Hippocrates — the Father of Medicine
One of the most honoured names in medicine is the name of the Hippocrates He is often called the father of Medicine He was born m 460 or 459 B.C. (before Christ) on a small island of Cos near Greece. He studied and lived for a long period in Athens.
His contemporaries considered him the wisest and the greatest physician. Hippocrates was the head of the most flourishing medical school of his age. He had many pupils and spread his leaching through out the Greek world and even beyond.
Hippocrates was the author of hundred or more books in which he described his ideas, methods and medical procedures.
The Hippocratic doctrines regard closely observations of the patients. The physician should study all that can see, feel and hear in the patient. He must closely examine the body of the patient, study his respiration and learn his evacuations (sweat, urine and others).
Hippocrates paid much attention to making an accurate prognosis of diseases His work of "On Prognostics” teaches that only a physician who makes an accurate prognosis can acquire the confidence of the patient
Hippocrates noted the effect of food, occupation and especially climate in causing diseases aid he advised the physician to observe the water supply, the nature of the soil, the prevailing winds and the nabits of the people in an unfamiliar town.
Hippocrates taught that healing comes through the power of natuforces of the human organism. He proposed for the treatment to aid nature in its healing power. According to Hippocrates the body has the means of cure within itself.
Hippocrates advise for the treatment to use proper diet, gymnast-tics, exercise, message and sea bathing.
He recommends to take less food at the height of disease and to use a liquid diet in feverish.
From the beverages he recommends a honey vinegar, a paste of barley or flour and a wine in small doses. Among purgatives were used milk (especially asses milk), decoction of melon, cabbage and other plants, often mixed with honey.
As narcotics were taken belladonna, opium, mandragora, etc.
Remedies for external use were practiced: vinegar, olive oil, and wine. They were applied in compresses, irrigations and in treatment of wounds.
And the final aim of Hippocratic therapy is to begin treatment at the right moment, to assist the human organism to increase its energy and to combat the disease. In this period he recommends to use proper diet, hygienic measures and the prescriptions, individualized for each case.
Гіппократ – батько медицини
Одним з найбільш почесних імен в медицині є ім'я Гіппократа. Його часто називають батьком медицини. Він народився в 460 чи 459 році до нашої ери (до народження Христа) на маленькому острові Кос біля Греції. Він вчився і жив довгий час в Афінах.
Його сучасність представляє його наймудрішим і найграндіознішим вчителем. Гіппократ був серцем найбільш процвітаючої медичної школи його віку. Він мав багато учнів і розповсюджував свої вчення крізь грецький світ і навіть за межами.
Гіппократ був автором ста і більше книжок в яких він змальовував свої ідеї, методи і медичні процедури.
Гіппократові медицині поклонялося багато спостерігаючих пацієнтів. Лікареві слід вчитися всьому що можна побачити, відчути і почути в пацієнта. Він повинен ретельно оглянути тіло пацієнта, вивчити його дихання, і вивчити його випорожнення (піт мочу, і інше).
Гіппократ докладав багато уваги, щоб встановити точний діагноз хвороби. його робота як „Віщуна” вчила, що тільки лікар, який поставить точний діагноз, може досягнути довір’я пацієнта.
Гіппократ помітив значення їжі, заняття і особливо клімат в причині хвороб і він радив лікарям досліджувати запаси води, природу землі, переважаючих вітрів і звички людей в невідомому місті.
Гіппократ вчив, що лікування приходить через силу природних сил людського організму. Він пропонував на лікування допомогу природи в її лікувальній силі. Згідно з Гіппократом тіло має здатність лікувати себе зсередини.
Гіппократ радить для лікування використовувати правильну їжу, гімнастику, вправи, масаж і морські купання.
Він рекомендує вживати менше їжі в рості хвороби і використовувати рідну їжу при лихоманці (температурі).
Від напилків він рекомендує медовий оцет, тісто з ячменю, або мука і воно в малих дозах. Серед послаблюючих використовували молоко (особливо квасне молоко), диню, капусту і інші рослини, часто змішані з медом.
Як наркотики використовувались беладона, опіум, мандгора і т.д.
Лікарство для зовнішнього використовування практикували: оцет, оливкову олію і вино. Вони прикладались як компреси, оранення і лікування ран.
І на кінець ціль Гіппократові терапії є почали лікування в правильний момент, допомагати людському організму, збільшувати його енергію і опірність хворобі.
В цей момент (період) він рекомендує використовувати правильну їжу, гігієнічні міри і рецепти, індивідуальні для кожного випадку.
