home. I used to visit my grandparents every weekend. Shall I open the window? You may leave the room . He might have been at the library. She should do well on the test. I ought to have studied tonight. You had better be on time or we will leave without you. Party was supposed to begin at 10. You were to be here at 9: 00. Marta isn’t in class. She must be sick. I don’t have to go to class today. I have got to go to class today.
Перефразовані модальні двійники, такі як: be able to, be going to, be about to, have to, have got to, be supposed to, be to, ought to, be allowed to, used to.
Ехо конструкція в складних модальних фразах. Ехо конструкція присудка складається з be+доповнення, і повинна містити в собі форму be. Наприклад: Is your father at home? No but he will be this afternoon.
Питальні і заперечні конструкції зі складними модальними фразами. Наприклад:
Could this have been done yesterday? Will they have arrived tomorrow?
Заперечна частка not додається до першого слова фрази.
This couldn’t have been done yesterday. You won’t be believed if you tell that story. Couldn’t this have been done yesterday?
Більш складні модальні фрази. Наприклад:
He could have been working all morning. You ought to have been studying this morning. This could have been done yesterday. This work ought to have been finished already.
Модальна пасивна фраза. Наприклад: This can be done today. This picture may be painted tomorrow.
Модальна прогресивна фраза. Наприклад: He may be working. They may be singing.
Модальна досконала фраза .наприклад: What can he do with this money. I would have helped you if I could .
Лексичний спосіб вираження модальності. Наприклад: Perhaps he had somebody like her mind when he painted that girl ... (J. London)
Damnable how hard it was to recall anything. That is except his money, of course. What would Mabel look like? She would be illiterate, of course.
Граматичний засіб вираження модальності. Наприклад:
I think we should come here again tomorrow. Here will I stand till Caesar pass along. (Shakespeare)
It is desirable that a further copy be retained by the author.
Як ми вже відзначали раніше, усі засоби вираження модальних значень (модальності) можна розділити на два види: універсальні і неуніверсальні. Перші характерні для всіх без винятку висловлювань – це інтонація. Другі присутні лише в деяких висловлюваннях. Призначення засобів вираження модальності - зв’язувати форми і значення її вираження. Неуніверсальні засоби вираження модальності використовуються з метою створення для тієї або іншої форми умов, щоб вона стала формою вираження модальності.
До цих засобів відносяться: наявність двоскладної конструкції з прямим порядком слів, наявність односкладної конструкції, наявність структури складної пропозиції. Якщо дієслівний нахил використовується для вираження невластивого йому модального значення, то в якості засобу вираження цього значення вживаються частки.
В більшості робіт, так чи інакше пов’язаних з категорією модальності, мають місце відомі положення В.В.Виноградова про сутність цієї категорії, котрі стали майже класичними в мовознавстві. В.В.Виноградов перш за все відносить модальність до істотної конструктивної ознаки будь якого речення і характеризує її як оцінку відношення змісту вимови до дійсності.
Як відомо, В.В.Виноградов писав про російську мову, але його визначення модальності широко використовується в англістиці, очевидно в зв’язку з тим, що як відмічає І.Р.Гальперин “сучасні англійські граматики не дають визначення цієї категорії і коли торкаються її , то обмежуються лише визнанням форм, в котрих має місце модальність.
Питання про категорії меж модальності залишається і до теперішнього часу суперечливим. Так, Ф.Брюно сказав що в реченнях, в яких висловлюється загальновідомий факт, “об’єктивна ідея”, типу “Париж стоїть на Сіні”, модальність не має місця. Таке твердження все ж таки не узгоджується з наведеним ним же визначенням модальності: “Названа дія розглядається як реальне чи можливе. Вона або бажана або небажана, її або рекомендують, або не рекомендують здійснити. Ось в чому заключається модальність.” Але фраза “Париж стоїть на Сіні” стверджує цей факт, як реальний, і тому назвати її амодальною немає для цього підстав. А значить в ній модальність має місце як і в будь-якому іншому реченні.
Ми бачимо, що положення про наявність модальності в кожному вислові, оформленому реченням слід взяти за основу, однак визначення модальності В.В.Виноградова, є загальним і як нам здається перекликається з визначенням логічної модальності Аристотеля: “Всяке судження є судженням про те, що має місце в дійсності, чи про те, що можливо буде мати місце в дійсності”.
Отже, ми пересвідчилися в тому, що тема модальність та засоби її вираження є дуже актуальною в сучасній лінгвістиці і вчені працюють над нею вже не одне століття.
Потрібно відзначити й те, як в стародавні часи, так і зараз, між вченими лінгвістами виникає чимало розбіжностей, щодо модальності та засобів її вираження. Наприклад: якщо цю тему ми розглянемо в межах трьох граматик, а саме: британської, американської та російської англістичної, то відразу ж виявимо чимало розбіжностей та непорозумінь. Звичайно російсько-англістична граматика була спорідненою з класичною британською граматикою англійської мови і пропагувала тим, хто навчається всі свої усталені канони. А зараз настав час значних змін у сфері граматики англійської мови, тому що все більші і більш стає відчутною тенденція