більшою кількістю флексій, ніж відмінювання іменників (іменний тип відміни). За займенниковим типом відмінюються обидва види арти-кля, означений і неозначений (через те що вони похо-дять від займенників).

Присвійні займенники мають в однині закінчення неозначеного артикля, у множині — закінчення означеного артикля.

Відмінювання присвійних займенників

Singular

Maskulinum | Femininum | Neutrum

Nom. Gen. Dat. Akk. | mein, unser meines, uns(e)res meinem, uns(e)rem meinen, uns (e)ren | meine, uns(e)re meiner, uns(e)rer meiner, uns(e)rer meine, uns(e)re | mein, unser meines, uns(e)res meinem, uns(e)rem mein, unser

Plural

Nom. | meine | uns(е) ге

Gen. | meiner | uns(e) rer

Dal. | meinen | uns(e) ren

Akk. | meine | uns(е) ге

Присвійні займенники вживаються звичайно як озна-чення до іменника. Вони стоять завжди перед означува-ними ними іменниками і перед усіма прикметниками — означеннями до даного іменника.

Meine Familie

wohnt in diesem Maus.

Meine groЯe Familie

Unsere interessanten neuen Sowjetbьcher werden gelesen.

Кожному особовому займенникові відповідає певний пpисвійний займенник.

Singular | Plural

ich — mein

du — dein

er — sein

sie — ihr

es — sein | wir— unser

ihr — euer

sie — ihr

Sie— Ihr

Для третьої особи однини важливо пам'ятати рід предмета, належність до якого показує присвійний за-йменник:

Die Stadt ist sehr schцn. Ihre StraЯen sind breit.

Das Dorf liegt am FuЯ des Berges. Im Sommer Jreibcn seine Bewohner das Vieh in die Berge.

Der Artikel in der Wandzeitung gefдllt mir. Sein An-fang aber ist nicht sehr gut.

В українській мові є присвійний займенник свій, що по-казує належність до підмета, якою б особою він не був виражений. У німецькій мові такого займенника нема.

Належність до підмета показує для кожної особи і роду присвійний займенник тієї ж особи (роду і числа):

Ich gehe in mein Zimmer

Du gehst in dein Zimmer

Er geht in sein Zimmer

Sie geht in ihr Zimmer

Es (das Kind) geht in sein Zimmer

Wir gehen in unser Zimmer

Ihr geht in euer Zimmer

sie gehen in ihr Zimmer

Sie gehen in Ihr Zimmer | у свою (мою) кімнату

у свою (твою) кімнату

у свою (його) кімнату

у свою (її) кімнату

у свою (його) кімнату

у свою (нашу) кімнату

у свою (вашу) кімнату

у свою (їх) кімнату

у свою (Вашу) кімнату

Пpимітка. В українській мові можна часто вживати в од-ному і тому ж випадку займенники „мій”, „твій”, „пані”, „ваш” або „свій”.

твою ваше

Візьми Сідайте на

свою своє

Але присвійні займенники „його” і „її” належності до підмета; у такому випадку йменник „свій”:

Вона (він) іде у свою кімнату.

Вона йде в її кімнату (значить у „чужу”).