Перші 5 статей присвячені судочинству.

Судова система, як і в інших древньосхідних державах, не була відділена від адміністрації. Цар і чиновники одночасно відали над адміністративними, і судовими справами.

Верховним суддею був цар, що був вищою інстанцією для розгляду цивільних і кримінальних справ. Він міг і сам розглянути будь-які справи, але частіше за все направляв в органи нижчого підпорядкування.

Судові функції знаходилися також у руках "намісника" і "рабіанума" - голів судових колегій.

В суді намісника судова Колегія складалася з чиновників, підлеглих "наміснику", а під керуванням "рабіанума"засідав суд із членів общинної чи ради общинної ради в повному складі.

У великих містах судові функції виконували спеціальні "царські судді", підлеглі безпосередньо паную.

Жреці брали участь у процесі, коли приводили сторони до клятви і засвідчували її. Варто думати, що існували храмові суди для розгляду справи, сторонами в який були жреці.

Вони скеровані проти пануючої системи підкупу суддів і свідків. Суддям загрожують суворі покарання (штраф у 12-ти кратному розмірі суми позову і позбавлення посади за зміну вже винесених судових рішень. Ст. 14.)

Розділ другий присвячений врегулюванню проблем власності, володіння, які встановлюють покарання за грабунок, крадіжку чужого майна та ін.

Розділ третій присвячений шлюбу сім'ї, успадкуванню. В ньому розглядаються питання про форми та умови укладення шлюбу, про умови допустимості багатожонства, розлучення, про майнові та особисті взаємовідносини подружжя, батьків і дітей [1].

Четвертий розділ – це норми, які передбачають злочини проти особи та відповідальність за них, тобто присвяченні захисту особи, її життя, честі, здоров'я.

Останній розділ присвячений праці, умовам праці її оплати, знаряддям праці. Таким чином система Хаммурапі виглядає так:

Яка ж була мета, причини видання законника?

Можна назвати такі причини появи законів Хаммурапі:

В законах Хаммурапи немає згадування про звичай кревної помсти. Вона винесена в одних випадках покараннями, що накладаються державною владою, вдругих випадках винагородою, що сплачує злочинець чи потерпіл родичам.

Разом з тим, закон зберігає не мало пережитків первісних відносин:

а) відповідальність за злочин усією територіальною громадою у випадках, коли особистість злочинця невідома (ст.ст. 23,24);

б) відповідальність дітей за злочини, зроблені родителями (ст. ст. 116, 210, 230);

в) вигнання злочинця з даної чи місцевості "з будинку";

г) збереження в ряді випадків принципу талиона "Рівним за рівне" (ст. ст. 196, 197).

Заодно і той же злочин авилуму, мушкену і рабу призначалися різні покарання. Такимобразом,право носило яскраво вираженнийклассовий характер.

Закони Хаммурапи знають наступні види покарань:

страта (більш ніж у 30випадках);

калічницькі покарання;

тілесні покарання (удари батогом);

накладення знака безчестив;

вигнання з рідної чи місцевості будинку;

грошові стягнення;

звільнення з посади з забороною займати її в майбутньому.

Система злочинів містить:

посадові злочини (карає суддя, що змінив вирок, що одержав хабар штрафом у 12кратному розмірі вартості позову і позбавляється посади без права заняття її в майбутньому);

безпідставне обвинувачення, лжесвідчення (карали стратою);

злочину проти особистості, ненавмисне убивство (несе покарання у виді страти винного чи його чи сина дочки), убивство чоловіка женою (винну саджали на кіл);

відповідальність лікаря за невдале лікування волокло калічницьке покарання, за інші злочини каралися за принципом талиона;

викрадення малолітніх дітей (карає стратою ст.14);

злочину проти власності:

Злочини проти особи – життя, здоров'я, честі, гідності. Вбивство – навмисне чи ненавмисне – каралось смертю. Коли дружина вбивала чоловіка, то за це її саджали на палю (ст. 153). У випадку смерті господаря будинку, спричиненого обвалом, карали смертю будівельника (ст. 229); якщо загинув син господаря, то страті підлягав син будівельника (ст.230). Так, якщо лікар-хірург спричинив хворому каліцтво або в результаті операції хворий помер, то йому належало відрізати руку (ст. 218). Коли від операції помирав раб, то лікар відшкодовував його вартість.

За удар по щоці рівного за соціальним станом і походженням винний має заплатити йому штраф, а за такий вчинок, заподіяний особі з вищих соціальних сфер, винний привселюдно одержував 60 ударів канчуком (ст.202). Якщо раб вдарив вільного йому відрізали вухо (ст. 205).

Злочин проти власності. До них відносять посягання на будь-які категорії власності, будь-яке майно – царське, храмове, общинне, приватне. За такі злочини карали з усією безоглядністю і жорстокістю. За крадіжку царського чи храмового майна загрожувала смертна кара (ст.6). За вкрадене майно мушкенума накладали штраф у 10 –ти кратному розмірі. За крадіжку з проломом стіни спійманого злочинця карали смертю біля цього пролому, де його закопували (ст.21). За крадіжку під час пожежі злодія кидали у вогонь (ст.25). Високі штрафи були встановлені за порубку дерев у чужому саді (ст. 59).

Злочини проти сім'ї і моралі. Законник передбачав ряд правопорушень проти сім'ї, моралі, статевих злочинів. Покаранню підлягала подружня зрада (тільки з боку дружини) статеві відносини з близькими родичами, чужоложство, скотоложство. За подружню зраду дружину та її співучасника зв'язували і кидали в воду – топили (ст.129). За зв'язок сина з матір'ю після смерті чоловіка їх обох спалювали, інтимний зв'язок батька з дочкою карали його вигнанням з даної місцевості. Сина, який підняв руку