але і взаємозв’язки різних сторін семантики як складного цілісного об’єкта. Ідея стратифікації семантики, яка бере свій початок ще від мовознавчої традиції, отримала подальший розвиток у різних напрямах лінгвістичних досліджень. Основними поняттями, які відображають диференціацію рівнів семантики, є значення та зміст. Значення трактується як сукупність одиниць, класів і категорій певної мови. На відміну від значення, зміст – це поняття, пов’язане не тільки з одним засобом формального вираження (в області граматики – тільки з формою чи системою форм). До сфери змісту відносяться семантичні категорії і елементи мовленнєвої семантики, що містять в собі то спільне, що об’єднує синонімічні висловлювання. Зміст спирається не тільки на мовні форми, але й на інші види “носіїв”. У понятті “зміст” розрізняють 2 аспекти: системно-категоріальний і мовний. Системно-категоріальний аспект змісту знаходить своє відображення у таких семантичних (понятійних) категоріях, як темпоральність, модальність, кількісність, локативність та ін. Зміст висловлюваного можна охарактеризувати як інформацію, яку передає мовець, і інформацію, яку сприймає адресат. Компонентами мовного змісту є:
1) мовний зміст висловлюваного;
2) контекстуальна інформація;
3) ситуативна інформація;
4) енциклопедична інформація;
5) прагматичні елементи дискурса.
До мовного змісту належать також різного роду імплікації та пресупозиції.
Наступний етап диференціації: мовний зміст, з одного боку, може розглядатися в аспекті мисленнєво-мовленнєвої діяльності – як процес, а з іншого – як результат (зміст “готового тексту”).
2) Взаємодія системи і її середовища.
Згідно з теорією системних досліджень система як сукупність елементів із співвідношеннями і зв’язками між ними, що утворюють певну цілісність, проявляє і формує всі свої властивості у взаємозв’язку з середовищем. По відношенню до тієї чи іншої мовної одиниці середовище є сукупністю елементів мови і мовлення, що відіграють роль оточення, у взаємозв’язку з яким елементи системи виконують свої функції. Існує різниця між системно-мовним і мовленнєвим середовищем. Для визначення властивостей граматичної категорії як системи повинні бути виявлені її відношення до елементів навколишнього середовища. Йдеться про лексичні значення слів, лексико-граматичні розряди, інші граматичні категорії слова і синтаксичні конструкції, з якими пов’язана певна категорія, елементи навколишнього контексту та мовленнєвої ситуації. Ця проблематика тісно пов’язана з теорією функцій. Взаємодія системи і середовища утворює одну з умов, що визначає реалізацію функцій мовних одиниць. Така взаємодія є одним з основних чинників, що визначають співвідношення інваріативність/варіативність у мові і мовленні [20].
3) Інваріативність/варіативність у сфері семантичного змісту.
Предмет аналізу включає комплекс взаємопов’язаних питань. Серед них: типи категоріальних значень у граматиці; причини, що визначають варіативність; типи варіативності; її взаємозв’язок із мовою і мовленням. Поняття “інваріант” у сфері лінгвістики трактується як ознака або комплекс ознак системних об’єктів, що підлягають вивченню (мовних одиниць, класів і категорій, їх значень і функцій), які залишаються незмінними при всіх перебудовах, що відбуваються через взаємозв’язок системи з навколишнім середовищем.
4) Центр і периферія: прототипи і їх оточення.
Принцип “центр і периферія – це послідовні переходи – перетини системних об’єктів” реалізується у дослідженнях різних епох. Зв’язки, пов’язані з поняттями “центр і периферія” і “польова структура”, знаходять відображення у прототиповому підході, що представлений у когнітивній лінгвістиці. Теорія прототипів, на думку Т. Гівона, враховує недискретне континуальне середовище як всередині категорії, так і між ними, звертаючи увагу на перетин характерних ознак; виділяються “найбільш типові” члени категорії (її прототипи) і зони перетину, які представляють різні ступені прототиповості.
Для характеристики поняття “прототип” найбільш суттєвими є такі ознаки:
а) найбільша специфічність – концентрація специфічних ознак певного об’єкта, “централізованість”, на відміну від розрідженості таких ознак на периферії (навколо прототипу);
б) здатність впливати на виготовлені варіанти, статус “джерела виробництва”;
в) найвища ступінь регулярності функціонування мовних засобів. Те чи інше значення може бути похідним від прототипа більш високого рівня і, разом з тим, бути прототипом по відношенню до того чи іншого семантичного варіанта, який знаходиться на нижчому ступені ієрархії.
Прототипи і співвідношення інваріативність/варіативність закономірно інтегруються в єдину систему лінгвістичного аналізу. Поняття “інваріант” і “прототип” у сфері семантики об’єднує їх роль джерела системного впливу на залежні значення та функції. Разом з тим є і суттєві відмінності. Інваріант – це глибинне джерело впливу на підпорядковані йому варіанти. Він відображає початково-системну сторону взаємодії системи і середовища. Інваріанти часто не є інтенціональними, мовці не завжди їх свідомо розуміють і не завжди вони входять до системи актуального значення. Прототипи в сфері семантики за своєю природою – інтенціональні. Прототипні значення пов’язані з намірами мовця, з комунікативними цілями мовно-мисленнєвої діяльності.
5) Міжкатегоріальні зв’язки.
Важливими є такі аспекти цієї проблематики як типи системних зв’язків між граматичними категоріями, а також між функціонально-семантичними полями, відношення взаємозалежності та односторонньої залежності; зв’язки між певними категоріями в мовній системі і у варіантах мовленнєвого функціонування.
6) Принцип природньої класифікації: опозиційні і неопозиційні відмінності.
Аналіз на основі принципу природньої класифікації має на меті відобразити членування, яке існує у мові і мовленні, виявити реальну системність, структуру, стратифікацію і варіативність одиниць мови, класів і категорій.
В області граматики важливу роль відіграють поєднання опозицій і тих відношень у сфері природніх класифікацій, які називаються неопозитивними відмінностями. Неопозитивні відмінності мають таку структуру, в якій узагальнене значення категорії (родове поняття) репрезентується у членах категорії, що відрізняються один від одного як за співвідносними ознаками, так і за ознаками не співвідносними.
7) Експліцитність/імпліцитність семантичного змісту в його відношенні з засобами формального вираження.
При аналізі граматичної семантики можна виділити особливий тип системно-мовної імпліцитності, який слід відрізняти від імпліцитності ситуативної. Ситуативна імпліцитність передбачає передання