Реферат на тему:
Лексичні засоби вираження емоцій у німецькій розмовній мові
Характерною особливістю німецької розмовної мови є її емоційність. Обмінюючись репліками, співрозмовники висловлюють своє ставлення до того, про що говорять вони самі, і що чують від інших учасників розмови. Під час бесіди вони не обмежуються вимогою інформації і повідомленням її. Кожний прагне вплинути на співрозмовника, передати йому свої почуття і настрій, спонукати його до певних дій, викликати в нього бажану реакцію.
Засобом досягнення цих цілей є, в першу чергу, інтонація. У залежності від змісту висловлювання, від намірів співрозмовників їх інтонація може виражати радість, подив, сумнів, роздратування й інші емоції. Не останню роль відіграють у розмові вираз обличчя, міміка і жести: співрозмовники посміхаються один одному, кивають головою, опускають очі і т.п.
Вираженню емоцій і суб'єктивного ставлення до змісту висловлювання і до співрозмовника служать і лексичні засоби, зокрема, особливий клас слів — модальні частки. Інтерес сучасних лінгвістів до модальних часток німецької мови не випадковий: система модальних часток досить розгалужена. Німецька побутово-розмовна мова немислима без модальних часток і їх вживання у процесі спілкування обов'язкове, адже вони передають найтонші відтінки змісту, надають мові емоційного забарвлення, жвавості, гнучкості і неповторного колориту природного спілкування між співрозмовниками. [5,c.480]. Розмовна мова без модальних часток сприймається носіями німецької мови як суха, нелюб'язна, занадто категорична.
Володіння німецькою розмовною мовою передбачає правильне вживання модальних часток, хоча донедавна вважалось, що вони тільки засмічують мову. Це знайшло своє відображення в термінології: “слова-латки” (Flickwoerter), “слова-заповнювачі” (Fullwoerter) [4,с.351], “слова-приправи” (Wuerzwoerter) [5,с.476; 9,с.24], “частки, що мають забарвлення” (Abtoenungspartikeln) [4,с.351], “слова-начинки” (Redefuellsel) [5,с.480].
У найновіших дослідженнях Ю.Кривоносова, Г.Хельбіга, Й.Буша, В.Юнга, Г.Вейдта та інших, що становлять теоретичну базу даної роботи [2,5,7,10], особливо підкреслюється комунікативна функція модальних часток. Тому модальні частки, які слугують для вираження емоцій, їх значення та вживання і є предметом нашого вивчення.
Модальні частки і дотепер не мають у німецькій лінгвістиці єдиного загальновизнаного найменування, хоча дослідники останнім часом надають перевагу терміну modale Partikeln чи Modalpartikeln (Кривоносов Ю., Г.Хельбіг та ін.). Поряд з цим можна зустріти також терміни Abtoenungspartikeln, Wuerzwoerter та деякі інші (Г.Хельбіг, Й.Буша, В.Юнг), якими позначаються модальні слова (наприклад: vielleicht, vermutlich) і емоційно-експресивні частки (doch, schon, ja та ін.).
Дослідженню значення часток присвячена книга Г. Хельбіга і В. Кельц „Die Partikeln", де автори характеризують частки як самостійну частину мови і виділяють усередині її дві групи - іллокутивні частки (illokutive Partikeln) і семантичні частки (semantische Partikeln) 6,с.207. В іллокутивних частках (чи за іншою термінологією — модальних: aber, auch, bloЯ, denn, doch і т.д.) переважає комунікативна функція: вони виражають певні почуття, емоції, уточнюють прагматичну спрямованість сказаного, допомагають зрозуміти висловлювання як застереження, дозвіл, пораду, вимогу і т.п. У семантичних частках (sehr, weit, weitaus, ganz, so, viel і т.д.) домінує семантична функція.
Слід зазначити, що модальні частки відносяться не до окремого слова чи словосполучення, а до всього речення в цілому. У реченні вони відіграють комунікативну роль і допомагають зрозуміти мету і наміри: про що говориться, яка емоційна оцінка змісту висловлювання, які взаємини існують між партнерами по комунікації. Модальні частки виявляють прагматичну спрямованість висловлювання. Модальна частка wohl у розповідному (і, як правило, окличному) реченні може вказувати на те, що висловлення варто розуміти як вимогу, спонукання до чогось, невдоволення: Solche Scherze unterlaesst du wohl kuenftig. Як інтонація, так і модальна частка wohl показують, що в даному випадку у форму розповідного речення ховається негативна оцінка і досить категорична вимога.
Що стосується питальних речень, то вони не завжди є запитанням у повному значенні цього слова — запитанням, на яке той, хто говорить, чекає відповіді. Нерідко питальне за формою речення є риторичним питанням, тобто засобом впливу на співрозмовника, що повинно змусити його задуматися: Wen interessiert das schon? Модальна частка schon є тут ознакою риторичного питання. Співрозмовнику повинно бути ясно: Das interessiert niemand.
У ряді випадків співрозмовник не просто хоче почути відповідь, а мати цілком визначену відповідь — стверджувальну чи негативну: Du kommst doch? Du schreibst mir doch? Частка doch показує, що той, хто говорить, чекає і наполегливо вимагає позитивної відповіді. Bleibst du etwa hier? За допомогою частки etwa співрозмовник “підказує” негативну відповідь. Ця частка дає зрозуміти, що той, хто говорить, був би незадоволений, якби отримав позитивну відповідь. Wirst du auch dafuer Zeit haben? Частка auch вказує на те, що той, хто говорить, стурбований, і має сумніви й побоювання і чекає, що його співрозмовник ці сумніви розсіє. Звичайною відповіддю на подібні запитання є запевнення в тому, що все в порядку, що турбуватися ні про що. Du bist wohl nicht gescheit? Bei dir piept es wohl? На такі запитання людина взагалі не чекає ніякої відповіді. Мета його висловлення — дати емоційну оцінку своєму співрозмовнику.
Не всі дослідники визнають наявність у модальних часток лексичного значення. Так, Е.А. Крашенинникова говорить про граматизацію модальних часток: про втрату ними лексичного значення, наголосу і про набуття ними нових функцій і нових граматичних значень 1,с.23.
М.Шредер вважає, що модальні частки вносять у висловлювання найрізноманітніші емоції 9,с.84. Наприклад, модальна частка denn здатна виразити в питальних реченнях “цілу шкалу емоцій”: участь (Wie geht es dir denn?), безпорадність (Was soll ich denn machen?), цікавість (Was war