8) Граматичні категорії і лексико-граматичні розряди.

При аналізі мов різних типів поняття “граматична категорія” отримує широке пояснення з точки зору характеристики можливих засобів вираження граматичних значень. Аналіз “складних випадків”, що трактуються як “граматична периферія”, відображає складність визначення меж сфери категорій, що є граматичними. Існує суттєва різниця між граматичними категоріями і лексико-семантичними розрядами, які є граматично значимими підкласами частин мови.

9) Функціонально-семантичні поля.

Функціонально-семантичне поле – це угрупування, яке базується на певній семантичній категорії граматичних і лексичних одиниць, а також різних комбінованих засобів даної мови, які взаємодіють на основі спільності їх семантичних функцій. Кожне поле включає систему типів, різновидів і варіантів певної семантичної категорії, яка співвідноситься із різними формальними засобами їх вираження. Функціонально-семантичні поля – білатеральні об’єднання, вони мають не тільки план змісту, але й план вираження. Поняття функціонально-семантичного поля пов’язане з уявленням про деякий простір. У певному просторі функцій і засобів встановлюється конфігурація центральних і периферійних компонентів поля, виділяються зони перетину з іншими полями.

У лінгвістиці, яка базується на понятті функціонально-семантичного поля, принцип системності поширюється на наступні аспекти аналізу:

а) розгляд поля як системи особливого типу;

б) аналіз структури одиниць, які вивчаються;

в) пояснення плану змісту функціонально-семантичного поля як багатоскладової ієрархічної систематичної варіативності, яка співвідноситься з варіативністю засобів формального вираження;

г) вивчення взаємних зв’язків (перетинів) функціонально-семантичних полів, розгляд їх комплексів і угрупувань, у кінцевому результаті представлення певної сукупності функціонально-семантичних полів як системи;

д) дослідження системної організації семантичних функцій [15].

10) Категоріальні ситуації.

Категоріальна ситуація – це виражена різними засобами типова складова структура, яка базується на певній семантичній категорії і функціонально-семантичному полі, яке вона утворює. Вона представляє собою один з аспектів загальної ситуації (одну з його категоріальних характеристик), що передається висловлюванням [17, 190].

Виділення більшості вказаних аспектів категоризації співвідноситься із загальною проблематикою системної організації семантичного змісту. Аспекти категоризації разом із поняттям функціонально-семантичного поля і категоріальної ситуації безпосередньо відображають основу теорії функціональної граматики.

1.1.3. “Компонентний аналіз” як провідний метод дослідження функціонально-семантичного поля

Компонентний аналіз є найефективнішим методом дослідження змістового аспекту значеннєвих мовних одиниць.

Компонентний аналіз – система прийомів лінгвістичного вивчен-ня значень слів, суть якої полягає у розщепленні значення слова на складові компоненти, які називають семами, семантичними множниками і, зрідка, маркерами. За цими ознаками (компонентами) лексичні одини-ці різняться між собою або об’єднуються. Виділення у лексичній одиниці складових елементів здійснюється шляхом зіставлення її з іншими одиницями, які ма-ють з нею семантичну спільність [71].

М. Трубецький був першим науковцем, який розвинув метод компонентного аналізу. Але спочатку цей метод використовувався при дослідженні фонем. Ця методика дозволяла протиставляти деякі фонеми та виокремлювати в них певні ознаки. Завдяки своїй універсальності та ефективності метод компонентного аналізу поширився на досліження граматичних, а згодом і лексичних значень. Р. Якобсон застосував цю ме-тодику у граматиці при описі відмінкових значень. Застосування компонентного аналізу в лексикології є значно складнішим: тут кількість диференційних ознак значно більша і вони неоднорідні за ступенем узагальнення (чим більш узагальнені ознаки, тим менше їх число, чим конкретніші семантичні ознаки, тим більше їх число) [32, 2]. Останнім часом усе більшо-го поширення набув компонентний аналіз на суто лін-гвістичній основі – парадигматичній і синтагматич-ній (дистрибутивній).

У. Гухман вказував на те, що аналізуючи компоненти значення, дослідник може прийти до більш структурованого розуміння індивідуального носія культури та культури в цілому [26, 1].

Для компонентного аналізу важливим є встановлен-ня не тільки сем, а й їх структурної організації, тобто місця і ваги кожної семи в компонентній (семній) структурі значення, оскільки простий перелік сем не дає вичерпного уявлення про смисловий зміст значен-ня слова, який залежить також від структурної органі-зації сем, їх способу групування, тобто від місця кожної семи в структурі значення, від векторних відношень між ними тощо. Структурна організація компонентів у значенні слова визначається на основі синтаксичних властивостей слова (сполучуваності), які є синтагма-тичними експонентами сем, а вага сем у компонентній структурі значення – частотністю слів, які сполучаються з аналізованим словом і є експлікантами певних сем. Тому нині компонентний аналіз застосовується не в чистому вигляді, а в поєднанні з дистрибутивно-статис-тичним. У дослідженні семантичних ознак конкретних, логічно зіставлюваних слів невеликих (особливо закри-тих) лексико-семантичних груп (терміни спорідненості, види транспорту, темпоральна, метеорологічна лексика, дієслова переміщення тощо) доцільним є використання компонентного аналізу опозитивного (бінарного) ти-пу, а у вивченні синонімічних і абстрактних слів ефек-тивнішим є компонентний аналіз, поєднаний із дистри-бутивно-статистичним, який опирається на положення про те, що різні мовні елементи мають різне оточення (дистрибуцію). Оскільки оточення кожного елемента є своєрідним, специфічним, неповторним, то на його основі можна детально вивчити досліджуваний мовний елемент [35, 13].

Компонентний аналіз вигідно відрізняється від інших способів опису семантики слова, оскільки він може бути представлений у вигляді таблиць, де по вертикалі розта-шовуються аналізовані слова, а по горизонталі – назви семантичних ознак. На перетині слів і ознак ставить-ся +, якщо ознака наявна, або – , якщо ознаки