Реферат на тему:

Пролетарська політична економія К. Маркса

Умови виникнення та ідейні витоки марксизму*

Дослідження товару, вартості й додаткової вартості та модифікація трудової теорії класичної школи*

Вчення К. Маркса про капітал і відтворення*

Основні економічні ідеї та висновки "Капіталу" К. Маркса

Марксизм виник як учення про суспільно-економічні формації та їх зміну, причому зміна формацій визнавалась основою періодизації всесвітньо-історичного процесу розвитку людства. У формуванні економічних передумов марксизму головну роль відіграв промисловий переворот у Англії та інших капіталістичних країнах. Фабрична система викликала небувалий розвиток продуктивних сил і показала прогресивність капіталізму. Але соціальні наслідки промислових переворотів були невтішними: масове розорення дрібних власників, зубожіння основної маси населення, зростання експлуатації найманих працівників та безробіття — реальна картина першої половини XIX ст. Політичні передумови генезису марксизму були створені антифеодальними революціями епохи виникнення капіталізму. Соціальною базою марксизму стало формування пролетаріату як класу, позбавленого засобів виробництва, і виникнення й посилення робітничого руху.

Ідейними передумовами теорії марксизму були німецька класична філософія, класична буржуазна політична економія та утопічний соціалізм. Діалектика Г. Гегеля та матеріалізм Л. Фейєрбаха дали К. Марксу змогу висунути свої визначальні принципи діалектичного та історичного матеріалізму. В економічному вченні К. Маркс розвинув трудову теорію вартості, яка була започаткована А. Смітом і Д. Рікардо, ідею об'єктивності економічних законів і провідної ролі виробництва. Важливим елементом поглядів К. Маркса було критичне ставлення до попередніх теорій і концепцій. Певний вплив на формування ідей марксизму мала також дрібнобуржуазна критика капіталізму.

Перші економічні дослідження Карла Маркса (1818—1883) і Фрідріха Енгельса (1820—1895), серед яких слід відзначити "Економіко-філософські рукописи 1844 року" та "Маніфест Комуністичної партії" (1848), належать до 40-х років XIX ст. Молодий К. Маркс ще не аналізував товар, не бачив відмінностей між класичною та вульгарною

політичною економією, не сприймав трудову теорію вартості як єдино можливу, але вже тоді під теоретичні дослідження були покладені певні політичні наміри. Громадянському суспільству протиставлялося майбутнє суспільство — асоціація, перехід до якої означав би емансипацію. Остання, на думку К. Маркса, передбачає не тільки політичну (буржуазну) революцію, яка здійснюється середнім класом, а й загальнолюдську (соціалістичну). Носієм такої революції проголошувався виключно пролетаріат, який є породженням великої промисловості й уже своїм існуванням заперечує приватну власність. К. Маркс вимагав від філософії дійового лозунгу дійсної боротьби, теорії, яка стала б матеріальною силою цієї боротьби та оволоділа масами. Довгоочікуваним "прапором" пролетарської боротьби став "Маніфест Комуністичної партії". Викладена в ньому економічна й політична програма пролетарської революції найпершим засобом боротьби оголосила насильницьке захоплення політичної влади та здійснення радикального економічного перевороту шляхом деспотичного втручання в право власності. Експропріація землі та будь-якої власності, конфіскація майна, скасування права успадкування, централізація економічного регулювання, збільшення державного майна за рахунок будь-якого іншого — далеко не повний перелік "справедливих" методів проведення пролетарської революції в ім'я "великої" мети — побудови безкласового неантагоністичного суспільства.

Після революції 1848 p. K. Маркс провів фундаментальні економічні дослідження, які завершилися підготовкою "Капіталу" та публікацією в 1867 р. його першого тому. У центрі економічних досліджень К. Маркса опинився англійський, найбільш зрілий капіталізм середини XIX ст., в економіці якого простежувалися загальні закономірності й суперечності буржуазного способу виробництва. У книзі "До критики політичної економії" (1859) представлено нову теорію вартості та додаткової вартості, яка ознаменувала остаточне й принципове відмежування К. Маркса від своїх попередників — класиків.

Славнозвісною стала передмова до "Критики ...", яка в стислому вигляді давала формулювання матеріалістичного розуміння історії: "У суспільному виробництві ... люди вступають у певні, необхідні, незалежні від їхньої волі відносини — виробничі відносини, які відповідають певному ступеню розвитку їх матеріальних продуктивних сил. Сукупність цих виробничих відносин становить економічну структуру суспільства, реальний базис, на якому підноситься юридична й політична надбудова, якому відповідають певні форми суспільної свідомості. Спосіб виробництва матеріального життя зумовлює соціальний, політичний і духовний процеси життя взагалі. Не свідомість людей визначає їхнє буття, а навпаки, їхнє суспільне буття визначає їхню свідомість. На відомому ступені свого розвитку матеріальні продуктивні сили суспільства приходять у суперечність з існуючими виробничими відносинами, або — що є тільки юридичним виразом останніх — з відносинами власності, всередині яких вони доти розвивалися. Із форм розвитку продуктивних сил ці відносини перетворюються на їхні пута. Тоді настає епоха соціальної революції". Можна вважати, що ця передмова відображала суть методології К. Маркса.

Предмет дослідження в "Капіталі" — капіталістичний спосіб виробництва й відповідні йому відносини виробництва та обміну. Кінцевою метою проголошувалося відкриття економічного закону руху тодішнього капіталістичного суспільства. Одним з перших питань, які постають у "Капіталі", є сутність товару, відмінність між споживною й міновою вартістю та вартістю взагалі, а також форми вартості. К. Маркс конкретизував своє вчення про подвійний характер праці, що втілена в товарах, розмежовуючи конкретну та абстрактну працю як носіїв відповідно споживної вартості та вартості взагалі. Товар, за К. Марксом, — це продукт праці, який задовольняє людську потребу (споживна вартість) і може обмінюватися на інший товар (мінова вартість). Конкретною називають працю, яку витрачають у певній формі, що створює споживну вартість (хліб, залізо, стіл тощо). Абстрактна праця — це частка сукупної суспільної праці, витрата людської енергії взагалі (м'язів, мозку, нервів тощо) безвідносно до конкретних форм, що формує вартість. Вартість, на думку К. Маркса, не є властивістю речі, це вираження виробничих відносин товаровиробників.

К. Маркс, характеризуючи перший том "Капіталу",