Політична партія може бути за поданням Міністерства юстиції України чи Генерального прокурора України заборонена в судовому порядку. Заборона діяльності політичної партії тягне за собою при-пинення діяльності політичної партії, розпуск керівних органів, осе-редків, та інших структурних утворень, що передбачає припинення членства в політичній партії. Політичні партії припиняють діяльність шляхом реорганізації чи ліквідації (саморозпуску) або в разі заборо-ни її діяльності чи анулювання реєстраційного свідоцтва. Рішення про реорганізацію чи саморозпуск приймається з'їздом (конферен-цією) політичної партії відповідно до статуту політичної партії. Од-ночасно з прийняттям такого рішення з'їзд (конференція) політичної партії приймає рішення про використання майна та коштів політич-ної партії на статутні чи благодійні цілі.

Партії в політичній системі в свою чергу утворюють партійну систему. Партійна сис-тема — це сукупний зв'язок партій, які діють в межах своїх програм і статутів і ведуть боротьбу за державну вла-ду. Як суб'єкти формування владних відносин, партії великою мірою визначають характер і спрямування політичного процесу, політичну стабільність суспільства, формують розвиток демократичних держав.

Піднесення ролі політичних партій обумовлено такими факторами:

? зростанням політичної активності населення, його різних соціаль-них груп;

? процесом демократизації владних структур держави;

? політичним та ідеологічним плюралізмом, що обумовлюється, перш за все, різноманітністю форм власності.

У країнах з демократичною політичною системою визнається по-літична різноманітність і багатопартійність. Політичні партії мають право формувати вищі органи держали шляхом висунення своїх пред-ставників в парламент чи до складу уряду. Суспільству відомі два різновиди партійних систем.

Одна з них заснована на монополії правлячих партій. Це дося-гається шляхом заборони діяльності опозиційних партій або безроз-дільним пануванням тих з них, які отримують відчутну організацій-ну чи фінансову підтримку.

Інша — характеризується помітною багатопартійною різноманіт-ністю. До влади приходить партія, яка перемогла на парламентських виборах. Така партійна система втілює дійсний політичний плюралізм, який існує у суспільстві.

У літературі була висловлена точ-ка зору, згідно з якою існують і од-нопартійні системи.

Така позиція є помилковою, оскільки одна партія не може ство-рювати систему.

Нормальне функціонування пар-тійної системи забезпечується правовим регулюванням діяльності партій. Воно зводиться до:

> Ніхто не може бути примушений до вступу в ту чи іншу партію.

> Партії вільно створюються та діють у суспільстві на основі їх статут-них документів і після реєстрації у встановленому законом порядку.

> Організація та діяльність партій не повинні порушувати основних прав та свобод людини-громадянина.

> Рішення політичних партій не має обов’язкової сили для органів держави.

> Партії покликані сприяти вираженню політичної волі громадянського суспільства.

> Не допускається утворення і діяльність політичних партій у держав-них органах та військових формуваннях.

> Дії державних органів і посадових осіб щодо ліквідації багатопартій-ності, незаконного обмеження діяльності партій, встановлення не-правомірних переваг для окремих із них переслідується законом.

> Забороняється діяльність партій, дії яких спрямовані на ліквідацію не-залежності, зміну конституційного ладу, пропаганду війни, розпалю-вання мітингової, расової, релігійної ворожнечі, нанесення шкоди здо-ров'ю населення, проти державної безпеки.

Слово „партія” — латинського походження (partio — ділю, розділяю, тобто не група людей, об'єднаних спільністю ідей, інтересів для виконання певної роботи).

Уявлення про ту чи іншу партію дають такі ознаки;

мета партії — завоювання і здійснення влади окремо або в коаліції;

характер організації партії;

зміст ідеології партії;

діяльність партії щодо забезпечення соціальної опори, підтримки з боку

населення.

За визначенням німецького соціолога М. Вебера, партії у своєму розвитку пройшли три стадії:

аристократичне згрупування;

політичний клуб;

масова партія.

В. Кремень, С. Базовкін, С. Міщенко, В, Небоженко, П. Ситник, ха-рактеризуючи ситуацію в партійному русі України в період 1991-1993 рр., відзначали „вельми негативні наслідки для всієї партійної системи України перманентного протистояння представницької та виконавчої влади... На 1 липня 199З р. зареєстровано 26 політичних партій, більшість із яких поки що стали досить міцними організація-ми... Вони не спроможні вести за собою маси, визначати соціальну ба-зу й зробити свою соціальну діяльність соціальна адресною. Фактично відбувається процес формування декласованого прошарку, для якого особисті проблеми вирішуватимуться вже не в межах демократичних інститутів, а шляхом безпосереднього тиску на органи влади повні.... Народ є фактично департизований”.

Сучасні українські політичні партії утворилися раніше, ніж скла-лися соціальні групи населення, інтереси яких ці партії повинні від-бивати. Тому партії не змогли знайти чітких соціальних адрес і ви-конувати функції посередника у взаєминах між особою та державою.

Можна виділити такі етапи у розвитку української багатопартійності:

Опозиційно - перед державний. Тривав від осені 1989 р до референдуму у грудні 1991. Було створено 12 партій, програми яких (крім КГІРС) характе-ризувалися загальною декларативністю, ідеєю незалежності, примату приватної власності.

Лояльно-державний. Тривав з грудня 1991 р до початку 1993 р. Це пе-ріод першої структуризації партій, прийняття Закону України „Про об'єд-нання громадян”.

Етап передвиборчий-1 (1993-—1994 рр.). Характеризується наданням партіям можливості висувати своїх представників кандидатами у депута-ти при збереженні мажоритарної виборчої системи.

Етап партійної трансформації. Це період об'єднання мало чисельних партій та появи нових, який тривав близько двох років і завершився при-йняттям 28 червня 1996 р. Конституції України.

Етап партійної реструктуризації (середина 1996 — середина 1997 рр.). Характеризується значним зростанням кількості партій, партійною реор-ганізацією парламенту, підготовкою законопроектів про партії та вибори.

Етап передвиборчий-2 (осінь 1997 — весна 1998 рр.). Формуються виборчі блоки партій, визначається ідеологія більшості партій, формуються пар-тійні списки, партійні представники впливають на